КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2007 № 34/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кучер К.В. – (дов. № 7/10-021 від 09.01.2007р.)
від відповідача -Колесніков Ю.А. – (дов. № б/н від 04.08.2006р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватель"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2007
у справі № 34/79
за позовом Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватель"
про стягнення 139453,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватель” про стягнення 139453,50 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2007р. у справі № 34/79 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватель” до Державного бюджету України вартість нестачі майна, що перейшло у власність держави, у сумі 139453,50 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватель” до Державного бюджету України 1394,53 грн. державного мита.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватель” на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з згаданим рішенням суду звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, відмовити позивачу у позові та припинити провадження у справі.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення, а рішення без змін.
Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (далі - Інспекція) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватель” (далі - Товариство) був укладений договір № 151/24-332 від 23.03.2006р. про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Інспекція доручає, а Товариство бере на себе обов'язок виконати послуги, пов'язані з транспортуванням, зберіганням та реалізацією безхазяйного та іншого майна, яке переходить у власність держави (далі - Майно).
Пунктом 1.2 Договору Інспекція доручає, а Товариство приймає Майно на відповідальне зберігання або реалізацію, що знаходиться на обліку у першого.
При виконанні Договору Товариство зобов'язане забезпечити власними силами зберігання Майна та його споживчих якостей, транспортування, складування, перепродажну підготовку та інші дії, необхідні для реалізації Майна. Передача Майна на відповідальне зберігання чи в реалізацію іншим юридичним чи фізичним особам забороняється (п. 2.2.2 Договору).
При виконанні Договору Товариство зобов'язане за вимогою Інспекції та за участю уповноважених нею осіб забезпечувати негайне проведення інвентаризації переданого на реалізацію Майна або на відповідальне зберігання (пункт 2.2.9 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору з моменту прийому Майна представником Товариства, відповідальність за його цілісність та збереження несе Товариство. У випадку недостачі або псування отриманого Майна, Товариство сплачує до бюджету в десятиденний строк з дня подання вимоги Інспекцією суми вартості пошкодженого Майна або Майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису, оцінки та передачі на реалізацію Майна, що перейшло у власність держави або акта опису та попередньої оцінки майна переданого на відповідальне зберігання.
З 20.11.2006 до 30.11.2006 та 01.12.2006 Інспекцією було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватель” щодо надійності зберігання Майна, недопущення його пошкодження та своєчасності розрахунків з бюджетом після реалізації.
За наслідками перевірки було складено Акт від 01.12.2006 № 27/24-333, яким встановлено, що в ході проведеної інвентаризації у Товариства виявлено нестачу горілки “Столична”, об'ємом 0,33 л., в кількості 8 997 б. на загальну суму попередньої оцінки 139453,50 грн.
На підставі Акта від 01.12.2006 № 27/24-333 та пункту 8.1 Договору Інспекція направила Товариству лист-вимогу від 01.12.2006 № 9246/10/24-343 з вимогою в десятиденний строк з дня подання цього листа-вимоги сплатити до державного бюджету нестачу у розмірі 139 453,50 грн.
Відповідачем не сплачено до Державного бюджету України вартість нестачі в сумі 139453,50грн. та не надано належних доказів, тверджень позивача щодо існуючої нестачі в сумі 139453,50грн. не спростував.
Посилання відповідача на рішення № 21 від 21.11.2006р., яким дозволено утилізацію алкогольних напоїв не приймається до уваги колегією суддів, оскільки вказане рішення прийнято не відомо ким (в тексті рішення не зазначені посади осіб, які його приймали, не має відбитку печатки позивача). Крім того, у рішенні вказано про утилізацію 12819 пляшок горілки і не вказано про утилізацію 8997 ж/б горілки “Столична”, 0,33 л.
Відповідно до ст. 525 ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Товариством не належним чином виконані взяті на себе зобов'язання, що призвело до нестачі товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у Товариства.
А тому, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення до Державного бюджету України вартості нестачі є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2007р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Приватель”залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 34/79 від 17.04.2007р. залишити без змін.
Матеріали справи № 34/79 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді