Ухвала

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 758/733/18

провадження № 61-21011св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України,

третя особа - Рада адвокатів м. Києва,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін клопотання ОСОБА_2 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 758/733/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа - Рада адвокатів м. Києва, про визнання рішень незаконними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року у складі судді Захарчук С. С., постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд цієї справи здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа - Рада адвокатів м. Києва, про визнання рішень незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є адвокатами, обраними до складу органів адвокатського самоврядування міста Києва з жовтня 2012 року.

13.09.2016, 17.11.2016, 03.02.2017, 27.05.2017, 15.11.2017 відповідачем були прийняті рішення: № 191 «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 06.08.2016 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва; № 266 «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 05.11.2016 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва; № 11 «Щодо питань, які виникли у зв 'язку з проведенням зібрання адвокатів під назво звітно-виборчої конференції адвокатів міста Києва 28 січня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва; № 143 «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 27 квітня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокаті міста Києва; № 227 «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 07 жовтня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва відповідно.

Разом з тим, при скликанні всіх зазначених конференцій Рада адвокатів міста Києва зверталася з клопотанням до відповідача про визначення квоти представництва на чергові конференції, проте зазначені звернення відповідачем були умисно проігноровані. Рішення усіх конференцій були скеровані відповідачу до відома невідкладно після проведення конференцій.

Таким чином, відповідачем не визнаються права позивачів на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як обраних в установленому порядку членів органів адвокатського самоврядування міста Києва.

Зазначені рішення відповідача є неправомірними, прийнятими всупереч положень Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На думку заявників, зазначені обставини та дії відповідача, пов`язані з прийняттям вказаних рішень, спрямовані на втручання в діяльність представницького органу адвокатського самоврядування м. Києва - Конференції адвокатів м. Києва, а метою розповсюдження цих рішень є перешкоджання позивачам реалізовувати їх особисті немайнові права.

На підставі вказаного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили визнати незаконними рішення відповідача:

- № 191 від 13 вересня 2016 року «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 06.08.2016» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;

- № 266 від 17 листопада 2016 року «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням Конференції адвокатів м. Києва 05.11.2016» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;

- № 11 від 03 лютого 2017 року «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою звітно-виборчої конференції адвокатів міста Києва 28 січня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;

- № 143 від 27 травня 2017 року «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 27 квітня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва;

- № 227 від 15 листопада 2017 року № «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою конференція адвокатів м. Києва 07 жовтня 2017 року» про визнання такими, що не мають юридичних наслідків рішення конференції адвокатів міста Києва та зобов`язати відповідача припинити дії по розповсюдженню оскаржуваних рішень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для визнання оспорюваних рішень незаконними, оскільки вони прийняті відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та в межах наданих повноважень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що при розгляді судового спору предметом доказування сторонами та оцінки судами є встановлення певних фактів щодо порушення особистого немайнового права позивачів внаслідок видання відповідачем свавільних рішень та ефективне поновлення таких порушених прав позивачів шляхом скасування незаконних рішень.

На думку заявника, у зв`язку з неналежним встановленням судами обставин справи та з відсутністю належної правової оцінки спірних правовідносин, враховуючи те, що суд не дослідив докази, надані позивачами у справі, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом із тим, до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин п`ятої, шостої статті 403 ЦПК України, яке мотивоване тим, що предметна юрисдикція спорів щодо оскарження рішень органів адвокатського самоврядування, зокрема Ради адвокатів України, є невизначеною, а обсяг судової перевірки рішень органів адвокатського самоврядування є формальним.

Заявник зазначає, щосклалась судова практика неоднакового застосування судами положень КАС України, ГПК України та ЦПК України під час вирішення питання щодо юрисдикції спорів між адвокатами та органами адвокатського самоврядування, єдиний критерій для розмежування судових юрисдикцій справ даної категорії не визначений. Разом із тим, питання потребує чіткого повного врегулювання та вироблення єдиної позиції у правозастосуванні, оскільки невизначеність правил породжує звернення адвокатів та інших осіб в суди різних юрисдикцій, що у сукупності ускладнює реалізацію громадянами їх права на доступ до правосуддя.

