№175/1595/21

провадження 2-о/175/33/21

УХВАЛА

28 квітня 2021 року смт. Слобожанське

       Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г. ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 28 квітня 2021 року звернувся до суду з заявою, заінтересована особа: Територіальна громада в особі Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади, про встановлення факту, що має юридичне значення.

       Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів витікає, що заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження згідно норм ЦПК України, в якій просить суд встановити факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки після її смерті відкрилась спадщина, але після звернення до нотаріальної контори заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у абз. 3 п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, а як вбачається з вказаної заяви заявнику державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому в даному випадку вбачається спір про право, що свою чергу виключає розгляд вказаної заяви в порядку окремого провадження.

       Частинами 1 і 2 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення факту, що підлягають розгляду в порядку окремого провадження, а також те що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Зміст цих правових норм відповідає положенням ст. 293 ЦПК України, яка визначає поняття окремого провадження, як виду непозовного цивільного судочинства.

       Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

       Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

       На підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

       Також слід зазначити, що пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язано із вирішенням спору про право.

Системне тлумачення цих статей свідчить про те, що не підлягають розгляду в судовому порядку заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом визначено інший порядок їх встановлення.

       Виходячи з наведеного прихожу до висновку, що заявнику, слід відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки вбачається спір про право, тому в даному випадку заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, а заявнику слід звернутися до належного суду в порядку позовного провадження згідно норм ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 261, ч. 4 ст. 315 ЦПК України,        

УХВАЛИВ:

       Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади, про встановлення факту, що має юридичне значення та рекомендувати заявнику звернутися до належного суду з позовною заявою в порядку позовного провадження згідно норм ЦПК України.

Ухвала набрала законної сили 28 квітня 2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя