Справа № 2 –2078/10.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

«14» квітня 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

    Головуючого – судді       Шестакової З.С.

    при секретарі –                 Пометій Є.Т.

    за участю

представника позивача –        ОСОБА_1

    представника відповідача –      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася  спадщина, до складу якої входило наступне майно:

квартира АДРЕСА_1;

грошові внески у філії Нікопольського відділення №7898 ВАТ «Державний Ощадний банк України»;

земельна ділянка, площею 7.210 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради;  

За життя ОСОБА_3 не залишила жодних заповідальних розпоряджень стосовно належного їй майна.

Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, інших спадкоємців немає. При цьому відповідач ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача.

Позивач звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії відносно видачі свідоцтва на право на спадщину на земельну ділянку у зв'язку з тим, що нею не пред’явлено документ, який підтверджує право власності спадкодавця на частину спадкового майна, а саме, земельну ділянку, площею 7.210 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради.

При цьому позивач посилається на те, що за життя ОСОБА_3 не встигла отримати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем спірного майна першої черги за законом, фактично прийняв його як частину спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, але через незалежні від неї причини не може належним чином посвідчити своє право власності на нього, він просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 7.210 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради у порядку спадкування за законом після смерті його матері, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав, на його задоволенні наполягав.

    Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

    Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268  ЦК України  спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Як було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3 (а.с.6). Після її смерті відкрилася  спадщина, до складу якої входило наступне майно:

квартира АДРЕСА_1;

грошові внески у філії Нікопольського відділення №7898 ВАТ «Державний Ощадний банк України»;

земельна ділянка, площею 7.210 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради;  

За життя ОСОБА_3 не залишила жодних заповідальних розпоряджень стосовно належного їй майна.

Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, інших спадкоємців немає. При цьому відповідач ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача.

Позивач має намір оформити належним чином спадкове майно, але через незалежні від нього причини не може належним чином посвідчити своє право власності на нього.

Так позивач звернувся до другої Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку нотаріус відмовив через те, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу на право власності на спірну земельну ділянку (а.с.9).

В матеріалах справи знаходиться копія Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку посвідчений в.о. начальника відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області, яким підтверджується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 7.210 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради, що також підтверджується листом відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області №1941/4 від 25.12.2008 року (а.с.10).

Виходячи із наведеного, суд  дійшов висновку про те, що позивач має право на спадкове майно, є його спадкоємцем за законом, відповідач відмовився від прийняття спадщини, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,212,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.1261,1268 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 7,210 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті його матері, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: