ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/17234/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» квітня 2021 року м. Херсон

Справа № 766/17234/19

Провадження № 22-ц/819/557/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя – доповідач)Кузнєцової О.А.

суддів:Вейтас І.В.,

Радченка С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені Гуменюк Тетяни В’ячеславівни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 03 листопада 2020 року у справі позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що з метою отримання банківських послуг відповідачем було підписано заяву № б/н від 29 вересня 2007 року, згідно якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладено на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Оскільки Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_2 неналежним чином виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на 15 липня 2019 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 114 627,77 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита – 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредита – 13 153,02 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками – 0,00 грн.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання – 93 352,96 грн.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. – 2 187,13 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) – 5 434,66 грн., Банк просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати в розмірі 1921,00 грн..

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 29 вересня 2007 року в сумі 13 153,02 грн. та судові витрати в сумі 220,34 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 13 153,02 грн., а також на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що згідно підписаної заяви ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 15 липня 2019 року Банком нараховано заборгованість у загальному розмірі 114 627,77 грн., з яких заборгованості за простроченим тілом кредита складає 13 153,02 грн. Таким чином, суд не звернув уваги на той факт, що максимальна сума, яка була доступна відповідачу для користування (кредитний ліміт) була обмежена 3 000,00 грн., а Банком нараховано невідомо звідки суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 153,02 грн. Банк належними та допустимими доказами не обгрунтував цю суму, в матеріалах справи також відсутній детальний розрахунок спірної суми заборгованості.

Крім того, суд не звернув уваги на той факт, що за період з 29 вересня 2007 року по 31 липня 2019 року відповідачка повернула Банку кредитні кошти в загальному розмірі 19 813,59 грн., а Банк, не маючи на те відповідних підстав, розподіляв ці кошти на погашення поточних та прострочених процентів.

Письмових відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільним процесуальним законом межах, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн., яким скористалася і який не був погашений, тому заявлені до неї вимоги про стягнення кредитної заборгованості за протроченим тілом кредиту, розмір якої станом на 15 липня 2019 року становить 13 153,02 грн., підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 29 вересня 2007 року між Банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно наданої Банком довідки сума кредитного ліміту постійно змінювалася (а.с.51). Так, 25 жовтня 2007 року він становив 500,00 грн., який 29 лютого 2008 року було підвищено до 700,00 грн, 11 серпня 2008 року - до 1 100,00 грн, 05 листопада 2008 року зменшено до 1 000,00 грн, 01 березня 2010 року - до 0,00 грн., 27 квітня 2010 року збільшено до 1 100,00 грн., 21 серпня 2010 року зменшено до 980,00 грн., 18 жовтня 2011 року – до 860,00 грн., 28 листопада 2011 року – до 780,00 грн., 29 лютого 2012 року – до 730,00 грн., 04 жовтня 2012 року – до 530,00грн. і 01 квітня 2015 року кредитний ліміт було збільшено до 3 000,00 грн.

Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач використовує кредитні кошти, погашає заборгованість та знову може користуватися кредитними коштами. Таким чином, сума заборгованості за кредитом постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості.

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 15 липня 2019 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 114 627,77 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита – 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредита – 13 153,02 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками – 0,00 грн.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання – 93 352,96 грн.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. – 2 187,13 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) – 5 434,66 грн. (а.с.5-8)

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29 вересня 2007 року вбачається, що відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами в межах наданого їй кредитного ліміту, а за період з 01 жовтня 2007 року по 31 травня 2019 року повернула на рахунок банку 12 292,14 грн. (згідно із даними Банку, які містяться в розрахунку).

Як вбачається з банківської виписки за період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2020 року відповідач фактично використала в межах наданого поновлювального кредитного ліміту – 5 912,94 грн., а за період з 01 жовтня 2007 року по 01 березня 2020 року повернула на рахунок банку близько 11 257,39 грн. (а.с. 47-50).

При цьому у виписці зазначено про суми, які знімалися щомісячно на протязі з червня 2015 року по квітень 2017 року під сумнівну «Покупку», на загальну суму 6 761,54.

Відповідно до виписки, зазначені «Покупки» здійснювались кожного місяця 16 числа з картки відповідача, на суму, яка кожного разу становила – 293,98 грн.

Зважаючи на викладені обставини колегія суддів ставить під сумнів здійснення вказаних операцій саме відповідачкою.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 червня 2020 року (справа № 189/786/18), від 10 червня 2020 року (справа № 658/4229/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.

Проте, колегія суддів, перевіривши наданий Банком розрахунок та виписку, встановила, що заборгованість позивача нараховувалась з урахуванням відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Оскільки між сторонами не узгоджено розмір процентів за користування кредитом та неустойки, кошти, внесені на погашення кредиту, позивач мав зараховувати саме на погашення тіла кредиту, а не на погашення процентів, пені та штрафів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що під час розрахунку заборгованості слід враховувати лише фактично використані та повернуті позичальником кошти банку.

Так, колегією суддів, з урахуванням лише фактично використаних та повернутих позичальником коштів Банку, встановлено, що позичальником повернуто грошових коштів на більшу від основного зобов`язання суму, тому наявність заборгованості є не підтвердженою. Внаслідок чого встановлено, що сума повернутих позичальником коштів, перевищує суму фактично використаних коштів банку.

Відтак позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по тілу кредиту.

Сам по собі розрахунок, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості.

На підставі наведеного, оцінивши надані Банком докази на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а саме виписку з особового рахунку клієнта та розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту. Відповідачу було встановлено максимальний кредитний ліміт у розмірі 3 000,00 грн., яким вона періодично користувалася, а за весь період користування кредитними коштами вона повернула на рахунок Банку суму, яка перевищує надану Банком суму в межах поновлювального кредитного ліміту. За встановлених обставин, зважаючи на повернення відповідачем усієї суми заборгованості за кредитом, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому зазначене рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги, з позивача слід стягнутив на користь ОСОБА_2 судовий збір, яка остання сплатила при подачі апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн .

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається на предмет його законності та обґрунтованості.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 29 вересня 2007 року в сумі 13 153,02 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "Приват Банк" в задоволенні зазначених вимог.

Стягнути з Акціонерному товариству комерційний банк "Приват Банк" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                      О.А.Кузнєцова

Судді:                     І.В.Вейтас

                                                             С.В.Радченко