Справа № 22-3123/09

Головуючий у 1 -й інстанції - Козлов Р.Ю.

Доповідач - Гончар В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Гончара В.П.

Суддів - Пікуль А.А., Вербової І.М.

При секретарі - Ліліцькому Р.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на лікування, скасування ухвал Верховного Суду України, направлення справ на новий розгляд до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, виправлення істотної неповноти, допущеної Верховним Судом України при розгляді касаційних скарг, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась в суд із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 21 грудня 2007 року вона звернулась до відповідача із заявою про визначення підсудності у справі за її позовом до суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії Моїсеєнко Т.І., Іщенка В.І. та Кателіна В.П.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 січня 2008 року підсудність даної справи була визначена Генічеському районному суду Херсонської області.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 19 березня 2008 року позовна заява повернута заявниці як неподана.

31 березня 2008 року позивачка звернулась зі скаргою до Голови Верховного Суду України, однак відповідь не отримала.

Крім того, у листопаді 2007 року позивачка звернулась до Верховного Суду України із заявою про визначення підсудності у справі за її позовом до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії і у лютому 2008 року її позовні заяви були направлені до Гагарінського районного суду м. Севастополя та Скадовського районного суду.

Таким чином, на думку позивачки, постановляючи свої ухвали від 22 січня 2008 року, 23 листопада 2007 року та 24 червня 2008 року Верховний Суд України допустив затягування строків розгляду справ за її позовами.

Крім того, Верховним Судом України було постановлено дві ухвали від 04 вересня 2008 року та 29 вересня 2008 року за результатами розгляду касаційних скарг позивачки, однак до цього часу позивачка не отримала копій даних процесуальних документів.

Посилаючись на те, що вказаними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, позивачка просила суд задовольнити заявлені вимоги. Також позивачка просила суд стягнути з відповідача витрати на лікування в сумі 2035 грн. 25 коп.

Пізніше позивачка доповнила свої позовні вимоги, просила суд залучити до участі у справі УДППЗ «Укрпошта» як відповідача, скасувати ухвали Верховного Суду України від 11 вересня 2008 року, 15 вересня 2008 року, 13 жовтня 2008 року та направити справи на

новий розгляд до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, виправити істотну неповноту, допущену Верховним Судом України при розгляді касаційних скарг.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховного Суду України в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на лікування відмовлено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України в частині вимог про скасування ухвал Верховного Суду України, направлення справ на новий розгляд до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, виправлення істотної неповноти, допущеної Верховним Судом України при розгляді касаційних скарг - закрито.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції позивачка підтримала апеляційну скаргу з підстав, наведених в ній.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до Верховного Суду України із заявами про визначення підсудності справ за її позовами.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 23 листопада 2007 року підсудність справи за її позовом до Апеляційного суду м. Феодосії Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди визначена Гагарінському районному суду м. Севастополя.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 24 червня 2008 року підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду м. Феодосії Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди визначена Скадовському районному суду.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 січня 2008 року підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди визначена Генічеському районному суду Херсонської області.

Крім того, ухвалами Верховного Суду України від 12 листопада 2007 року, 8 жовтня 2008 року, 15 вересня 2008 року та 11 вересня 2008 року у відкритті касаційного провадження у справах за позовами ОСОБА_1 відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені процесуальні документи, а також відповіді на неодноразові звернення заявниці направлялися Верховним Судом України за адресою позивачки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача витрат на лікування є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні не знайшла підтвердження та обставина, що з боку відповідача мало місце порушення прав позивачки.

Крім того, оскарження дій судді, що пов'язанні з ухваленням рішення у справі або постановлениям ухвали можливе лише в порядку, визначеному процесуальним законом.

Оскарження таких дій шляхом подання скарги чи позовної заяви до іншого суду першої інстанції є неприпустимим, оскільки суперечить принципу незалежності суддів та недопущення впливу на них, закріпленого ст. 126 Конституції України.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачки в частині скасування ухвал Верховного Суду України від 11 вересня 2008 року, 15 вересня 2008 року, 13 жовтня 2008 року, направлення справ на новий розгляд до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, виправлення істотної неповноти,

допущеної Верховним Судом України при розгляді касаційних скарг, є вимогами, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про незаконність постановленого рішення безпідставні, викладені в рішенні висновки нічим не спростовані.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.