ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  27 травня 2010 р.   Справа № 2-а-1213/10/0270

  Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича ,

при секретарі судового засідання:   Мороз Вікторії Валентинівні

за участю представників сторін:

позивача :   ОСОБА_1; ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями;

відповідача :Опанасюк П.П., Левчук О.М., Лучинський П.В. - представники за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  

до :   Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про : визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000361721/0 від 09.03.2010р., № 0000391721/0 від 09.03.2010р.

ВСТАНОВИВ :

В березні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000361721/0 від 09.03.2010р., № 0000391721/0 від 09.03.2010р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, а відтак, прийнятті на підставі нього податкові повідомлення-рішення № 0000361721/0 від 09.03.2010р. та № 0000391721/0 від 09.03.2010р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача уточнили свої позовні вимоги та просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000361721/0 від 09.03.2010р., № 0000391721/0 від 09.03.2010р..

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та в письмових поясненнях по справі (а.с.92-95).

Представники відповідача в судовому засіданні не погодились з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.16-18). Крім того, зазначили, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов СПД ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про   задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.07.2007р. за НОМЕР_2, про що свідчить відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с. 11) та  перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати  податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також   фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення на перевірку від 15.01.2010р. № 57/17, виданого ДПІ у м. Вінниці, посадовою особою відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання, платником податків ОСОБА_1, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт № 348/1721/НОМЕР_1 від 02.03.2010р..

В акті перевіряючим зроблено висновок про те, що позивачем порушено:

-  ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. за № 13-92 із змінами та доповненнями у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 789 173 грн.;

- п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями у результаті чого занижено податок на додану вартість  періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 191 478 грн., у тому числі по періодах:

- травень 2009 року на 42 449 грн., грудень 2009 року на суму 1 149 029 грн..

На підставі даного висновку ДПІ у м. Вінниці прийняте  податкове повідомлення-рішення № 0000361721/0 від 09.03.2010р., яким СПД ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання  (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 789 173 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000391721/0 від 09.03.2010р., якими СПД ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання  (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 1 557 581 грн. 50 коп..

Однак з такими висновком суд не може погодитись, та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до початку перевірки не було подано декларацію про доходи за 2009 рік.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 та п. "а" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник  податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Так, перевіряючим при проведенні перевірки та визначені податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб встановлено, що квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" м. Миколаїв не мають ознак належним чином оформленого документа, а тому не можуть свідчити про  фактично понесені витрати ФОП ОСОБА_1. В зв'язку із цим, ревізором не прийнято до розрахунку валових витрат, витрати на суму 6 000 000 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", та визначено ФОП ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 789 173 грн..

Дане твердження перевіряючого ґрунтується на тому, що вказані квитанції до прибуткових касових ордерів підписані не директором ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" м. Миколаїв, Магденком Віталієм Володимировичем, а іншою особою.

Частинами 2, 3 статті 13   Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" визначено, що оподатковуваним доходом  вважається  сукупний  чистий  доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2  ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Посилання ДПІ у м. Вінниці на те, що первинні документи підтверджуючі витрати  виписані ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", а саме - квитанції до прибуткових касових ордерів підписані не директором підприємства Магденком В.В., а іншою особою - жодним чином не вказує та не може вказувати на те, що дані первинні документи не відповідають обов'язковим реквізитам документа, передбаченим абз. 7 п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до Додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.04р. № 637, затверджено бланк: Типова форма № КО-1 - прибуткового касового ордеру та квитанції до нього.

Даний документ передбачає наявність підпису тільки головного (старшого) бухгалтера та касира підприємства, і не передбачає наявність підпису керівника підприємства, який отримав готівкові кошти.

З аналізу положень вищевказаних норм вбачається, що на квитанціях до прибуткових ордерів і не повинен стояти підпис керівника підприємства, оскільки наявність його підпису самим видом (бланком) даного документу не передбачається в якості реквізиту документу, а згідно ст. 9 ЗУ  "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документ повинен мати особистий підпис осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Та обставина, що квитанції до прибуткових касових ордерів підписані не директором підприємства, не може свідчити про їх недійсність та відсутність понесених витрат позивачем, оскільки закон допускає здійснення господарських операцій від імені юридичної особи - відповідною уповноваженою особою.

В судовому засіданні представниками відповідача доказів того, що первинні документи ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" підписані не уповноваженою особою даного підприємства надано не було.

