Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
2010 року травня місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Любобратцевої Н.І.,
Суддів Чистякової Т.І.,
Горбань В.В.,
При секретарі Козловій К.Ю.,
за участю ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору та стягнення суми,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 – представника ОСОБА_7 - на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 02.10.2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просив розірвати договір оренди квартири від 28.04.2007 року, укладений між ним та відповідачем, стягнути з відповідача 10667,79 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також судові витрати по справі. Вимоги мотивовані тим, що 28.04.2007 року між сторонами було укладено договір оренди квартири строком на три роки з 29.04.2007 р. по 29.04.2010 р. Згідно з п.1 вказаного договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду для проживання разом із дружиною квартиру АДРЕСА_1. Орендна плата за договором складала 450 доларів США на місяць. У виконання своїх зобов’язань за договором, позивачем було сплачено відповідачу передплату за три місяці у розмірі 1350 доларів США. Відповідно до абз.2 п.7 договору для забезпечення відшкодування можливої шкоди майну відповідача, позивачем було передано останньому заставу у розмірі 450 доларів США. Відповідно до абз.2 п.4 договору у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря, він зобов’язаний заздалегідь за один місяць письмово попередити про це орендаря. У цьому випадку, сплачена орендарем передплата повертається з вирахуванням плати за однин місяць. 03.05.2007 року позивач направив письмову претензію (повідомлення про відмову від договору) до ПП «Результат Плюс», що надавало позивачеві посередницькі послуги щодо пошуку об’єктів оренди, та до відповідача. Позивач звільнив орендовану квартиру та повернув відповідачу ключі. 20.11.2008 року відповідач повернув позивачу 450 доларів США, що були внесені в якості застави, проте інші належні кошти, сплачені в якості передплати за оренду квартири, позивач не отримав.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 02.10.2009 року розірвано договір оренди квартири від 28.04.2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 10667,79 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 106,67 витрат по сплаті судового збору та 250 грн. витрат на ІТЗ, а всього 11024,46 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 30 жовтня 2009 року заяву ОСОБА_8 – представника відповідача ОСОБА_7, про перегляд зазначеного заочного рішення було залишено без задоволення.
На заочне рішення суду першої інстанції від 2 жовтня 2009 р. представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначив, що рішення суду в частині розірвання договору оренди квартири від 28.04.2007 р. є законним та обґрунтованим, прийнято відповідно до приписів процесуального і матеріального права. Проте судом не враховано, що відповідно до вимог ч.1 ст. 825 ЦК України позивач був зобов’язаний у письмовій формі повідомити відповідача про відмову від договору за три місяці, а тому цей договір підлягав припиненню лише через три місяці, тобто з 4.08.2007 р. і за цей час ОСОБА_5 повинен був сплачувати орендну плату. Крім того, претензію позивача було пред’явлено приватному підприємству «Результат Плюс», а не ОСОБА_7. Суд першої інстанції не надав правову оцінку діям позивача щодо односторонньої відмови від договору і не оцінив їх на предмет правомірності.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у межах вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання договору оренди квартири, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме договором оренди від 28.04.2007 року була передбачена можливість його дострокового розірвання за умови попередження про це за один місяць.
З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони не суперечать вимогам чинного законодавства.
Дійсно, ч.1 ст. 825 ЦК України передбачено, що наймач (орендар) житла має право у будь-який час відмовитися від договору найму (оренди), письмово попередивши про це наймодавця (орендодавця) за три місяці. Проте частиною 3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, чим сторони скористалися при укладені договору оренди і в п. 4 передбачили можливість його дострокового розірвання за умови письмового попередження заздалегідь за один місяць; при цьому передплата повертається за вирахуванням плати за один місяць (а.с.6-7).
З матеріалів справи вбачається, що у виконання договору від 28 квітня 2007 р. оренди квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 1350 доларів США – передплату за три місяці та 450 доларів США застави за можливе пошкодження майна відповідача. Передача зазначених коштів під час укладення договору сторонами не заперечується, а тому відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню. Але 3 травня 2007 р. позивач став вимагати приведення сторін у первісний стан шляхом повернення йому сплаченої суми у повному обсязі в розмірі 2150 доларів США (а.с.8). ОСОБА_5 звільнив зазначену квартиру і повернув ключі від неї ОСОБА_7, який в свою чергу повернув ОСОБА_5 частину сплачених у виконання договору коштів.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди квартири від 28.04.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
Проте, з судовим рішенням про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених у виконання зазначеного договору з урахуванням індексу інфляції та 3% річних колегія суддів погодитися не може, оскільки в цій частині оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам закону. Так, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок між сторонами проводився в доларах США, у зв’язку з чим застосування до іноземної валюти індексу інфляції, що застосовується до національної грошової одиниці України, не можна визнати обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що решта неповернених ОСОБА_5 коштів складає 900 доларів США, що станом на день розгляду справи апеляційним судом за офіційним курсом НБУ складає 7110 грн. (7,9 грн. х 900), які й підлягають стягненню на його користь.
Крім того, з позовної заяви ОСОБА_5 вбачається, що його вимоги про стягнення 3% річних ґрунтуються на підставі ст. 625 ЦК України, яка регулює умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов’язання та визначає правові наслідки прострочення боржником такого зобов’язання. Між тим правовідносини, що склалися між сторонами, виникли не з порушення грошового зобов’язання, взятого на себе відповідачем, у зв’язку з чим застосування в такому випадку санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, є безпідставним.
Оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення грошових коштів неправильно застосовані норми матеріального права, ця обставина відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині і ухвалення по справі нового рішення про часткове задоволення зазначених вимог.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 – представника ОСОБА_9, задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 2 жовтня 2009 року в частині стягнення грошових коштів скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 7110 грн. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати: 71 грн.10 коп. судового збору і 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті це ж рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 2 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді Горбань В.В.
Любобратцева Н. І.
Чистякова Т.І.