Справа 4093                                                                                                                             Голов. 1 інств.  Стоілова Т.В.  

Категорія 24                                                                                                                                       Доповідач Зубова Л.М.  

Рішення  

Іменем України      

27 квітня    2010 року                                                                                                                               м. Донецьк            

Апеляційний суд Донецької області у складі:  

головуюча   суддя Зубова Л.М.  

судді Азевич В.Б., Єлгазіна Л.П.    

секретар Голубцов А,В.  

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом  ОСОБА_2 до  відкритого акціонерного товариства   «Донецькобленерго» (далі - «Донецькобленерго»)  

про визначення розміру  заборгованості  за користування електроенергією та спонукання перерахувати визначений    постачальником  розмір заборгованості  

з  апеляційною скаргою  позивача  

на рішення  Красноармійького міськрайонного суду  від 25 лютого      2010 року.  

Вислухавши доповідача,  пояснення представника позивача – ОСОБА_3,  перевіривши матеріали справи , апеляційний суд , -  

в с т а н о в и в :  

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду  від 25 лютого      2010 року у задоволенні позову  відмовлено, з чим не погодилась  позивач,  у апеляційній скарзі просила рішення скасувати , задовольнити її вимоги, встановити , що  заборгованість за користування електроенергією  станом на 19.101.2009 року  складає 1195,10 грн., а не значно більшу суму ,нараховану  відповідачем  за особистим  рахунком , посилаючись на неправильне застосування судом  норм  матеріального і процесуального права при розрішенні спору  , невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи.  

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити  частково з наступних підстав.  

Відповідно до  ст.. 309 ч. 1 п)3, п)4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни  рішення є невідповідність висновків суду   обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України   кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно до  ст.. 212 ЦПК України  суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об’єктивному  та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.  

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України   під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не  інакше як за зверненням фізичних  чи  юридичних осіб, поданим  відповідно до цього Кодексу,  межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь у справі.  

Відповідно до  ч. 3 ст. 303 ЦПК України  апеляційний суд не обмежений доводами  апеляційної скарги, якщо під час  розгляду  справи  було встановлено неправильне  застосування норм  матеріального  або порушення  норм  процесуального права, які є обов’язковою  підставою  для скасування  рішення.  

Відповідно до  роз'яснень п. 15  Постанови № 12 пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року  " Про судову практику  розгляду   цивільних справи в апеляційному порядку"  суд апеляційної інстанції при перевірці законності  і обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти  за межі  доводів апеляційної скарги згідно  з частинами  третьою  та четвертою статті 303 ЦПК України лише у разі , якщо буде встановлено  неправильне застосування  норм матеріального права  або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою  підставою для скасування рішення. За цих умов   апеляційний суд перевіряє справу у повному обсязі і зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів  апеляційної скарги, проведення перевірки справи  в повному обсязі.  

Відмовляючи у задоволенні  позову, суд дійшов  висновку  про  відсутністю підстав  для перерахування  заборгованості, позая   к   перевіряв   підстави  нарахування заборгованості  та  дійшов висновку , що  заборгованість визначено правильно, зокрема , відхилив  доводи відповідача про необхідність застосування  пільг по оплаті , якими  користується  чоловік  позивача як   співробітник   МВС.  

З такими висновками суду погодитись  неможливо з наступних підстав.  

  Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст. 714 ЦК, статтями 24 - 27 Закону від 16 жовтня 1997 р. N 575/97-ВР "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року N 1357 (далі - Правила), та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 (далі - Методика).  

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування.  

Судом  встановлено, що у сторін виникли договірні правовідносини, що підтверджено договором  323 від 6.04.2007 року ( а.с.7) на постачання і користування  електроенергією та  відкритим  у відповідача особистим рахунком  300122063 на  ім’я  позивачки ( а..с.7,11).  

На підставі положень статей 6, 626 - 631, 526 ЦК, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.  

Згідно зі ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.  

Нормою ч. 4 ст. 26 Закону "Про електроенергетику" передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.    

Згідно Закону України  « Про захист  прав споживачів» від 1.12.2005 року  споживач - це фізична особа , яка придбачає, замовляє , використовує або має намір використати , придбати чи замовити продукцію для особистих потреб .  

З матеіралів  справи  видно,  позивачка звернулась до суду з позовом  про  встановлення  у неї заборгованості станом на 19.10.2009 року  у сумі  1195,10 грн.   та  спонукання  відповідача  визнати цю  заборгованість , посилаючись на те, що  відповідач   неправильно визначив  розмір  заборгованості  у сумі  43474,69 грн. ( а..с23) внаслідок неналежного   зняття  показів та  неправильне  проведення розрахунків  .  

Із зазначеного позивачем   предмета  та  підстав  позову   вбачається , що предметом спору  стала  неправильність  даних  про  заборгованость  в особистому  рахунку  позивачки, який  відкритий  та обліковується  працівниками  ВАТ  "Донецькобленерго"  

Відповідно  до ст. 3 ЦПК України  кожна особа  має право  в порядку , встановленому  цим Кодексом, звернутися   до суду  за захистом   своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав  і свобод.  

Згідно  ст. 11, 15 ЦК України  цивільні права  і обов'язки виникають  із дій осіб , що передбачені актами  цивільного законодавства . Кожна особа має право  на захист свого цивільного права  у разі його  порушення, невизнання  або спорювання.  

Захист  цивільних прав  - це  передбачені законом  способи охорони  цивільних прав  у разі  їх порушення чи реальної  небезпеки такого порушення.  

Під способами  захисту  суб'єктивних цивільних прав  розуміють закріплені законом матеріально-правові  заходи примусового  характеру , за допомогою яких проводиться поновлення  ( визнання)порушених ( оспорюваних) права  та вплив  на правопорушника . Загальний перелік  таких способів   та інтересів  надано у ст. 16 ЦК України.  

Власник порушеного права  може скористатися конкретним  способом  захисту  свого права ,зокрема  і тим способом , який  передбачений спеціальним законом , який регламентує  конкретні правовідносини.  

Враховуючи визначені  позивачем   предмет  та  підстави  позову   , ту обставину , що  до позивача  не пред’явлено  позову про  стягнення заборгованості, не відключено електропостачння  та що  нарахування в особистому  рахунку  не встановлює для  позивача  будь-яких обов'язків, крім  рекомендації  сплатити нараховану заборгованість   , що є різновидом претензії та  не передбачено діючим  законодавством  як спосіб  захисту  прав,  то позов  заявлений  передчасно , викладені в  ньому обставини можуть бути визнані в  якості  доказу   при вирішенні  іншого спору, де б оспорювались дії , рішення, які  є обов'язковими  для виконання,  при вирішенні  яких  суд  зобов'язаний  перевірити   обставини, викладені в   позові  та  надати  їм належну оцінку.  

Керуючись ст.ст.  ч. 3 ст. 303, 309ч. 1  п)3,п) 4  ЦПК України, апеляційний суд, -  

в и р і  ш и  в  :  

Апеляційну скаргу  задовольнити частково.  

Рішення Красноармійького міськрайонного суду  від 25 лютого      2010 року скасувати.  

Відмовити ОСОБА_2   у задоволенні  її позову до  відкритого акціонерного товариства   «Донецькобленерго» про визначення розміру  заборгованості  за користування електроенергією та спонукання перерахувати розмір заборгованості.  

Рішення   набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.    

  Головуюча:                                                  Судді