ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа№ 927/110/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Чернігівської області (суддя Моцьор В.В.) від 21.01.2021 (повний текст складено 27.01.2021) у справі №927/110/20

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро",

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Приватного акціонерного товариства Компанії "РАЙЗ",

Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива",

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеним в рамках Генеральної угоди №151213N3 від 24.07.2013 у розмірі 197409,88 доларів США та 100105589,70 грн звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" іпотечним договором від 15.08.2013 №151213Z34, а саме на об`єкти нерухомості: 1) молочно-товарна ферма, що розташована за адресою: вул. Садова,2а, с. Горбове, Куликівський район, Чернігівська область загальною площею 24908,2 м.кв.; 2) вагова, що розташована за адресою: вул.Садова, 2в, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 118,8 м.кв.; 3) будівельний майданчик, що розташований за адресою: вул. Садова, 3а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 1595,6 м.кв.; 4) автопарк, що розташований за адресою: вул.Садова,5, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 2433,70 м.кв.; 5) зерновий тік, що розташований за адресою: вул.Садова,2б, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 5383,70 м.кв.; 6) тракторний парк, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 13а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 7841,9 м.кв., та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2021 у справі №927/110/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 48 478 349,92 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 030 508,45 грн заборгованості за процентами, 578925,19 грн, заборгованості за комісією, 29 102 784,49 грн пені, три проценти річних у розмірі 197409,88 доларів США, три проценти річних у розмірі 531779,39 грн, 68 624,36 грн інфляційних втрат за кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеним в рамках Генеральної угоди №151213N3 від 24.07.2013, звернувши стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" іпотечним договором від 15.08.2013 №151213Z34, а саме на об`єкти нерухомості: 1) молочно-товарна ферма, що розташована за адресою: вул. Садова,2а, с. Горбове, Куликівський район, Чернігівська область, загальною площею 24908,2 м.кв.; 2) вагова, що розташована за адресою: вул.Садова, 2в, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область, загальною площею 118,8 м.кв.; 3) будівельний майданчик, що розташований за адресою: вул. Садова, 3а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 1595,6 м.кв.; 4) автопарк, що розташований за адресою: вул. Садова, 5, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 2433,70 м.кв.; 5) зерновий тік, що розташований за адресою: вул. Садова,2б, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 5383,70 м.кв.; 6) тракторний парк, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 13а, с. Горбове, Куликівський район Чернігівська область загальною площею 7841,9 м.кв. шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" 14 314 617,90 грн заборгованості за процентами відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 735700,00 грн судового збору.

Відмовляючи в позові в частині суми нарахованих процентів за користування кредитом, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, виходив з того, що сторонами не було погоджено (у тому числі, але невиключно) інший строк виконання основного зобов`язання та інші умови нарахування процентів за користування кредитом. При цьому, укладення додаткової угоди від 18.10.2019 до Кредитного договору К12 не було направлено на зміну ставки процентів, оскільки вказаною додатковою угодою не був продовжений строк виконання основного зобов`язання. Тобто, строк повернення кредиту так і залишився визначеним 23.02.2017, а укладеною додатковою угодою після вказаної дати повернення було направлено на зміну боржника в зобов`язанні та визначення суми наявної заборгованості. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про здійснення перерахунку процентів за користування кредитом до 23.02.2017 та задоволення вимоги частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2021 у справі №927/110/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пп. 3.5.1. п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору від 24.07.2013 №151213К12 позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 цього договору у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту. На думку скаржника, повне погашення кредиту може бути здійснено позичальником як в межах погодженого сторонами кредитування, так і поза межами визначеного в кредитному договорі від 24.07.2013 №151213К12 строку кредитування. З огляду на викладене, посилаючись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, скаржник вважає, що сторонами було за згодою сторін обмежено період нарахування процентів не строком кредитування, а строком фактичного користування коштами.

Крім того, здійснений судом першої інстанції розрахунок процентів за період до 23.02.2017 є некоректним, дійний розмір процентів складає 8431504,26 грн.

17.02.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2021 у справі №927/110/20, розгляд справи №927/110/20 призначено на 01.04.2021.

16.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" на апеляційну скаргу, в якому останнє заперечувало проти апеляційної скарги, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторонами не було погоджено (у тому числі але невиключно) інший строк виконання основного зобов`язання та інші умови нарахування процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про нарахування процентів до 23.02.2017. Крім того, товариство, посилаючись на ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення у справі.

22.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення апелянта на відзив, в яких останній наголошував на обставинах, викладених ним в апеляційній скарзі, а також спростовував заперечення щодо рішення суду в частині, що не оскаржується. Крім того, апелянт наголошував, що розмір заборгованості, в тому числі, і розмір процентів нарахованих за договором №151213К12 встановлений в рішенні суду у справі №917/267/20.

29.03.2021 відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання.

Разом з тим, 01.04.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Пономаренко Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.04.2021 у даній справі, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Пономаренко Є.Ю., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2021 у справі №927/110/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А. Призначено наступне судове засідання у справі №927/110/20 на 22.04.2021.

В судовому засіданні 22.04.2021 колегія суддів заслухала представника апелянта, інші учасники справи в судове засідання не зявились.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк"), ПАТ "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", позичальник 1), Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (далі - ПрАТ "Райз-Максимко", Позичальник 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" (далі - ТОВ "СП "Нива", позичальник 3) укладено Генеральну кредитну угоду №151213N3 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода) (а.с. 15-40 т.1).

Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди №151213N3, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.

Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди №151213N3 застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди №151213N3), зокрема: "Кредит" - грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; "Кредитний договір" - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 і є Додатком до нього.

Відповідно до умов пп.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди №151213N3 Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди №151213N3, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди №151213N3.

Додатком 1 до Генеральної угоди №151213N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12 (надалі - Кредитний договір №151213К12).

У межах Генеральної угоди №151213N3 між Банком та ТОВ "Сількогосподарським підприємством "Нива" був укладений Кредитний договір №151213К12 із змінами та доповненнями (а.с. 88-114 т.1).

Відповідно до умов Кредитного договору №151213К12 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К12), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К12 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К12 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору №151213К12).

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 в редакції додаткової угоди від 18.10.2019 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 грн. Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 кінцевий термін погашення Кредиту-К12 - 23.02.2017.

Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 15121ЗК12 визначено, що погашення Кредиту-К12 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.

Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору №151213К12.

Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом-К12 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 у валюті Кредиту-К12. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом-К12 із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом-К12 на основі банківського року у валюті Кредиту-К12.

Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12 тип процентної ставки за Кредитом-К12: у дол. США - змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом-К12 в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12; у гривні - фіксована в розмірі 20 % річних.

Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К12, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К12. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору №151213К12 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К12, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту-К12, визначеного Кредитним договором №151213К12, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за Кредитним договором № 15121ЗК12.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору №151213К12 позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору №151213К12. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору №151213К12.

18.10.2019 до Кредитного договору №151213К12 були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ "СП "Нива" у доларах США за Кредитним договором №151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за основним боргом у сумі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами у сумі 770 949,81 дол. США (а.с. 172-173 т.1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №151213N3 між AT "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" (далі - Відповідач, Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 15.08.2013 №151213Z34 зі змінами та доповненнями (далі - Іпотечний договір) (а.с. 174-200 т.1).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної угоди, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору (з урахуванням змін від 24.06.2016, внесених Договором про внесення змін №151213Z34 до Іпотечного договору) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:

об`єкт нерухомості - молочно-товарна ферма, що розташована за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 2а; об`єкт нерухомості - вагова, що розташована за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 2в; об`єкт нерухомості - будівельний майданчик, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. За; об`єкт нерухомості - автопарк, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 5; об`єкт нерухомості - зерновий тік, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Садова, буд. 26; об`єкт нерухомості - тракторний парк, що розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Горбове, вул. Шевченка, буд. 13а, далі разом - Предмет іпотеки).

Предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання Іпотечного договору та можуть виникнути у майбутньому.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору (з урахуванням змін до Іпотечного договору) у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору Банк має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження Предмета іпотеки та страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору.

Підпунктом 2.1.13 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору (з урахуванням змін до Іпотечного договору) передбачено право Банку звернути стягнення на Предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання Позичальником зобов`язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цими договором та Кредитним договором.

Положеннями п. 6.5 ст. 6 Іпотечного договору визначено, що за рахунок Предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з пп. 2,1.6 п. 2.1 ст. 2 цього договору.

Реалізація Предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 6.6 ст. 6 Іпотечного договору).

Відповідно до п. 8.4 ст. 8 Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та/або виконання Позичальником та/або Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано зобов`язання за Кредитним договором, на підставі заявок-клопотань про надання кредитних коштів: №1 від 30.07.2013, №1 від 19.08.2013, №1 від 25.11.2013, №1 від 16.12.2013, №1 від 09.01.2014, надав ТОВ "СП "Нива" кредитні кошти у сумі 2740000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами: №28653 від 30.07.2013, №15351 від 20.08.2013, №20453 від 25.11.2013, № 21877 від 17.12.2013 та №27540 від 10.01.2014 (а.с. 201-210 т.1).

За умовами укладеного кредитного договору сторони погодили строк повернення кредиту до 23.02.2017.

ТОВ "СП "Нива" здійснило погашення кредитних коштів частково у сумі 780000,00 дол. США.

Станом на 17.10.2019 заборгованість за основним боргом становила 1960000,00 дол. США.

18.10.2019 відповідно до умов кредитного договору здійснено переведення заборгованості з доларів США у гривню за офіційним курсом НБУ на дату переведення 1 дол. США/24,733852грн, що становить 48478349,92грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості за Кредитним договором №151213К12 Банк звертався до ТОВ "СП "Нива" з вимогою від 11.01.2020 №0019500/855-20 терміново здійснити погашення заборгованості та до ТОВ "Егрес-Агро" з вимогою від 11.01.2020 №0019500/860-20 в тридцятиденний строк погасити заборгованість за кредитним договором. Вказаною вимогою позивач повідомив відповідача, що у разі, якщо дана вимога не буде виконана, Банком будуть вжити заходи щодо стягнення зазначеної заборгованості в примусовому порядку, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення стягнення на майно поручителя, що є предметом іпотеки за договором забезпечення (а.с. 16-23 т.2).

Вказана вимога не було виконана боржником.

Судом першої інтонації встановлено, що станом на день прийняття рішення, ТОВ "СП "Нива" не виконаний обов`язок щодо повернення кредиту за Кредитним договором № 151213К12 у сумі 48478349,92грн.

Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем нараховано:

- 21345126,35 грн процентів за користування кредитом за період з 30.07.2013 по 12.02.2020;

- 578 925,19 грн комісії за управління кредитом за період з 01.02.2016 по 12.01.2020;

- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань за період з 24.02.2017 по 12.01.2020;

- 68 624,36 грн втрат від інфляції за період з 18.10.2019 по 12.01.2020;

- 29 102 784,49 грн пені за період з 24.02.2017 по 21.01.2020.

З огляду на те, що ТОВ "СП "Нива" та ТОВ "Егрес-Агро" не виконані зобов`язання за Кредитним договором №151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди № 151213N3, в частині порушення строків повернення суми кредитів та сплати процентів за користування грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача на підставі ст.ст. 3, 7, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 591 Цивільного кодексу України, п. 6.6 ст. 6 Іпотечного договору виникло право задовольнити свої вимоги про стягнення заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 48478349,92грн, заборгованості за процентами у сумі 7030508,45грн, заборгованості за комісією у сумі 578925,19грн, пені у сумі 29102784,49грн, трьох процентів річних у сумі 197409,88 доларів США, трьох процентів річних у сумі 531779,39грн, інфляційних втрат у сумі 68624,36грн, за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна.

