ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 квітня 2010 року 17 год. 46 хв. № 2а-13189/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. при секретарі судового засідання Хливнюк А.М. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління міграційної служби в місті Києві
про скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та зобов’язання надати статус біженця,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
від відповідача: Чирка О.А.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 23.04.2010 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Управління міграційної служби в місті Києві (надалі - Відповідач) про скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та зобов’язання вчинити дії (з урахуванням уточнення позовних вимог).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13189/09/2670.
В судовому засіданні Позивач позов підтримав. Позовні вимоги мотивовані тим, що він отримав повідомлення від Відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. На думку Позивача рішення Відповідача є протиправним.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що рішення винесено з дотриманням вимог діючого законодавства. В задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд –
ВСТАНОВИВ:
Позивач, відповідно до заяви від 07.09.2009 р. № 145, звернувся до Управління міграційної служби в м. Києві для отримання статусу біженця.
За результатами розгляду особової справи Позивача Управлінням міграційної служби в м. Києві складено висновок від 07.10.2009 р., яким рекомендовано прийняти рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Наказом Управління міграційної служби в м. Києві від 07.10.2009 року № 854 відмовлено Позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позивачу 07.10.2009 року повідомленням №146 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 № 2557-III (надалі Закон № 2557-III) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до ст. 10 Закону № 2557-III статус біженця не надається особі:
- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
- яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
- стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;
- яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;
- яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).
Статтею 11 Закону № 2557-III встановлено, що оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. Абзацом сьомим цієї ж статті передбачено, що до заяви про надання статусу біженця додаються документи, які посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.
Порядок попереднього розгляду заяв встановлено статтею 12 Закону № 2557-III, абзацами першим-третім та шостим-сьомим передбачено, що орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Під час співбесіди заявникові, який не розуміє українську або російську мову, орган міграційної служби забезпечує перекладача, який перекладає на мову, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен суворо дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника. Співбесіда з дитиною, розлученою з батьками, проводиться в присутності її законного представника, який подав заяву про надання статусу біженця від імені дитини, психолога або педагогічного працівника. На прохання законного представника дитини, розлученої з сім'єю, співбесіда з такою дитиною проводиться в присутності адвоката.
Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає інформацію про прийняте рішення до відповідного органу внутрішніх справ та до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а також видає заявникові або його законному представникові письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Відповідно до особової справи Позивача, копію якої долучено до матеріалів справи, під час співбесід з працівниками міграційної служби Позивач повідомив, що він є громадянином Ірану, перебуваючи ще в Ірані почав цікавитися християнством через Інтернет, різноманітну літературу та супутникові телеканали. Оскільки, в Ірані, через суворі ісламські закони, такої можливості, як зазначав Позивач, не було, він приїхав до України 17.09.2008 року за студентською візою. Як зазначив Позивач, приблизно у липні 2009 року він навернувся у християнство в іранській церкві, а 09.09.2009 року ним прийнято хрещення через водохрещення.
Відповідачем, у зв’язку з відсутністю даних про переслідування Позивача в країні його перебування та у зв’язку з очевидно необґрунтованою заявою прийнято рішення від 07.10.2009 року № 854, яким відмовлено Позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Відповідно до положень Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»від 18.03.2004 № 1629-IV метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.
Відповідно до Директиви Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів кваліфікації громадян третіх країни та осіб без громадянств, біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту іншими причинами, а також суті захисту, що надається», яка використовується у практиці Європейського Суду з прав людини, заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:
- заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;
- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;
- твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;
- заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутні поважної причини для подання такої заяви;
- встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Таким чином, крім обставин, передбачених ст. 10 Закону № 2557-III рішення про відмову у наданні статусу біженця спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції відповідає Директивам Європейського Союзу у тому числі Директиві «Щодо мінімальних стандартів кваліфікації громадян третіх країни та осіб без громадянств, біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту іншими причинами, а також суті захисту, що надається», а саме, Позивачем не подано заяву про міжнародний захист у як можливо коротший строк, ним не були доведені поважні причини неподання такої заяви відразу після прибуття в Україну, твердження заявника є неправдоподібними, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, як вбачається з особової справи Позивача, копію якої долучено до матеріалів справи, під час співбесід, проведених працівниками міграційної служби 23.09.2009 року, Позивач зазначає, що приїхав до України тільки тому, що візу отримати було найлегше. Прибув легально за студентською візою на навчання, однак не навчався, оскільки мав мету познайомитися з християнством.
Тобто, для отримання візи Позивачем надано неправдиву інформацію щодо мети свого в’їзду, а відтак Позивач не заслуговує на довіру.
Разом з тим, Позивачем не доведено суду обставин його переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, оскільки Іран Позивач покинув добровільно, без перешкод за студентською візою. Не заслуговує на увагу твердження Позивача, що одного разу в Ірані його було побито за розмови про релігію, в зв’язку з тим, що він не пов’язує свій від’їзд з цією подією.
Судом звернуто увагу, що після приїзду у вересні 2008 року Позивач до міграційної служби не звернувся, як і не звернувся після навернення у християнство у липні місяці 2009 року. Однак, як вбачається з копії паспорта Позивача, яку долучено до матеріалів справи, студентську візу було відкрито до 05.09.2009 року. Заяву про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця Позивачем подано тільки 17.09.2009 року.
Крім того, як зазначено в дев’ятому абзаці пункту 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», судам слід зважати на те, що значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про надання статусу біженця в окремих випадках може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.
Відповідно до вищезазначеного, суд не вбачає порушень Відповідачем чинного законодавства щодо відмови Позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, відповідно до цього вимоги Позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи доведено правомірність рішення Відповідача про відмову Позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.О. Маруліна