Справа № 177/301/20

Провадження № 2/177/44/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 квітня 2021 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

секретаря судового засідання Короновської Д. І.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Галач Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки недійсною, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з зазначеною позовною заявою та в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 4,0411 га, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1221884000:03:004:0023.

14 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала ТОВ «Дніпрянка» у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років, тобто до 10 квітня 2018 року.

Однак, відповідач після спливу строку договору оренди земельну ділянку не повернув позивачеві та продовжив утримувати її без достатніх та не правових підстав.

В серпні 2017 року позивач на прохання посадових осіб ТОВ «Дніпрянка» передала останнім оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку для розгляду питання щодо укладення нового договору оренди. 14.09.2017 позивач звернулася до відповідача з метою повернення правовстановлюючого документу та в цей же день отримала від відповідача додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.08.2017, відповідно до якої сторони нібито досягли згоди про пролонгацію зазначеного договору оренди земельної ділянки ще на 10 років. 01.09.2017 державним реєстратором внесені відомості про укладення цієї угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з тим, що позивач вказаної додаткової угоди не підписувала, вона звернулася до органів поліції із заявою про вчинене кримінальне правопорушення щодо підроблення її підпису у вказаній додатковій угоді.

Позивач стверджує, що як на час укладення та реєстрації спірної угоди, так і на даний час було відсутнє її волевиявлення на укладення угоди, а тому відповідач неправомірно користується земельною ділянкою, на підставі чого просить суд визнати недійсним додаткову угоду від 10 серпня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008, укладену між нею та ТОВ «Дніпрянка» та зареєстровану 01 вересня 207 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №22216678 та зобов`язати ТОВ «Дніпрянка» повернути їй земельну ділянку площею 4,0411 га, кадастровий номер 1221884000:03:004:0023, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області за актом приймання-передачі земельної ділянки на умовах визначених договором, в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою судді від 20 березня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та призначене підготовче засідання (а.с.45). В порядку підготовки справи до судового розгляду витребувані докази з Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «Дніпрянка» у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, який прийнятий судом (а.с. 52) . Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості, вказуючи, що земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача на законних підставах згідно договору оренди від 14 квітня 2018 року, укладеного строком на 10 років та пролонгованого згідно додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року. Позивач ОСОБА_2 отримує орендну плату з дня укладення договору оренди і за весь час користування відповідачем земельною ділянкою. Додаткова угода укладена з дотриманням норм чинного законодавства на підставі волевиявлення сторін.

01 лютого 2021 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.122).

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Пістрюга В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Дніпрянка» Галач Т.А. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на заперечення викладені у відзиві на позов.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши та надавши оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №099292, виданого на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 30.09.2003 №872-р, належить земельна ділянка площею 4,0411 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221884000:03:004:0023 (а.с. 16).

14.04.2008 між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ТОВ «Дніпрянка», як орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець передала орендарю, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0411 га, кадастровий номер 1221884000:03:004:0023, розташовану на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Договір укладено строком на десять років (а.с. 17). Зазначений договір зареєстрований у виконавчому комітеті Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 10.07.2008 за № 5738 та у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «ЦДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 21 серпня 2008 року за №040812100396.

Згідно п. 5 Договору оренди, строк дії договору складає 10 років, тобто до 10 квітня 2018 року.

На виконання вказаного договору позивач 14 квітня 2008 року передала відповідачу земельну ділянку згідно акту №1 про передачу та прийом земельної ділянки № НОМЕР_1 (а.с.20).

14.09.2017 позивач звернулася до керівника ТОВ «Дніпрянка» із заявою про повернення їй оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.06.2004 року серії ДП №099292 (а.с. 25) та стверджує, що в цей же день дізналася про існування додаткової угоди від 10.08.2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості від 28.11.2019 №190611429 (а.с. 24) ОСОБА_2 передала ТОВ «Дніпрянка» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0411 га, кадастровий номер 1221884000:03:004:0023, розташовану на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Строк дії договору до 10.08.2027 року з правом пролонгації.

01 вересня 2017 року державний реєстратором Комунального підприємства «Парковка та реклама» внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про укладення вказаної угоди

Позивач стверджує, що вказану додаткову угоду не підписувала, її умови з відповідачем не погоджувала, підпис вчинений у вказаній угоді їй не належить, а є підробним.

У зв`язку із виявленими нею ознаками кримінального правопорушення вона звернулася із відповідною заявою до правоохоронних органів та просила розпочати досудове розслідування відносно посадових осіб ТОВ «Дніпрянка» щодо дій, які мають ознаки злочинів, передбачених відповідними нормами кримінального закону (а.с. 28-29).

На підставі її заяви Криворізьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 30.11.2017 року розпочате кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040230002152 (а.с. 31).

В рамках даного кримінального провадження було призначено судову почеркознавчу експертизу, згідно висновку від 12.01.2018 №29/1.1./52 якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «Орендодавець» на першій сторінці додаткової угоди про поновлення оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншої особою з наслідуванням автентичним підписам ОСОБА_2 (а.с. 32-40).

Постановою слідчого від 25.06.2018 року кримінальне провадження №12017040230002152 закрите у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення на підставі ст. 284 ч.1 п.2 КК України (а.с. 108-109).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Отже, суд, встановивши, що спірна додаткова угода позивачем не підписувалась, тобто вона не є укладеною, відмовляє в задоволенні позову в частині визнання додаткової угоди недійсної.

Разом з тим, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що додаткова угода від 10.08.2017 до договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008 є неукладеною, тому з цих підстав право позивача на користування своєю земельною ділянкою підлягає захисту шляхом її повернення із незаконного володіння відповідача.

При цьому суд не приймає до уваги свідчення свідка ОСОБА_3 , яка стверджувала, що додаткову угоду, умови якої були погоджені з позивачем, вона передала для підпису ОСОБА_4 через її родичів оскільки згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Не може бути також належним доказом погодження умов договору та волевиявлення сторін на його укладання отримання позивачем плати за фактичне користування її земельної ділянкою, про що зазначене у накладних за 2017-2020 рік (а.с. 53-56).

Відповідач мотивуючи свої заперечення проти позову вказував також, що висновок експерта №29/1.1/52 від 12.01.2018 є неналежним та недопустимим доказом.

Відкидаючи ці доводі відповідача, суд виходить з наступного.

Вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів викладені у правилах ст.ст. 77-79 ЦПК України, при цьому недопустимими є докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Аналізуючи висновок експерта №29/1.1/52 від 12.01.2018, судом визначено, що вказаний висновок відповідає вимогам, визначеним ст. 102 ЦПК України, отриманий в порядку, встановленому законом, а тому немає підстав вважати вказаний доказ недопустимим.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки недійсною, повернення земельної ділянки - задовольнити частково .

Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою площею 4.0411 га, кадастровий номер 1221884000:03:004:0023 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області шляхом повернення її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» (ЄДРПОУ 30644320, місце знаходження Херсонська область, Високопільський район, с. Орлове, вул. Гагаріна, буд. 49) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОККП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст судового рішення складений 27.04.2021.

Суддя Г.Г. Строгова