Справа № 2 –3541/10.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.  

 «07» квітня 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

 Головуючого – судді         Шестакової З.С.

 при секретарі –                   Пометій Є.Т.

 за участю  

представника позивача –         ОСОБА_1

 представника відповідача – Вінтоняк Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,

  встановив:  

 Позивач звернулась до суду із позовом про визнання права власності на будинок за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що, власником житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями. згідно договору купівлі-продажу №2-2154 від 31.10.1984 року є її мати ОСОБА_4.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася  спадщина, до складу якої входив вказаний житловий будинок.  

За життя ОСОБА_4 не залишила жодних заповідальних розпоряджень стосовно належного їй майна.

Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є позивач ОСОБА_3, інших спадкоємців немає.  

Позивач звернулась до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що нею був пропущено шестимісячний строк прийняття спадщини та не пред’явлено документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.  

При цьому позивач посилається на те, що вона на момент смерті ОСОБА_4 проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, після її смерті вступила у фактичне управління спадковим майном та мала намір оформити належним чином спадкове майно, але документи на будинок, а саме, договір купівлі-продажу вона не може знайти, зверталась з цього приводу до Нікопольського бюро технічної інвентаризації.  

Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем спірного майна першої черги за законом, фактично прийняла його як частину спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, але через незалежні від неї причини не може належним чином посвідчити своє право власності на неї, вона просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, підвал, літню кухню, сарай, вбиральню, забор, водопровід, земельну ділянку біля будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_4.

 В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, на його задоволенні наполягав.

 Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

 Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

 Згідно   ст. 1261 ЦК України  у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно   ч. 3 ст. 1268  ЦК України   спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Як було встановлено судом, в власником житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями. згідно договору купівлі-продажу №2-2154 від 31.10.1984 року є її мати ОСОБА_4.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася  спадщина, до складу якої входив вказаний житловий будинок.  

За життя ОСОБА_4 не залишила жодних заповідальних розпоряджень стосовно належного їй майна.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_3, інших спадкоємців немає.  

Позивач має намір оформити належним чином спадкове майно, але через незалежні від неї причини не може належним чином посвідчити своє право власності на неї.

Виходячи із наведеного, суд  дійшов висновку про те, що позивач правомірно володіє спадковим майном, на час відкриття спадщини проживав разом їз спадкодавцем, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та прийняв його як частину спадщини, є його спадкоємцем першої черги за законом, від спадкування не усувався, матеріалами справи, а саме, копією технічного паспорту, підтверджується право власності на спірний будинок, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,212,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.1261,1268 ЦК України, суд

  вирішив:  

 Позов ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, підвал, літню кухню, сарай, вбиральню, забор, водопровід, земельну ділянку біля будинку, що розташоване у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_4.

 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

  Суддя: