Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 820/5347/17 (провадження № 11-261 апп 20)

03 лютого 2021 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції у Харківській області Туренка Андрія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року і постановою від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу задовольнила частково, змінила ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року виклавши мотивувальні частини в редакції цієї постанови, у решті оскаржувані судові рішення залишено без змін.

Водночас не погоджуюсь із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права з огляду на таке.

1. Звертаючись із позовом ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка Андрія Миколайовича, яка полягає у нездійсненні належного контролю за виконанням своїх службових обов`язків посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області.

2. Як на підстави визнання бездіяльності Туренка А. М. позивач вказував що саме протиправна бездіяльність відповідача та невиконання ним належним чином своїх службових обов`язків щодо контролю за діями посадових осіб Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції у Харківській області призвели до порушення прав позивача, а саме - непритягнення державного виконавця Барвінківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області до кримінальної відповідальності в рамках кримінальних проваджень № 12017220200000390 та № 420172200000472 за умисне невиконання ухвал Барвінківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/926/16-ц, від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/927/16-ц, від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/1593/13-ц, від 01 грудня 2016 року у справі № 611/1060/16-ц, від 01 грудня 2016 року у справі № 611/1593/16-ц та від 06 грудня 2016 року у справі № 611/1059/16-ц, а також непритягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинене щодо позивача правопорушення, що позбавило позивача можливості отримати відшкодування шкоди.

3. Велика Палата Верховного Суду частково задовольняючи касаційну скаргу вказала на те що, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законодавсті право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

3.1. Як убачається з матеріалів справи та позовної заяви, предметом цього спору є неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем своєї функції контролю за діяльністю працівників Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області, що призвело до порушення прав позивача у вигляді непритягнення винних осіб до кримінальної та адміністративної відповідальності.

3.2. Контроль за виконанням своїх обов`язків працівниками територального відділення поліції є диспозитивним обов`язком відповідача, і суд не може втручатися у його виконання шляхом установлення певних фактів або визнання дій та/або бездіяльності щодо здійснення такого контролю правомірними чи протиправними.

3.3. Відповідач не приймає у процесі нагляду за діяльністю посадових осіб територіального відділення Національної поліції України жодних рішень щодо позивача, не керує його поведінкою, а відтак - не виконує владні управлінські функції стосовно позивача, що унеможливлює й існування порушення права чи інтересу ОСОБА_1 і, як наслідок, не породжує права на судовий захист.

3.4. Отже, спір у цій справі не підпадає під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), на який поширюється юрисдикція адміністративного суду.

3.5. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що задоволення позовних вимог позивача у такому вигляді, як вони заявлені у цій справі, не може призвести до реального захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому такі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в рамках жодної судової юрисдикції.

3.6. При цьому у випадку незгоди з рішеннями, прийнятими працівниками територіального відділення Національної поліції України в рамках справи про адміністративне правопорушення, позивач має право на оскарження таких рішень у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а в разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю працівників поліції, прийнятими та/або вчиненими/допущеною у рамках кримінального провадження, - у порядку Кримінального процесуального кодексу України.

4. Однак відповідно до статті 356 КАС України описова частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із висновків за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд.

5. Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції, прийнятими та/або вчиненими/допущеною у рамках кримінального провадження неодноразово роз`яснювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 280/1402/19 та інших і не потребує повторної деталізації, то порядок оскарження рішень, прийнятих працівниками територіального відділення Національної поліції України в рамках справи про адміністративне правопорушення, на мою думку мав би бути роз`яснений Великою Палатою Верховного Суду із посиланням на норми права, якими керувався суд, оскільки такий порядок не врегульований нормами КУпАП, на який посилається Велика Палата Верховного Суду.

6. На моє переконання оскарження рішень, прийнятих уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції України під час здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення можливе лише на підставі Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція).

7. Так пунктом 1 розділу I Інструкції встановлено, що ця Інструкція встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

8. Пунктами 1 та 3 розділу VII передбачено, що організація контролю за порядком здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах поліції здійснюється їх безпосередніми керівниками. Безпосередній контроль за дотриманням уповноваженими посадовими особами законодавства під час здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення покладається на керівників структурних підрозділів органу поліції.

9. Крім цього статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», який регулює, зокрема, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією Україниправа викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення передбачений обов`язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах своїх повноважень скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.

10. Таким чином іншого порядку оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень ніж до адміністративного суду в загальному порядку чинне законодавчо не передбачає.

Таким чином вважаю, що Велика Палата Верховного Суду не приділила належної уваги питанню оскарження рішень, прийнятих уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції України під час здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення обмежившись висновком про те, що у випадку незгоди з рішеннями, прийнятими працівниками територіального відділення Національної поліції України в рамках справи про адміністративне правопорушення, позивач має право на оскарження таких рішень у порядку, передбаченому КУпАП, якого фактично КУпАП не передбачає.

Суддя В. В. Пророк

Окрема думка складена 21 квітня 2021 року.