Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 761/15949/17

провадження № 61-7134св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Наталія Федорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер» (далі - ТОВ «Південний фінансовий партнер»), за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н. Ф., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» (далі - ТОВ «Славтрейд Агро») укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на строк до 24 березня 2015 року.

09 жовтня 2013 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено два іпотечні договори № № 459Ю-7, 459Ю-8, за умовами яких іпотекодавець передала банку належне їй на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 квітня 2017 року у зв`язку з тим, що ТОВ «Славтрейд Агро» порушило умови кредитного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н. Ф. було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано ТОВ «Південний фінансовий партнер» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що ТОВ «Південний фінансовий партнер» не є стороною кредитних правовідносин, а тому не набуло право звернення на предмет іпотеки; повідомлення про порушення забезпечувального обтяженням зобов`язання боржник не отримувала; сума заборгованості була спірною, оскільки в господарському суді знаходиться спір щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, а тому виконавчий напис вчинено з порушенням встановленої процедури, позивач просила суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н. Ф. 12 квітня 2017 року № 1199, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 09 жовтня 2013 року № 459Ю-7, від 09 жовтня 2013 року № 459Ю-8 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2013 року № 459Ю, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ТОВ «Південний фінансовий партнер» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з наявним спором щодо суми стягнення за кредитним договором, а тому заборгованість є спірною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Південний фінансовий партнер» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Південний фінансовий партнер», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд спору ТОВ «Південний фінансовий партнер» до ТОВ «Славтрейд Агро», ТОВ «Компанія Агровей» про стягнення заборгованості у розмірі 32 750 983,98 грн не підтверджує спірність заборгованості, оскільки ОСОБА_1 є не боржником, а іпотекодавцем.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Питель М. В. у червні 2020 року знайомився з матеріалами справи, однак відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 25 вересня 2013 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Славтрейд Агро» укладено кредитний договір № 459Ю, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 000,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту, на строк до 24 березня 2015 року зі змінюваною процентною ставкою, яка не може перевищувати 30 % річних (а. с. 46-58 т. 1).

09 жовтня 2013 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, укладено два іпотечні договори № № 459Ю-7, 459Ю-8, за умовами яких іпотекодавець передала банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: групу будівель загальною площею 4 633,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18-44 т. 1).

25 березня 2015 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Південний фінансовий партнер» укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення, відповідно до умов якого ПАТ «Фідобанк» відступив, а ТОВ «Південний фінансовий партнер» набув усі права вимоги за договорами іпотеки від 09 жовтня 2013 року № № 459Ю-7, 459Ю-8 (а. с. 238-251).

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, 07 грудня 2015 року та 15 лютого 2016 року ТОВ «Південний фінансовий партнер» на адресу позивача були надіслані вимоги про повернення кредиту у сумі 32 386 982,68 грн та намір звернути стягнення на іпотечне майно (а. с. 230-237 т. 1).

12 квітня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н. Ф. вчинено виконавчий напис № 1199, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - будівлі загальною площею 4 633,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за договором іпотеки № 459Ю-8, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Південний фінансовий партнер» за період з 25 вересня 2013 року до 15 лютого 2016 року у розмірі 19 999 997,28 грн простроченого боргу за основним договором, 2 480 398,96 грн заборгованості за процентами за користування кредитною лінією та 9 906 586,44 грн пені за період з 25 березня 2015 року до 14 лютого 2016 року (а. с. 162 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з наявним спором щодо суми стягнення за кредитним договором, а тому заборгованість є спірною.

Такий висновок є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі -Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.

Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Інших обставин, які були б законною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суди не встановили.

Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що заборгованість є спірною а виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, судові витрати, понесені ТОВ «Південний фінансовий партнер» у суді апеляційної інстанції у сумі 960,00 грн та у суді касаційної інстанції - 1 280,00 грн, підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер», за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Наталії Федорівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний фінансовий партнер» 2 240,00 грн судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук