Справа № 22ц-333/2007 Головуючий у першій інстанції- КАРАПУТА Л.В.
Категорія - цивільна Доповідач - ІВАНЕНКО ЛЛ.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ГУБАР В.С., ІНЕМЕЦЬ Н.В. при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.,
заучастю: ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління МНС України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління МНС України в Чернігівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним вище позовом, в якому просила стягнути з Головного управління МНС в Чернігівській області на її користь середній заробіток за весь час затримки з 07.07.06 р. по день фактичного розрахунку 01.08.06 р., стягнути з Головного управління МНС в Чернігівській області на її користь компенсацію за невикористану відпустку, та середній заробіток за час затримки компенсації по день фактичного розрахунку, відшкодувати моральну шкоду в сумі 1500 грн..
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 23.03.06 р. працювала у відповідача, і 07.07.06 р. її було звільнено за власним бажанням, проте в день звільнення її було видано лише трудову книжку, але розрахунок по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку за відпрацьовані нею 3 місяці і 14 днів видані не були, зарплата видана 1 серпня 2006 р., а компенсація на час подачі позовної заяви видана не була. Таким діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка пов'язана з втратою нормальних життєвих зв'язків.
В судовому засіданні позивачка уточнила свої вимоги і просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 789 грн. ЗО коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2236 грн. 35 коп. та моральну шкоду в сумі 1500 грн..
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2006 р. позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління МНС в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 789 грн. 30 коп., середній заробіток за час затримки компенсації за невикористанувідпустку в розмірі 2236 грн. 35 коп. та моральну шкоду в розмірі 100 грн., а всього 3125 грн. 65 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Головного управління МНС України в Чернігівській області ставиться скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не є законним та обґрунтованим, висновки суду не відповідають положенням ст.ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки суд стягнув окремо середню заробітну плату за період непроведения розрахунку по основній заробітній платі (з 07.07.06 р. по 01.08.06 р. в сумі 789 грн. 30 коп.) та середню заробітну плату за період непроведения розрахунку по компенсаційній виплаті, якою є компенсація по невикористаній відпустці (з 07.07.06 р. по 18.09.06 р. в сумі 2236 грн. 35 коп.), незважаючи на те, що один із зазначених періодів поглинається іншим. Апелянт також стверджує, що висновок суду про відшкодування моральної шкоди не відповідає обставинам справи, оскільки не доведено факту заподіяння шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника Головного управління МНС України в Чернігівській області, який скаргу підтримав і просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які проти задоволення скарги заперечували, обговоривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
По справі встановлено, що наказом ГУМНС в Чернігівській області від 21.03.06 р. №31 о/с ОСОБА_1 призначена тимчасово радіотелефоністом 1-ої самостійної державної пожежної частини, а наказом ГУМНС в Чернігівській області від 05.07.06 р. № 69 о/с ОСОБА_1 була звільнена з 07.07.06 р. за власним бажанням.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням МНС в Чернігівській області, в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ОСОБА_1 заробітну плату за липень місяць 2006 р. в сумі 82 грн. 13 коп. було перераховано 1 серпня 2006 р..
За період роботи позивачці відпустка не надавалась і у разі звільнення вона має право на виплату грошової компенсації за невикористану відпустку за 6 календарних днів в сумі 173 грн. 52 коп., вказана сума, в порушення ст.. 116 КЗпП України, була перерахована 18 вересня 2006 р. (а. с 16).
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка була звільнена з 07.07.06 р., а розрахунок по заробітній платі був проведений з нею 01.08.06 р. їй необхідно виплатити середній заробіток за період з 07.07.06 р. по 01.08.06 р. в сумі 789 грн. ЗО коп., оскільки компенсація по невикористаній відпустці позивач отримала лише 18.09.06 р., то їй необхідно виплатити середній заробіток за період з 07.07.06 р. по 18.09.06 р. в сумі 2236 грн. 35 коп..
Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає ст.ст. 116, 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.
Вказані норми не передбачають стягнення середньої заробітної плати за невиплату окремо належної працівникові основної заробітної плати та належної працівникові компенсації за невикористану відпустку. Крім того, судом було стягнуто середній заробіток за періоди з 07.07.06 р. по 01.08.06 р. та з 07.07.06 р. по 18.09.06 р., хоча один із зазначених періодів поглинається іншим.
Як вбачається з матеріалів справи, середній заробіток ОСОБА_1 становив 877 грн. (а.с. 20), кількість календарних днів (з 08.07.06 р. по 18.09.07 р.) становила 72, середньоденний заробіток позивачки становив 29 грн. 33 коп. (877 : 30 = 29,33).
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені слід змінити, визначивши, що стягненню з ГУМНС в Чернігівській області на користь ОСОБА_1. підлягає 2111 грн. 76 коп. (29,33 х 72 = 2111,76) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Щодо рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 і КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що порушення законних прав позивачки призвели до заподіяння їй моральної шкоди, що виразились у душевних стражданнях. Апеляційний суд також погоджується з розміром моральної шкоди, яку, враховуючи принципи розумності, об'єктивності та справедливості, суд першої інстанції визначив в розмірі 100 грн..
Доводи апелянта про недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
Крім того, апеляційний суд знаходить, що резолютивна частина рішення в частині стягнення ГУМНС в Чернігівській області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на користь ДП „Судовий інформаційний центр" підлягає зміні у частині визначення отримувача витрат на інформаційно-технічне забезпечення - як Державний бюджет м. Чернігова.
За таких обставин, рішення суду в частині моральної шкоди постановлено на підставі повно і всебічно досліджених обставини, а тому підстав для зміни та скасування рішення в цій частині апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, п. 36 ст. 8, п. 60 ст. 40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 р.", п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, ст.ст. 209, 218, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління МНС України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 грудня 2006 р. змінити в частині стягнутої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, визначивши його в сумі 2111 грн. 76 коп..
Стягнути з Головного управління МНС України в Чернігівській області на користь Державного бюджету м. Чернігова (р/р 31214259700002, код ЄДРПОУ: 22825965; банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592) ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців.