Справа № 2а-57  

2010 рік  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  15 лютого 2010 року Новоазовський  районний суд Донецької області у складі:  

судді                                                                                               Бєльченко Л.А.  

при секретарі                                                                                 Лавриненко М.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новоазовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (далі – УПФУ в Новоазовському районі) про зобов’язання виконати певні дії,  

в с т а н о в и в:  

    17 грудня позивач звернулася з вказаним позовом до відповідача. Просила винести постанову, якою поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, зобов`язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу починаючи з 01.01.2006 року по день розгляду судом справи.  

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус «дитини війни», у зв’язку з чим у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважала, що положення Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватися. З підстав невідповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вважала неможливе їх застосування з 01.01.2008 року. Позивач просила суд поновити пропущений строк для звернення до  суду за захистом її порушених прав,  зобов`язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу починаючи з 01.01.2006 р. по день розгляду судом справи.  

  Позивач у судове засідання не з’явилась, була повідомлена належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутність (а.с.24).  

  Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі представника відповідача. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена, законодавчо не було врегульоване питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.  

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачеві був відомий її розмір.  

За таких обставин і відповідно до ст. 128 КАС України суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін та на підставі доказів, наданих у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.  

  ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення (а.с.10).  

  Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який встановлює статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) другої світової війни було менше 18 років.  

  Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Дію ст.6 зупинено  на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235-1У «Про державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у 2006 році.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 410,06 грн., з 1 жовтня – 415,11 грн..  

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30% / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11 грн. х 3 х 30%).  

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено інший строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.  

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізналася з відповіді УПФУ в Новоазовському району на її запит наприкінці 2009 року. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків  громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.  

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 до 31.12.2007 року, оскільки позивачем позов подано до суду 17.12.2009 року.  

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

  Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області  здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про підвищення пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.  

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача робити нарахування та виплату доплати до пенсії надалі є необгрунтовними і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання Управління ПФУ в подальшому робити нарахування та виплату доплати до пенсії є безпідставними, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.  

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

    Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 2,11,17,18,87,94,99,100,158-163 КАС України, суд  

  П О С Т А Н О В И В:  

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.  

  В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

  Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.  

  Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

  Суддя