Справа № 191/22/21

Провадження № 2/191/12/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

       16.04.2021 м.Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:                 головуючого судді – Костеленко Я.Ю. за участю секретаря – Куцевол Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої синельниківської нотаріальної контори Монич Н.Д. 22.11.2011 року, зареєстрованого в Синельниківському МБТІ в реєстраційній книзі Д-23 (стр.362) за №6368/47 28.09.2012, йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

22.06.1995 року мати позивача яка була власником будинку на той час, дала згоду на реєстрацію в ньому своєму синові (братові позивача) ОСОБА_2 . Але з моменту реєстрації і по цей день відповідач в будинку не мешкав жодного разу. На сьогоднішній день його місце знаходження не відомо.

Не мешкаючи в будинку ОСОБА_2 по незрозумілій позивачу добровільно не бажає знятися з реєстрації.

Просить визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

        До початку судового засідання від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

       Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився по невідомій суду причині, відзиву не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст.280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої синельниківської нотаріальної контори Монич Н.Д. 22.11.2011 року, зареєстрованого в Синельниківському МБТІ в реєстраційній книзі Д-23 (стр.362) за №6368/47 28.09.2012, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірно-господарськими побудовам, що розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

       З акту, який наданий Головою квартального комітету №30 ОСОБА_3 06.01.2021, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за вищевказаною адресою з моменту прописки не проживав та не проживає.

       У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Оскільки договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався, суд при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно зі ст.386 ЦК України власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

    Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»  зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права користування житловим приміщенням.

           Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»  є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст..7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

           Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим таку вимогу, як позбавлення права користування житловим приміщенням.

Суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки відповідач тривалий час не проживає за місцем реєстрації (більше одного року) без поважної причини.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користуванням житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

 У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Я. Ю. Костеленко