Перевіряючи розмір нарахованих процентів за користування кредитом, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, виходячи з того, що сторонами не було погоджено (у тому числі але невиключно) інший строк виконання основного зобов`язання та інші умови нарахування процентів за користування кредитом, а укладення додаткової угоди від 18.10.2019 до Кредитного договору №151213К12 не було направлено на зміну ставки процентів, та дійшов висновку про непогодження сторонами сплати та ставки процентів за користування чужими грошовими коштами поза межами строку кредитування, у зв`язку з чим встановив, що обґрунтованими є нараховані проценти у сумі 7030508,45 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Умовами п. 1 Кредитного договору №151213К12 сторонами визначено, що проценти за користування кредитом - плата, яка встановлюється банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені договором; період нарахування процентів - означає початковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулось надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.5.1. Кредитного договору №151213К12 сторони погодили порядок сплати процентів. Так, позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пп.3.2.5. цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 про 27 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Пунктом 3.2.5. визначено розмір процентної ставки за договором.

З аналізу зазначених положень договору вбачається, що ними сторони врегулювали порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування. Так, кредитний договір не містить жодних умов, зміст яких свідчив би про погодження сторонами розміру та порядку нарахування процентів за підвищеною ставкою за неправомірне утримування кредитних коштів поза межами строку кредитування, яке охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Укладення додаткової угоди від 18.10.2019 до Кредитного договору К12 не було направлено на зміну умов сплати процентів поза межами строку кредитування, як і не було продовжено строку виконання основного зобов`язання, тобто, строк повернення кредиту так і залишився визначеним 23.02.2017.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами не було погоджено іншого строку виконання основного зобов`язання та інші умови нарахування процентів за користування кредитом.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 колегія суддів відхиляє, позаяк Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновків, викладених у вказаній Постанові щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Щодо посилання на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2020 у справі № 917/267/20 за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно- імпортний банк України» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Духова про стягнення заборгованості (197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн) шляхом звернення стягнення на майно, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ "Компанія "Райз", ПАТ "Райз- Максимко", ТОВ "СП "Нива", яке, на думку апелянта, має преюдиційне значення для даної справи та яким встановлено правомірність нарахування процентів поза межами строку кредитування за договором №151213К12 та суму заборгованості ТОВ "СП "Нива"по процентам у сумі 21345126,35 грн, то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 наголосила, що при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" не брало участі у розгляді справи № 917/267/20 та, відповідно, не мало можливості заперечувати проти розміру заявлених сум, що на думку колегії суддів відповідно до положень ст. 75 Господарського кодексу України виключає можливість визнання рішення у справі № 917/267/20 преюдиційним для даної справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обмеження строку нарахування процентів за користування кредитом строком кредитування, а саме до 23.02.2017, та відхиляє заперечення апелянта про те, що з огляду на умови пп. 3.5.1. п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору від 24.07.2013 №151213К12 повне погашення кредиту може бути здійснено позичальником як в межах погодженого сторонами кредитування, так і поза межами визначеного строку кредитування, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно обмежив строк нарахування процентів до 23.02.2017.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованими є нарахування у сумі 197 409,88 доларів США та 531779,39 грн 3% річних, 68624,36 грн втрат від інфляції, 578925,19 грн комісії, 29102784,49 грн пені.

Твердження апелянта про те, що розрахунок процентів, здійснений судом до 23.02.2017 є некоректним, а дійсний розмір процентів за вказаний період складає 8431504,26 грн не знайшли свого підтвердження за наслідком перерахування колегією суддів в межах доводів та вимог апелянта відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги відповідача відповідно до ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову повністю з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення у справі, то колегія суддів вважає її безпідставною та наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розглядає справу лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вийти за межі апеляційної скарги може лише у випадку встановлення порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильного застосування норм матеріального права, чого колегією суддів встановлено не було. Крім того, у випадку незгоди з прийнятим рішення відповідач не позбавлений права подати власну апеляційну скаргу на останнє.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2021 у справі №927/110/20 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.04.2021.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко