ПОСТАНОВА  

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 1 червня 2010 року                                                                                  м. Ужгород       

 Суддя апеляційного суд Закарпатської області  -   Дорчинець С.Г., за участі захисника – ОСОБА_2 розглянув адміністративну справу в якій

 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, одружена, приватний підприємець, директор ПП «Магнолія», раніше до адміністративної відповідальності не притягалась,

  притягнута до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 155-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 гривень.

 В протоколі про адміністративне правопорушення № 74 ( а.с. 2 ) від 31 березня 2010 року зазначено, що ОСОБА_3 порушила порядок проведення розрахунків із споживачами, а саме: при розрахунках розрахункові квитанції споживачам не виписуються та на руки не видаються, виявлена невідповідність готівки на місці проведення розрахунків, чим порушені п. п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265195- ВР від 6.07.1995 року і вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 – 1 КУпАП.

Суддя суду першої інстанції, розглянувши справу, дійшов такого ж висновку, постановою від 5 травня 2010 року визнав ОСОБА_3 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та піддав стягненню у вигляді штрафу в розмірі 100 грн. в доход держави.

В апеляції ОСОБА_3 порушується питання про скасування постанови судді та закриття провадження по справі. Апелянт посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому відсутні дані про час і місце вчинення адміністративного правопорушення. Відсутні пояснення особи, яка притягається до відповідальності, відсутній підпис особи. на яку складено протокол чи запис про відмову в його підписанні чи дачі пояснень, про роз’яснення їй її прав, передбачених ст. 268 цього Кодексу. Вказує також на те, що свідок ОСОБА_4 є зацікавленою особою, бо є працівником ДПІ у Міжгірському районі і обіймає посаду головного спеціаліста з адміністративно-господарських питань ДПІ та всупереч вимогам ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» проводив незаконну контрольну закупку і перевірку без відповідного направлення на планову перевірку ПП «Магнолія», яка повинна оформлятися відповідним наказом начальника ДПІ, без реєстрації в журнал відвідання ПП «Магнолія» із зазначенням строків, мети відвідання, посади і прізвища з власноручним підписом. При таких обставинах він є неналежним свідком. Судом ці обставини не з’ясовані та їм не дана належна оцінка.

Голослівним є твердження судді, що акт перевірки ДПІ підлягає оскарженню в судовому порядку, бо таке твердження суперечить Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того рішення ДПІ про застосування до ПП «Магнолія» штрафних (фінансових) санкцій за № 0000232333/1593/7-23 від 7.04.2010 року за цим же фактом оскаржено до Закарпатського окружного адміністративного суду. Тобто апелянта вже притягнуто до адміністративної відповідальності, а згідно ст. 2 КУпАП даний кодекс поширюється і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, що не включені до КУпАП. Згідно вимог ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, що по суті зроблено щодо неї.

Дослідивши матеріали справи та наведені в апеляції доводи, суд вважає, апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог законодавства не дотримався.

З матеріалів справи вбачається, що 7 квітня 2010 року ДПІ у Міжгірському районі винесено рішення про застосування щодо ПП «Магнолія» штрафних санкцій в сумі 1095 грн. за порушення проведення розрахунків із споживачами № 0000232333/1593/7-23, що було виявлено в ході перевірки 31 березня 2010 року.  Суд першої інстанції, незважаючи на вказане рішення ДПІ у Міжгірському районі знову за те саме порушення притягнув до відповідальності та постановою від 5 травня 2010 року наклав на ОСОБА_3, яка є власником і директором ПП «Магнолія» стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 гривень.  

Однак відповідно до вимог п. 8 ст. 247 КУпАП наявність по тому ж самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення є обставиною, що виключає провадження в справі, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю, а постанова судді скасуванню.

Тому, керуючись ст. 294  КУпАП, апеляційний суд, -

                                                        п о с т а н о в и в   :  

           Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити, постанову судді Міжгірського районного суду від 5 травня 2010 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 100 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП – скасувати, провадження стосовно неї по справі закрити.

       Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

   Суддя :