Також зазначає, що Радою адвокатів України (далі - Рада) обраний наступний спосіб самозахисту: рішення Ради не можуть бути оскаржені до суду, судові органи не мають компетенції щодо перевірки рішень Ради. Рішення Ради підлягають обов`язковому виконанню без оцінки щодо законності та компетенції, оскільки, стаття 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» такі чинники для рішень органів адвокатського самоврядування не встановлює.

Отже, з урахуванням різних підходів судів щодо вирішення спорів, пов`язаних з оскарженням рішень, дій, бездіяльності органів адвокатського самоврядування, значної кількості судових справ, відсутності належного законодавчого унормування цих питань, є підстави для формулювання правової проблеми, яка потребує вирішення.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що позивачка не надала суду належні та допустимі докази про те, що при скликанні усіх конференцій адвокатів регіону ОСОБА_2 , Рада адвокатів міста Києва під її головуванням, зверталися з клопотаннями до відповідача про визначення та затвердження квоти представництва делегатів, затвердження Регламенту та Порядку проведення таких конференцій, що є обов`язковою умовою проведення конференції адвокатів регіону, про що зазначено у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

17 грудня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в рішенні № 191 від 13 вересня 2016 року Національної асоціації адвокатів України - Ради адвокатів України «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06.08.2016» було роз`яснено, що у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону і регламент затверджуються Радою адвокатів України окремо і обов`язково для кожної конференції адвокатів регіону, скликаної відповідним, визначеним законом, суб`єктом скликання конференції, для вирішення питань, включених до її порядку денного. Зроблено висновок, що зібрання адвокатів, що відбулось 06 серпня 2016 року у Синій залі Будинку кіно, яке поіменувало себе як «Конференція адвокатів міста Києва» (під головуванням Рафальської І. В.), проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без відповідного, встановленого порядку скликання, висування та обрання делегатів конференції і регламенту, а також без встановлення квоти представництва, а тому не має статусу конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичних наслідків.

В рішенні № 266 від 17 листопада 2016 року Національної асоціації адвокатів України - Ради адвокатів України «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням «Конференції адвокатів міста Києва 05 листопада 2016 року» було зроблено висновок, що зібрання адвокатів, що відбулось 05 листопада 2016 року у Колонній залі адміністративної будівлі Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36 (під головуванням адвоката Рафальської І. В.), проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без відповідного, встановленого законом порядку скликання, порядку висування та обрання делегатів конференції і регламенту, а також без встановлення квоти представництва, а тому не має статусу конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичних наслідків.

В рішенні № 11 від 03 лютого 2017 року Національної асоціації адвокатів України - Ради адвокатів України «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням зібрання адвокатів під назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва, що відбулось 28 січня 2017 року» зроблено висновок, що зібрання адвокатів від назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва», що відбулось 28 січня 2017 року у приміщенні НДІ «Київпроект» під головуванням адвоката Іванова І.О. та секретаря ОСОБА_4 , проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без затвердженої у законодавчо визначеному порядку квоти представництва, порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону і регламенту конференції адвокатів регіону, а тому не має статусу конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення органу такого зібрання не мають юридичних наслідків. Також було вирішено ініціювати питання дисциплінарної відповідальності адвокатів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 (організаторів зібрання) шляхом направлення відповідного подання до КДКА м. Києва про систематичне порушення приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, рішень органів адвокатського самоврядування, вчинення дій, що тривалий час блокують та дестабілізують роботу органів адвокатського самоврядування м. Києва, а також дезорієнтують адвокатів регіону, для прийняття рішення в межах наданих повноважень.

В рішенні № 143 від 27 травня 2017 року Національної асоціації адвокатів України - Ради адвокатів України «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведення зібрання адвокатів під назвою «Конференція адвокатів міста Києва», що відбулось 27 квітня 2017 року було зроблено висновок, що зібрання адвокатів під назвою «Конференція адвокатів міста Києва», що відбулось 27 квітня 2017 року за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 у приміщенні Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім», Міжнародний конгрес-центр під головуванням адвоката Іванова І. О. та секретаря Корінної Н. М., не є конференцією в розумінні статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проведене не у відповідності до затвердженої у законодавчо визначеному порядку квоти представництва, порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону і регламенту конференції адвокатів регіону, а тому не має статуту конференції адвокатів регіоні, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичних наслідків.

В рішенні № 277 від 15 листопада 2017 року Національної асоціації адвокатів України - Ради адвокатів України «Щодо питань, які виникли у зв`язку з проведенням 07 жовтня 2017 року зібрання під назвою «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва» було зроблено висновок, що зібрання адвокатів, що відбулось 07 жовтня 2017 року в «UBI Fashion Center» за адресою: вул. Дорогожицька, 8, яке поіменувало себе як «Звітно-виборча конференція адвокатів міста Києва», проведене всупереч вимогам статей 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без затвердженого порядку висування та обрання делегатів конференції і регламенту, а також без встановлення квоти представництва, а тому не має статуту конференції адвокатів регіону, як органу адвокатського самоврядування, а рішення такого зібрання не мають юридичної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Приписами частин третьої - п`ятої статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Клопотання ОСОБА_2 про передачу справи № 758/733/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов`язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

За частинами першою, третьою-шостою статті 45 цього Закону всі адвокати України об`єднуються в Національну асоціацію адвокатів України (далі - НААУ), яка є недержавною некомерційною професійною організацією та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Вона є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація НААУ може бути здійснена лише на підставі закону. Статут НААУ (далі - Статут) затверджується з`їздом адвокатів України та є її установчим документом. З моменту державної реєстрації НААУ її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами НААУ з моменту складення присяги адвоката України.

Згідно зі статтею 2 Статуту для досягнення своєї мети НААУ ставить перед собою відповідні завдання, зокрема, щодо реалізації завдань адвокатського самоврядування (п.2.2.9.), сприяння розвитку адвокатського самоврядування в Україні, забезпечення гарантій його здійснення (п.2.2.13.), забезпечення належної діяльності органів адвокатського самоврядування (п.2.2.14.).

Статтею 5 Статуту передбачено, що члени НААУ мають право брати участь в управлінні НААУ, обирати та бути обраними до органів НААУ у порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та цим Статутом, брати участь у роботі структурних підрозділів НААУ, ініціювати створення таких підрозділів для виконання статутних завдань НААУ, голосувати при прийнятті рішень на З`їзді, загальних зборах, конференціях адвокатів.

Статтею 6 передбачено, що НААУ організовує, координує та забезпечує діяльність органів адвокатського самоврядування.

Разом із тим, у статтях 47-49, 51-54 Закону № 5076-VI визначені структурні організаційні одиниці адвокатського самоврядування, порядок формування, повноваження та правила самоврядної діяльності адвокатури (конференції адвокатів регіону, ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури регіонів, голова ради адвокатів регіону, ВКДКА, ревізійні комісії адвокатів регіонів, Вища ревізійна комісія адвокатури, РАУ, голова РАУ, з`їзду адвокатів України).

Статтями 7-8 Статуту встановленні повноваження та порядок роботи конференції адвокатів регіону, функції Ради адвокатів регіону. Повноваження і порядок роботи ради адвокатів регіону визначаються Законом, цим Статутом, положенням про регіональне відділення НААУ та положенням про раду адвокатів регіону, яке затверджується Радою адвокатів України. Рада адвокатів регіону є юридичною особою (п.8.2).

Відповідно до статті 11 повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та Положенням про Раду адвокатів України, яке затверджується з`їздом адвокатів України. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України (пункт 11.1).

Відповідно до статті 14 рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма членами НААУ (п.14.1).

Згідно з розділом II «Повноваження Ради адвокатів України» Положення про Раду адвокатів України, затверджено Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, (зі змінами та доповненнями) встановлено, що Рада адвокатів України відповідно до покладених на неї завдань здійснює організаційно-координаційні функції відносно діяльності регіональних органів адвокатського самоврядування.

Клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що предметна юрисдикція спорів щодо оскарження рішень органів адвокатського самоврядування, зокрема Ради адвокатів України, визначена не у повній мірі, а обсяг судової перевірки рішень органів адвокатського самоврядування є формальним.

Разом із тим, вважає, що оскаржуваними рішеннями відповідачем не визнаються права позивачів на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як осіб, обраних в установленому порядку членами регіонального органу адвокатського самоврядування.

Питання розмежування судової юрисдикції у справах за участю адвокатів, органів адвокатського самоврядування та у подібних правовідносинах неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 160/9696/18 (провадження № 11-978апп19) у пунктах 8, 9 вказано, що «із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI).

Отже, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 частини п`ятої статті 50 Закону № 5076-VI), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державою владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів».

Разом із тим, у пункті 11 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду окреслила спірні правовідносини, на які не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з`їзд адвокатів України; визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрання голови та членів КДКА, затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розгляду та затвердження звіту ради адвокатів регіону, представництва делегатів на конференції адвокатів регіону, порядку формування делегацій адвокатів на цей форум, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення та контролю за внесенням відомостей до ЄРАУ, інших правовідносин, що стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації, то такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

До близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла й у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 804/4177/17 (провадження № 11-1425апп18), сформулювавши правову позицію, відповідно до якої протокол зборів суддів (рішення зборів суддів, оформлене протоколом) не може бути предметом судового розгляду, оскільки встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах.

Крім того, у пункті 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 160/9696/18 (провадження № 11-978апп19) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вважає доречним нагадати, що залежно від суті та характеру фактичних передумов на спір між адвокатом та структурним органом адвокатського об`єднання може поширюватися юрисдикція відповідного суду.

В аспекті вказаного Велика Палата Верховного Суду вирішила, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності останнього та його припинення, є корпоративними.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, а спір стосується, зокрема, членства у ньому та пов`язаних з членством прав позивача, який оскаржив управлінські рішення загальних зборів і президії цього об`єднання. Отже, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду».

Слід зазначити, що 28 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку цивільного судочинства та ухвалив постанову у справі № 761/582/17-ц (провадження № 61-12847св18) за позовом адвокатів до Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, голови Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України Ізовітової Л. П., організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва, про визнання нечинними та скасування рішень та розпоряджень.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду свою правову позицію відносно юрисдикції спорів між адвокатами та органами адвокатського самоврядування, зокрема - Радою адвокатів України, щодо правовідносин, які є тотожними правовідносинам, які є предметом судового розгляду у цій справі, не визначала.

При цьому, необхідно приймати до уваги, що законодавчі правові критерії, за якими суд має перевірити правомочність рішень Ради адвокатів України, відсутні. Також, не з`ясовано, чи може взагалі такий спір бути предметом судового розгляду.

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Потенційно справи про оскарження рішень органів адвокатського самоврядування, можуть перебувати на розгляді не тільки у суді касаційної, але й судах апеляційної та першої інстанції, а також виникнути у майбутньому.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що, на думку позивача, судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому, справа має принципове значення, оскільки йдеться про правове питання, яке потребує пояснення, зустрічається у невизначеній кількості справ та існують різні відмінні позиції.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням правової природи взаємодії регіональних органів адвокатського самоврядування і окремих осіб, які вважають себе уповноваженими її членами, - з однієї сторони, та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України - з іншої сторони.

При цьому слід ураховувати, що правова проблема стосується не лише питань щодо належної організації та проведення регіональних конференцій адвокатів, а й інших питань щодо повсякденного функціонування та взаємодії вказаних органів і осіб. До того ж вказані спори мають окремі ознаки як здійсненням позивачами певних корпоративних прав, поєднаних з оцінкою діяльності органів адвокатського самоуправління, так і ознаки публічно-правового спору - з огляду на обов`язковість рішень НААУ в особі Ради адвокатів України та на законодавчо і статутно визначені повноваження НААУ щодо організації, координування та забезпечення діяльності органів адвокатського самоврядування.

Найважливішими, на думку колегії суддів, є питання:

- чи підлягають судовій перевірці рішення, дії та бездіяльність органів адвокатського самоврядування, які є предметом розгляду у цій справі (якщо так, то у порядку якого судочинства)?

- чи є Національна асоціація адвокатів України належним відповідачем у справі щодо оскаржень рішень Ради адвокатів України?

- яке правове значення мають акти, що приймаються Радою адвокатів України (крім індивідуальних та корпоративно-організаційних), які є обов`язковими для виконання усіма адвокатами України у відповідності до положень статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»? У який спосіб (крім судового) вказані рішення можуть бути оцінені на предмет їх законності та дотримання компетенції?

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про визнання незаконними рішень Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України у контексті внутрішньостатутної діяльності цієї організації, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

Передати справу № 758/733/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. М. Русинчук