Крім того, поза увагою податкового органу, при прийнятті оскаржуваного рішення залишилось те, що позивачем на підтвердження понесених валових витрат було надано ревізору-інспектору, крім квитанцій до прибуткових касових ордерів, оригінали товарних, податкових накладних, що підтверджують проведення господарської операції із ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" та є належними документами підтверджуючими фактично понесені витрати ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1 191 478 грн., то слід зазначити наступне.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до початку перевірки не було подано декларацію по податку на додану вартість  за грудень 2009 року.

Відповідно до п. "а" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

При визначенні суми податкового зобов'язання було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 42 449 грн..

Так, в акті зазначено, що в травні 2009 року ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту включила 42 449 грн. ПДВ не підтверджених податковими накладними. До реєстру отриманих податкових накладних  за  травень включена податкова накладна № 78 від 30.05.2009р. від СТОВ "Урожай". Ревізором стверджено, що на перевірку надано факсограму зазначено податкової накладної, а оригінал податкової накладної відсутній.

В судовому засіданні позивачем надано для огляду судом оригінал податкової накладної, а копію долучено до матеріалів справи. Крім того, вказано на наявність оригіналу даної накладної на момент проведення перевірки та на відсутність існування накладної, вказаної в акті ревізором.

З оригіналу наданої накладної, оглянутої судом в засіданні, вбачається, що її порядковий номер - 78, дата виписки податкової накладної - 26.05.2009р., продавець - СТОВ "Урожай", номенклатура товару - жито, сума податку на додану вартість - 42 432 грн. 66 коп..

Щодо розбіжностей даних проведеної господарської операції між ФОП ОСОБА_1 та СТОВ "Урожай", та наявності оригіналу накладної за одним порядковим номером та різними датами і сумами ПДВ від тих, що зазначені в акті перевірки, представником відповідача - ревізором Левчуком О.М. надано суду пояснення, що факсограма накладної до акту перевірки не долучалась, а викладені обставини в акті перевірки підтверджуються лише самим актом перевірки.

В судовому засіданні позивач пояснила суду, що в травні 2009 року інших господарських операцій із СТОВ "Урожай", ніж тих, що зазначені в акті перевірки, нею не проводились.

Враховуючи те, що позивач заперечив щодо обставин викладених в акті перевірки при його підписанні, що вбачається з відповідної примітки, проставленої на 27 аркуші вказаного акту, а також не долучення ревізором-інспектором факсограми накладної № 78 від 30.05.2009р., і відсутність доказів у відповідача, які б підтверджували факт завищення податкового кредиту, та пояснення відповідачів щодо неможливості підтвердження іншими доказами ніж ті, що містяться в матеріалах справи, то суд вважає необґрунтованим висновок акту в цій частині.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що податкова накладна № 78 від 26.05.2009р. оформлена у відповідності до вимог закону та містить всі необхідні реквізити.

У свою чергу, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Врахувавши норми Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що позивачем зазначений Закон не порушено, оскільки ПДВ ним сплачено в ціні придбання товару, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно.

Крім того, визначаючи суму податкового зобов'язання з ПДВ податковим органом не взято до уваги суму податкового кредиту за зобов'язаннями ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" та ТОВ "Монограт".

При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом було взято до уваги, що до початку перевірки ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" не надано додаток № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту" за грудень 2009 року та не зазначено податкові зобов'язання  в сумі 1 000 000 грн. по розрахунках  з ФОП ОСОБА_1, однак не враховано ту обставину, що саме під час проведення перевірки позивачем надано оригінали податкових накладних ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" за грудень 2009 року, а ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" підтверджено податкові зобов'язання по розрахунках з ФОП ОСОБА_1. Вказані обставини не заперечувались  представниками відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної.

В судовому засіданні встановлено, що накладні ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" та ТОВ "Монограт" є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість".  

Таким чином, незалежно від декларування платником податку сум податкового кредиту, даний податковий кредит, який документально підтверджений, згідно вказаним пунктам законодавства, приймає участь у визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ

Необхідно також зазначити, що за наявності  податкових накладних ТОВ "Монограт", незалежно від факту зазначення цим контрагентом податкових зобов'язань  в додатку № 5 до податкової декларації, суми податкового кредиту, сформованого цим підприємством, включаються до податкового кредиту ФОП ОСОБА_1, оскільки ТОВ "Монограт" на момент складання податкової накладної є платником ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє ці податкові повідомлення - рішення обґрунтованості, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що ці податкові повідомлення - рішення є протипрвними, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов є обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду,  згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 105, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, Конституцією України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", суд -   

ПОСТАНОВИВ :

  1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Вінниці податкові повідомлення-рішення  № 0000361721/0 від 09.03.2010р. та   № 0000391721/0 від 09.03.2010р..

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..

  Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   28.05.10

  Суддя                                                           Свентух Віталій Михайлович