ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

"27" квітня 2021 р.Справа № 922/3068/16 вх. № 3068/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.                        

при секретарі судового засідання  Черновою В.О.

розглянувши звіт ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди

По справі за заявою Публічне АТ КБ "Приватбанк"

до  АТЗТ "Стиль Леньо", м. Харків  

про визнання банкрутом

за участю сторін: не з`явились,  

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою суду від 14.09.17 АТЗТ "Стиль Леньо" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Яворського В.М., зобов`язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 19.09.19 усунуто ліквідатора Яворського В.М. від виконання обов`язків АТЗТ "Стиль Леньо", призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шевченко В.Є.

Ухвалою суду від 26.01.2021 суд здійснив перехід на норми нового Кодексу України з процедур банкрутства та призначив звіт ліквідатора до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.02.2021 судом було встановлено неналежне виконання ліквідатором Шевченко В.Є. своїх обов`язків та відкладено розгляд справи.

05.04.2021 до суду від ліквідатора надійшло клопотання про затвердження звіту та ліквідаційного балансу АТЗТ "Стиль Леньо", разом із документами на підтвердження вчинених арбітражним керуючим Шевченко В.Є. ліквідаційних заходів щодо банкрута. В поданому до суду клопотанні ліквідатор просить суд: 1)затвердити розмір основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора банкрута за період з 19.09.2019 по 21.12.2020 на загальну суму 211555,15 грн та покласти обов`язок по її виплаті на єдиного кредитора у справі АТ КБ "ПриватБанк", 2) стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь арбітражного керуючого Шевченка В.Є. основну грошову винагороду на загальну суму 211555,15 грн, 3) затвердити ліквідаційний баланс банкрута, затвердити звіт ліквідатора та ліквідувати юридичну особу АТЗТ "Стиль Леньо".

06.04.2021 до суду від представника АТ КБ "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №7759), відповідно до яких кредитор зазначає, що не заперечує проти затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури. Щодо звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, в наданих поясненнях, зазначає, що оплата грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора, у зв`язку із виконанням ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство  АТЗТ "Стиль Леньо" можлива тільки за рахунок коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав), а не за рахунок кредитора. Крім того, кредитор зазначає, щосума грошової винагороди арбітражним керуючим Шевченко В.Є. нарахована неправильно, оскільки розмір оплати його послуг встановлений постановою Господарського суду Харківської області від 14.09.2017 року в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати щомісяця, однак арбітражним керуючим нараховується грошова винагорода в розмірі трьох мінімальних розмірів заробітної плати, починаючи з 21.10.2019, що не було встановлено судовим рішенням.

Ухвалою суду від 06.04.2021, в зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, в зв`язку з поданням кредитором АТ КБ "ПриватБанк" заперечень на звіт ліквідатора про виплату грошової винагороди, а також з метою дослідження поданих ліквідатором документів, суд дійшов висновку за доцільне відкласти розгляд справи.

В судове засідання 27.04.2021 ліквідатор та представник АТ КБ "ПриватБанк" не з`явились, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення про вручення за вихідним № 009110/1 та 009110/2 з відміткою про вручення ухвали суду.

Крім того, 26.04.2021 на електронну адресу суду від ліквідатора надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі ліквідатора та подано письмові пояснення щодо нарахування та виплати основної винагороди ліквідатору АТЗТ "Стиль Леньо".

Враховуючи, що всіх учасників справи повідомлено про судове засідання належним чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування основної грошової винагороди в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, надані суду документи, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

18.10.2018 прийнятий новий Кодекс України з процедур банкрутства, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. Кодекс України з процедур банкрутства почав діяти з 21.10.2019.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 26.01.2021 судом здійснено перехід на норми нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо" повинен відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За цих обставин, оскільки арбітражний керуючий Шевченко В.Є. звернувся зі звітом про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 19.09.2019 по 31.12.2020, тобто під час дії як Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), так і під час дії Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс, КУзПБ), суд доходить висновку про застосування до даних правовідносин норм Закону про банкрутство та Кодексу.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міднародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор просить суд, враховуючи відсутність активів у банкрута, затвердити звіт про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому Шевченко В.Є. за виконання повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" за період з 19.09.2019 по 31.12.2020 на загальну суму 211 555,15 грн і оплату здійснити за рахунок кредитора. В своєму звіті зазначає розрахунок основної винагороди ліквідатору в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць за період: вересень 2019 в кількості 12 днів + 3338,40 грн; жовтень 2019 за 20 днів - 5384,52 грн, а з 21.10.2019 вже в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, що в кількості 11 днів жовтня дорівнює 4442,23 грн; листопад 2019 (30 днів) 12519,00 грн; грудень (31 день) 12519,00 грн; з січня 2020 по серпень 2020 в розмірі 14169,00 грн щомісяця, що дорівнює - 113 352 грн; з вересня 2020 по грудень 2020 в сумі 15000,00 грн щомісяця, що дорівнює - 60 000 грн.

