Справа № 2-473 2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року. Центрально-Міський районний суд м Кривого Рогу
Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Філатова К.Б.
при секретарі: Кононенко В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1до Дочірнього підприємства „Цептер Інтернаціональ Україна" про розірвання договору та стягнення сплаченої суми,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1звернулася в суд з позовом, у якому вказала, що 30 червня 1998 року уклала договір № Б 0792989 з Дочірнім підприємством „Цептер Інтернаціональ Україна". Відповідно до договору вона зобов'язалася сплатити відповідачеві гроші в сумі 2645 доларів США, а відповідач зобов'язався поставити їй товар на зазначену суму.
По договору вона сплатила відповідачеві:
6 липня 1998 року - 1102,30 гривень, що за курсом становило 533 долара США.
18 вересня 1998 року - 779,10 гривень, що за курсом становило 265 доларів США.
19 травня 1999 року - 969,40 гривень, що за курсом становило 247 доларів США. 23 червня 2000 року - 3996,56 гривень, що за курсом становило 735 доларів США. Усього ж вона сплатила відповідачеві суму, еквівалентну 1778 доларам США, тобто
більше половини вартості товару.
Надалі у зв'язку зі своїм матеріальним становищем вона оплату припинила.
Відповідач ніяким чином своїх зобов'язань не виконав, товар їй не поставив, гроші не повернув.
21 вересня 2005 року позивачка звернулася до відповідача із пропозицією відновити оплату товару за договором. Відповідач відмовив їй продовжити дію договору, а також відмовився повернути сплачені нею гроші, пославшись, що вона пропустила строк позовної давності. Уважає, що відповідач порушив умови договору й просить розірвати договір, стягнувши на її користь виплачені нею за договором гроші в сумі 8 978 гривень 90 копійок, що за курсом еквівалентно сплаченої нею сумі 1778 доларів США.
Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що укладений з відповідачкою договір купівлі-продажу відповідає вимогам цивільного законодавства й правилам торгівлі. Позивачка за договором здійснила 5 платежів на загальну суму 7771 гривня 62 копійки:
7 липня 1998 року - 1102,30 гривень, що за курсом становило 530,462 доларів США.
21 вересня 1998 року - 779,10 гривень, що за курсом становило 260,569 доларів США.
1 червня 1999 року - 969,40 гривень, що за курсом становило 246,918 доларів США.
17 серпня 1999 року - 924,26 гривень, що за курсом становило 202,511 доларів США.
23 червня 2000 року - 3996,56 гривень, що за курсом становило 734,932 доларів США.
Договором було обумовлено, що остання оплата товару повинна бути здійснена до 5
червня 1999 року. ОСОБА_1. порушила цю умову договору. Останній платіж позивачка внесла 23 червня 2000 року й до 18 жовтня 2005 року з письмовими заявами до відповідача не зверталася, не повідомила відповідача про неможливість далі виконувати умови договору. Позивачка пропустила строк позовної давності, у зв'язку із чим відповідач просить у позові відмовити.
2
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.
У судовому засіданні встановлено, що 30 червня 1998 року сторони уклали договір, відповідно до якого позивачка зобов'язалася в період з 5 липня 1998 року по 5 червня 1999 року сплатити відповідачеві 2645 доларів США, а відповідач зобов'язався поставити позивачці товар в асортименті 2 липня 1999 року, тобто протягом 28 днів від дати надходження останнього платежу на рахунок фірми (а. с. 4).
Відповідно до квитанцій позивачка сплатила відповідачеві:
6 липня 1998 року -1102,30 гривень, що за курсом становило 533 долара США.
18 вересня 1998 року - 779,10 гривень, що за курсом становило 265 доларів США.
19 травня 1999 року - 969,40 гривень, що за курсом становило 247 доларів США. 23 червня 2000 року - 3996,56 гривень, що за курсом становило 735 доларів США. Усього ж вона сплатила відповідачеві суму, еквівалентним 1778 доларам СІЛА, тобто
більше половини вартості товару (а.с. 6, 7, 8, 9).
