справа № 208/2732/21

№ провадження 2-з/208/77/21

УХВАЛА

Іменем України

13 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєнко І.Р. «про забезпечення позову»,-

встановив:

В квітні 2021 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, за яким позивач ОСОБА_1 звертається до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, та просить:

- визнати таким, та що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального кругу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 32563, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» ЄДРПОУ 42642578 заборгованості несплаченої за кредитним договором № 008-03519-230813 від 23.08.2013 року;

- стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» ЄДРПОУ 42642578 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені судові витрати у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Ухвалою від 13 квітня 2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено праву до розгляду з викликом сторін.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

12.04.2021 рік, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в порядку ст. 150 ЦПК України, в якій прохає забезпечити позов ОСОБА_1 , що звертається до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню», а саме:

- зупинити виконавче провадження 63670833 відкрите приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ з примусового виконавчого напису від 08 вересня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, який зареєстрований в реєстрі № 32563 про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» ЄДРПОУ: 42642578 заборгованості несплаченої за кредитним договором № 008-03519-230813 від 23.08.2013 року.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення.

За наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суддя відповідно до частин 9-10 ст.153ЦПК України може постановити ухвалу про повернення заяви заявникові, а також про вжиття заходів забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову, вказані ухвали підлягають оскарженню відповідно до статті 353 ЦПК України.

У відповідності до ч.ч.1-7 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:1)причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2)вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3)інші відомості, потрібні для забезпечення позову. 4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як роз`яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вимоги до заяви про забезпечення позову визначені в ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Вона повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В даному випадку, судом встановлено, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни перебуває виконавче провадження № 63670833 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису.

В межах даного виконавчого провадження 27 листопада 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме: звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 які вона отримує у Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 21910427 постановлено відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі у розмірі 10% до виплати загальної суми 41 165,00 гривень.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником в судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому законом передбачена можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Отже, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі приватним виконавцем буде примусово вилучені грошові кошти або звернуто стягнення на майно позивача, то останній не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів позивача та встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, з огляду на положення статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає подану позивачем заяву про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Згідно із ч. 2 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до частин 1-3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв`язку із забезпеченням позову.

Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.

В даному випадку, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України обставини відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.

Враховуючи наведене вище, ту обставину, що в даній справі вирішується питання про зупинення відрахувань із заробітної плати позивачки, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки вказаний захід забезпечення позову є пропорційним заявленим позовним вимогам та не становитиме надмірний тягар для стягувача (відповідача).

Керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України, -

постановив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєнко І.Р. «про забезпечення позову» - задовольнити повністю.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 08 вересня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, який зареєстрований в реєстрі № 32563 про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» ЄДРПОУ: 42642578 заборгованості несплаченої за кредитним договором № 008-03519-230813 від 23.08.2013 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: 51900, місто Кам`янське Дніпропетровської області, вул. І.Ясюковича, 5, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://zv.dp.court.gov.ua. 

                       Суддя                                                                                         Івченко Т. П.