Загальна сума нарахувань склала 211 555,15 грн.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13, яка застосовується до даної справи (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Дана норма кореспондується зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Ця норма кореспондується з приписами ст. 12 нового КУзПБ.

Згідно ст. 1 Кодексу арбітражний керуючий - це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво і інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Відповідно до ст. 10 КУзПБ арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. (ст. 4 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.13)

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, діяльність арбітражного керуючого може вважатися незалежною при дотриманні умов, які встановлені ст. 14 Податкового Кодексу України, зокрема, арбітражний керуючий не може бути працівником підприємства-боржника, на яке він призначається для виконання певних службових обов`язків.

Разом з тим, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 115 Закону про банкрутство, який діяв до 21.10.2019 та з 21.10.2019 положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття господарським судом процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, а її розмір не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ліквідатора.

Згідно з частиною 6 статті 115 Закону про банкрутство, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Частини 2, 4, 6 ст. 30 Кодексу передбачають, що оплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Проте, як свідчать матеріали справи, такий фонд кредитором створений не був.

Відповідно до частини 7 статті 115 Закону про банкрутство, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення ліквідаційної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Такі саме норми містить і Кодекс України з процедур банкрутства (ч. 6 ст. 30).

Розмір грошової винагороди ліквідатора за нормами Кодексу вже складає три розміри мінімальної заробітної плати, проте, оскільки розмір ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" встановлений постановою Господарського суду Харківської області в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, яка набрала законної сили, в зв`язку з чим, автоматична зміна розміру основної грошової винагороди при наявності судового рішення по даній справі і без рішення комітету кредиторів, на думку суду, не є можливим.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор АТЗТ "Стиль Леньо" не звертався до комітету кредиторів з порядком денним, на якому мало би бути розглянуто розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за нормами Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 30).

Таким чином, нарахування арбітражним керуючим грошової винагороди у збільшеному розмірі, суд вважає безпідставним.

Разом з тим, невиплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) суперечить ст.43 Конституції України, де визначено, що кожен громадянин має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона рабства та примусової праці) та метою антикорупційної спрямованості Закону про банкрутство, яка досягається через запровадження в Законі гарантованої оплати грошової винагороди арбітражним керуючому, що має забезпечити гарантії його незалежності від боржників та кредиторів.

З вищенаведеного вбачається, що суд, згідно вимог ст.115 Закону про банкрутство (та ст. 30 КУзПБ), не може відмовити арбітражному керуючому в можливості отримати гарантовану нормами цього Закону грошову винагороду, оскільки таким чином суд примушує арбітражного керуючого виконувати повноваження за відсутності оплати його праці.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом.

При цьому суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 3 чт. 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з приписами ч. 3 ст. 12 КУзПБ.

При цьому “добросовісність” має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а “розсудливість” - як  категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) під час здійснення ним процедури ліквідації у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, а й, які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, яка триває три з половиною роки в цілому та півтора роки з дати призначення ліквідатором арбітражного керуючого Шевченко В.Є. та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд в своїй постанові від 15.05.2018 р. у справі №29/5005/486/2012.

Суд зазначає, що у справі про банкрутство суд може самостійно сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Перевіривши відповідні розрахунки арбітражного керуючого Шевченко В.Є. за період з 19.09.2019 по 31.12.2020 господарський суд вважає його не вірним, оскільки, нарахування ліквідатором собі грошової винагороди в розмірі 211 555,15 грн, не відповідають принципам розумності, сумлінності та фактично виконаним діям у даній справі.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, (а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства) ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) повинна реалізовуватись судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності в господарському судочинстві та рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Як вбачається з наданих суду документів (клопотання про затвердження звіту та ліквідаційного балансу АТЗТ "Стиль Леньо" долученого до матеріалів справи від 05.04.2021 за вх. № 7613), ліквідатор Шевченко В.Є. фактично виконував свої повноваження у вересні 2019, у жовтні 2019, у листопаді 2019, у грудні 2019, у липні 2020 та у грудні 2020 - шляхом надіслання запитів до установ, отримання витягів з Державних реєстрів, отримання документів від колишнього ліквідатора, проведення засідання комітету кредиторів 20.12.2020.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому, березні та жовтні 2020 року ліквідатором зроблено по одному запиту до установ, проте, суд вважає, що це не може бути підставою для сплати грошової винагороди арбітражному керуючому за три місяці, оскільки враховуючи принцип добросовісності та розумності, ці дії можно було зробити одночасно з направленням інших запитів, наприклад в липні 2020 (як це було зроблено ліквідатором).

В інші місяці заявленого до виплати періоду (січень, травень, червень, серпень, вересень, листопад 2020 року) ліквідатором не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ним повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо". Тобто, жодні докази в матеріалах справи відсутні. Посилання ліквідатора на те, що ним складаються та подаються звіти до Міністерства юстиції України та укладання арбітражним керуючим договору страхування не є повноваженнями та обов`язком ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо", це є обов`язок арбітражного керуючого, як самозайнятої особи.

Отже, за період з 19.09.2019 по 31.12.2020, враховуючи фактично виконані дії за період з моменту призначення Шевченко В.Є. ліквідатором АТЗТ "Стиль Леньо" повинно бути оплачено послуги арбітражного керуючого Шевченко В.Є. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та липень, грудень 2020 року, що складає наступну суму: вересень 2019 (розмір мін.з/п = 4173 грн) - 3 338,40 грн (4173х2:30х12 днів); жовтень 2019 - 8346,00 грн; листопад 2019 - 8346 грн, грудень 2019 - 8346,00 грн, що за період з 19.09.2019 по 31.12.2019 складає 28376,40 грн; за липень 2020 (розмір мінімальної заробітної плати складає 4723 грн) грошова винагорода складає 9446,00 грн; за грудень 2020 (розмір мін. з/п складає 5000,00 грн) - 10 000,00 грн. Всього затвердженню підлягає основна грошова винагорода на загальну суму 47 822,40 грн.

Щодо вимог ліквідатора покласти обов`язок по виплаті грошової винагороди на єдиного кредитора у справі та вимоги про стягнення грошової винагороди вирішується судом за наявності спору. Проте, з наданих суду документів не вбачається, що ліквідатор АТЗТ "Стиль Леньо" звертався до єдиного кредитора АТ КБ "ПриватБанк" з вимогою про оплату суми грошової винагороди, а одразу звернувся до господарського суду.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України господарський суд, здійснюючи правосуддя захищає порушене право та інтереси особи, яка звернулась до суду.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає звернення ліквідатора передчасним, а тому відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав викладених в клопотанні арбітражного керуючого (вх. №7613 від 05.04.2021), користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що звіт ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого Шевченко В.Є. підлягає задоволенню в частині затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі 47822,40 грн, в решті вимог суд відмовляє.

Крім того, враховуючи, що в даному судовому засіданні судом не розглядалось питання щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, суд дійшов висновку про відкладення розгляду звіту ліквідатора.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, зокрема, в разі необхідності витребування нових доказів.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 37-48, 98, 114-115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013, ст.ст. 1, 12, 30, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства,  ст.ст. 2, 5, 13, 74, 77, 79, 86, 202, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Звіт арбітражного керуючого Шевченко В.Є. про нарахування основної грошової винагороди задовольнити частково.

2. Затвердити звіт арбітражного керуючого ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" про нарахування та виплату грошової винагороди по справі №922/3068/16 за період з 19.09.2019 по 31.12.2020 в загальній сумі 47 822,40 грн.

В решті вимог відмовити.

3. Відкласти розгляд звіту ліквідатора на "27" травня 2021 р. о(об) 12:30 , за адресою: м. Харків, пл. Свободи 5 Держпром 8-й під`їзд,  зал № 111.

4. Ухвалу направити ліквідатору, комітету кредиторів, банкруту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в пункті 1-2 резолютивної частини ухвали протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана 29.04.2021.

Суддя                                   Міньковський С.В.