При цьому сума 3996 гривень 56 копійок була сплачена 23 червня 2000 року, тобто майже через рік після строку, установленого договором для останнього внеску.
Одержання цієї суми й дату її одержання від позивачки відповідач підтвердив своєю довідкою (а.с. 26).
Умовами договору між позивачкою й відповідачем не передбачена відмова відповідача від поставки товару у випадку порушення строків оплати покупцем товару.
У п. 6 Договору від 30 червня 1998 року зазначено, що у випадку відмови покупця від товару за даним договором, або однобічного розірвання договору, договір анулюється за рахунок покупця. У цьому випадку покупець зобов'язаний відшкодувати витрати фірми за даним договором у розмірі 25% від повної вартості товару. Якщо виплачені кошти більше виниклих витрат, покупець має право на повернення суми, що залишилася.
Ніяких доказів тому, що відповідач повідомляв позивачці про те, що договір анулюється через однобічне розірвання покупцем договору, суду не представлено.
Відповідач прийняв від позивачки платіж за договором після закінчення зазначених у договорі строків і не повідомив, що платіж не приймається, не повідомив, що договір анульований. Відповідач також не запропонував позивачці зробити остаточну оплату товару до певного строку.
Відповідно до п. 11 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання й припиняється з моменту виконання зобов'язань сторін.
Позивачка свої зобов'язання за договором частково виконала, відповідач же не виконав своїх зобов'язань ні в якій частині й не заявив позивачці про те, що договір анулюється.
Лише 26 жовтня 2005 року відповідач у відповідь на заяву позивачки повідомила їй, що позивачка не виконала взяті на себе зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку із чим товар їй не був поставлений. У цій відповіді зокрема говориться, що позивачка зробила 5 оплат у розмірі 7771 гривня 62 копійки, що становить 74,68% вартості товару за договором. У відповіді містіться відмова як у поставці товару, так і в поверненні сплачених грошей у зв'язку із пропуском позивачкою строку позовної давності.
Суд уважає, що, продовживши приймати від позивачки гроші після закінчення встановленого договором строку, відповідач підтвердив продовження терміну дії договору. Якщо відповідач не бажав продовження строку договору, йому не слід було приймати в позивачці гроші, а слід було повідомити їй про розірвання договору. Якщо ж, прийнявши гроші, відповідач виявив своє бажання продовжити термін дії договору, йому слід було запропонувати позивачці підписати додаткову угоду, у якої визначити нові терміни дії договору.
Нові терміни дії договори визначені не були.
При таких обставинах суд уважає, що, звернувшись із заявою до відповідача у вересні 2005 року, позивачка не пропустила строк позовної давності.
У відповідності зі ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг, якщо виконавець не
3
приступає до виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчити її в певний строк стає неможливо.
Ніяких доказів тому, що відповідач приступився до виконання договору суду не представлено. Своєю відповіддю позивачці, даною 26 жовтня 2006 року, відповідач виконувати договір відмовився, тому суд уважає, що позивачка вправі вимагати розірвання договору й повернення сплаченої за договором суми.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 131, 179, 209, 212, 214, 218 ЦПК, ст. 15 Закону України „Про захист прав позивачів", суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Розірвати договір Б 0792989 від 30 червня 1998 року.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Цептер Інтернаціональ Україна" на користь ОСОБА_1виплачені нею суми - 8978 гривень 90 копійок, а також витрати по справі в сумі 30 гривень, витраті на послуги адвоката в розмірі 2500 гривень, а всього стягнути на її користь 11 508 гривень 90 копійок..
Стягнути з Дочірнього підприємства „Цептер Інтернаціональ Україна" судовий збір на користь держави в розмірі 89 гривень 79 копійок.
Рішення суду набирає чинності після закінчення строку надання заяви про апеляційне
оскарження, а саме, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана до районного суду
на протязі 10 днів з дня проголошення рішення. Якщо було надано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не була надана на протязі двадцяти днів з дня надання
заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає чинності після закінчення цього
строку. В випадку подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не відмінено, набирає
чинності після розгляду справи апеляційним судом.