20.04.21

22-ц/812/694/21

Провадження № 22-ц/812/694/21        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року                                                    м. Миколаїв

                                                                                  справа № 2-5378/10

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого Тищук Н.О.,

       суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

       із секретарем Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 26 лютого 2021 року суддею Бобровою І.В. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 до

ОСОБА_4

про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Островського С.Б., подала клопотання про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Заявниця зазначала, що неповнолітня ОСОБА_2 є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2019 року боржника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні замінено на спадкоємицю – ОСОБА_2 . Постановою державного виконавця Заводського ВДВС Курас Ю.В. від 3 грудня 2020 року накладено арешт на все належне ОСОБА_2 майно. У зв`язку з наявністю арештів на спадкове майно нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Посилаючись на порушення прав спадкоємиці, заявниця просила скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 року, а саме: арешт житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та автомобіль Lexus ES 350, державний номер  НОМЕР_1 . Також просила скасувати арешт нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , накладений ухвалою цього ж суду від 6 липня 2010 року. Одночасно зазначала, що на все майно ОСОБА_2 накладено арешт державним виконавцем у грудні 2020 року, що також є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вчинених у 2010 році.

Стягувач у задоволенні клопотання просив відмовити, посилаючись на невиконання боржником своїх зобов`язань з дня ухвалення рішення судом, та на можливість уникнути його виконання у разі скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2021 року у задоволенні клопотання відмовлено. Ухвала мотивована невиконанням судового рішення та можливістю уникнення його виконання у разі скасування заходів забезпечення позову.

В апеляційній скарзі заявниця просила ухвалу скасувати та задовольнити клопотання, посилаючись на порушення прав спадкоємиці на належне оформлення спадщини; накладення арешту на майно спадкоємиці постановою державного виконавця, що замінює арешти, накладені під час розгляду справи у 2010 році; на перебування арештованого майна в іпотеці: житлового будинку – з 2005 року, нежитлового об`єкту – з 2007 року, та перебування автомобіля у заставі з 2008 року. Також посилалась на те, що судові ухвали про арешт майна перешкоджають заставо-, та іпотекодержателям оформити право власності на це майно себе, та на те, що визначена вартість майна надає можливість лише частково погасити заборгованість перед заставо-, та іпотекодержателями, що у будь-якому разі унеможливлює погашення за рахунок цього майна боргу перед ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив залишити ухвалу суду без змін, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечував проти задоволення заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу в загальному розмірі 383 010, 48 грн. (а.с. 2 том І).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 року накладено арешт на автомобіль Lexus ES 350, державний номер НОМЕР_1 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 34 том І).

Ухвалою цього ж суду від 6 липня 2010 року накладено арешт на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (а.с. 38 том І).

Рішенням цього ж суду від 20 грудня 2010 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 382 749, 28 грн. боргу та 1 649 грн. судових витрат (а.с. 53 том І).

11 лютого 2011 року видано виконавчий лист (а.с. 59 том І).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 65 том І).

12 травня 2017 року, діючи від імені та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини (а.с. 79 том І).

Сама ОСОБА_1 у заяві від 12 травня 2017 року зазначила, що вона не претендує на видачу свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя після смерті ОСОБА_4 , шлюб з яким було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2012 року (а.с. 81, 93 том І).

19 листопада 2018 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В. від ліквідатора ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» отримано претензію до спадкоємців ОСОБА_4 (а.с. 106-109 том І).

Постановою цього ж приватного нотаріуса від 26 січня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , нежитловий об`єкт по АДРЕСА_2 та на транспортний засіб - автомобіль Lexus ES 350, державний номерний знак НОМЕР_1 . Підставою відмови є ненадання документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вищевказане майно та накладенням на нього арешту (а.с. 84-85 том ІІІ).

Право власності на половину вказаного майна належить ОСОБА_1 на підставі рішення Заводського районного суду від 18 травня 2016 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (а.с. 93-94, 146-147 том ІІІ).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці з 14 грудня 2005 року, нежитловий об`єкт по АДРЕСА_2 – з 17 жовтня 2007 року, а автомобіль Lexus ES 350, державний номерний знак НОМЕР_1 перебуває у заставі з 15 квітня 2008 року (а.с. 122-124 том І, 130-132 том І).

23 квітня 2018 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Квашенком С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника (а.с. 57 том І).

Розмір заборгованості на час закінчення виконавчого провадження складає 382 749, 28 грн. (а.с. 183 том І).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, боржника у виконавчому листі ОСОБА_4 замінено на ОСОБА_2 (а.с. 166-167 том І).

21 вересня 2020 року державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Миколаєві за виконавчим листом № 2-5378/2010 виданим 11 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 . Стягувачами за цим виконавчим провадженням є ОСОБА_3 на суму 382 920, 28 грн. та ОСОБА_5 на суму 113 155, 62 грн. (а.с. 5,6 том ІІІ).

Постановою від 3 грудня 2020 року вказані виконавчі провадження об`єднані у зведене (а.с. 7 том ІІІ).

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Апеляційний суд виходить з того, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши доводи клопотання, взяв до уваги всі обставини та дав їм належну оцінку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд виходив з того, що рішення суду від 20 грудня 2010 року у цивільній справі №2-5378/2010 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 382749, 28 грн. та судових витрат в розмірі 171 грн. не виконано і триває виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки зняття арешту може зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу, порушить права стягувача – ОСОБА_3 .

Посилання представника апелянта на те, що арештом автомобіля Lexus ES 350, державний номер НОМЕР_1 , житлового будиноку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 порушуються права ОСОБА_1 , як власниці Ѕ частини зазначеного майна, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки клопотання про скасування заходів забезпечення позову подано від імені та в інтересах ОСОБА_2 .

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 26 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня  прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.

Головуючий                                        Н.О.Тищук

Судді:                                                Т.Б.Кушнірова

       І.В.Лівінський                        

---------------------------------

Повну постанову складено 20 квітня 2021 року