ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 квітня 2010 року 15:46 № 2а-4548/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рант"
до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.10.2009р. №0014412305
за участю представників сторін:
від позивача – Марченко В.В.
Заброцький Р.П.
від відповідача – Бондаренко О.О.
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних санкцій від 28.10.2009 року № 0014412305.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведені планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва порушила положення п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у зв’язку з чим, на думку Позивача, Відповідачем не правомірно в супереч чинному законодавству прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 0014412305.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях проти позову зазначив, що Позивач здійснював господарську діяльність, шляхом надання побутових послуг за готівку із застосуванням РРО та видачею чеків, без торгового патенту на здійснення діяльності у вказаній сфері, крім того Позивачем не було забезпечено належного зберігання фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій, чим порушено п. 1 ст. 3.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В зв’язку з чим, представник Відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлення № 840/23 від 15.10.2009 року було проведено планову перевірку суб’єкта господарювання щодо контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявності свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій –автомийки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, 6, яка підпорядкована товариству з обмеженою відповідальністю «Рант»(код ЄДРПОУ 32599474).
Перевіркою встановлено, що Позивач здійснював господарську діяльність всупереч чинному законодавству та з порушенням вимог п. 1 ст. 3.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме надавав побутові послуги за готівку із застосуванням РРО та видачею чеків без торгового патенту, який необхідний для здійснення діяльності у вказаній сфері, та не забезпечив зберігання в книзі обліку розрахункових операцій № 2659012334р/4 фіскального звітного чеку № 1239 за 05.09.2009 року.
В результаті перевірки складено Акт № 1585/26/59/23/32599474 від 15.10.2009 року на підставі якого та у відповідності з положеннями Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0014412305 від 28.10.2009 року, яким застосовано до Позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 633,44 грн.
Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»визначено порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
Частиною 1 статті 1 Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»передбачено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
Відповідно частини 2 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
Статтею 3.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»зазначено, що патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.
Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.
Положенням статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;
Штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.
Позивач у своєму позові зазначає, що при проведені планової перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі було складено Акт перевірки № 1585/26/59/23/32599474 від 15.10.2009 року, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних санкцій без видачі припису на усунення порушень, чим, на думку Позивача, порушено положення п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Суд не погоджується з такими твердженнями Позивача, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»- дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, також даним законом врегульовано питання щодо здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є спеціальним і інші законодавчі акти можуть бути застосовані тільки в частині, яка не врегульована цим Законом.
Пунктом. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Перевіркою було встановлено, що на автомийці надавались послуги за готівку із застосуванням РРО та видачею чеків. Торговий патент на час перевірки був відсутній, що не заперечується і Позивачем. Згідно реєстраційних документів діяльність цього підприємства за адресою м. Київ, вул. В. Васильківська, 6, розпочалась 26.03.2007 року. Таким чином Позивач здійснював підприємницьку діяльність без торгового патенту з 26.03.2007 року по 15.10.2009 року. Тому податковий орган правомірно притягнув Позивача до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій. Добровільна сплата штрафу Позивачем і придбання торгового патенту в подальшому, не звільняє від відповідальності на момент встановлення порушення і не може бути підставою для задоволення позовних вимог у даному спорі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перевірка Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Києва проведена у відповідності з вимогами чинного законодавства, а прийняте рішення про застосування штрафних санкцій є законним, у зв’язку з чим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант»не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України –якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведення судових експертиз.
Судові витрати, які підлягали б стягненню у відповідності зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України –відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо застосування штрафних санкцій від 28.10.2009 року № 0014412305 відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко