1Справа № 335/4267/21 2-з/335/86/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року  м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову, шляхом витребування доказів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» оригіналу електронного доказу (інформацію в електронній, цифровій формі), який підтверджує укладення кредитного договору між заявником та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», а саме: кредитний договір укладений в електронній формі та графік розрахунків.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку, що вона підлягає поверненню заявникові, оскільки подана без додержання вимог, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст.117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, які подано фізичною особою, судовий збір становить - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн.

Однак в порушення ч. 3 ст. 117 ЦПК України заявником не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів.

При цьому ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги заяви, просила звільнити її від сплати судового збору як малозабезпечену особу, посилаючись на скрутний матеріальний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

З цих же підстав особа може бути звільнена від сплати судового збору зокрема, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору, якщо позивач є членом малозабезпеченої сім`ї, при цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, в силу ст. 12 ЦПК України повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

В порушення вищевказаних вимог закону, заявником до клопотання не додано документів, що підтверджують звільнення заявника від сплати судового збору, або документів, які підтверджують, що розмір судового збору в цій справі перевішує 5 % розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 11.11.2020 у справі 9901/77/20.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження обставин для звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, суд вважає, що підстави для звільнення її від сплати судового збору відсутні.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

Крім того суд зазначає, що підстави забезпечення доказів визначені в ч. 1 ст. 116 ЦПК України, згідно якої суд забезпечує докази у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, заява про забезпечення доказів повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Такий правовий висновок щодо застосування положень статті 114 КАС України викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18; 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19; 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19, а щодо застосування положень статті 116 ЦПК України в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19).

Проте, в порушення вимог ЦПК України, заявником у своїй заяві про забезпечення доказів не наведено жодного об`єктивного факту на підтвердження того, що зазначені в заяві документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Більше того, заява не містить навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення доказів подана без додержання вимог ч.3 ст. 117 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню заявникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 118, 136 ЦПК України , суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суд роз`яснює заявнику право повторного звернення із вказаною заявою після усунення недоліків, які стали підставою для повернення заяви про забезпечення доказів.

Суддя  А.В. Стеценко