Справа № 11-214/10 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: ст. 286 ч.2 КК Довжук А.І.
України Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
Головуючої Погорєлової Г.М.
суддів Войтовського С.А., Івченко О.М.
за участю прокурора Якименка О.П.
потерпілої ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 січня 2010 р., яким засуджено
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Первомайське Жовтневого району Миколаївської області, раніше не судимого
за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з засудженого: на користь потерпілої ОСОБА_3 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, на користь Баштанської ЦРЛ 246 грн. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.
Згідно з вироком суду, 14.02.2008 р., приблизно о 16 год., у світлу пору доби, ОСОБА_4, керуючи за дорученням автомобілем марки «Fiat-Ducato» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по сухій асфальтований проїзній частині автодороги Т-1508 Калинівка-Широке-Снигурівка з боку м. Снігурівка в напрямку м. Миколаєва, по своїй смузі руху, із швидкістю 97-100 км/год.
При наближенні до Т-подібного перехрестя з дорогою на с. Красне, ОСОБА_4 заздалегідь помітив автомобіль марки «Москвич 2140», під керуванням ОСОБА_3, який виїхав з другорядної дороги на головну, на смугу свого руху, в зустрічному напрямку до руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4
В порушення п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 не вжив заздалегідь заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, неправомірно виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Москвич 2140», який завершував проїзд перехрестя.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій автомобіля «Москвич 2140» ОСОБА_3 від заподіяних тілесних ушкоджень помер на місці пригоди, а пасажиру цього автомобіля ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляції захисник ОСОБА_5 просить вирок скасувати, справу закрити. Посилається на невідповідність висновків, викладених у вироку суду, фактичним обставинам справи. Оспорює порушення ОСОБА_4 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, зазначаючи, що ОСОБА_4 заздалегідь вжив усіх заходів при виникненні небезпеки, застосувавши ручне гальмо.
Вказує, що водій автомобіля «Москвич 2140» грубо порушив п.п. 1.10, 2.1, 10.1, 16.1 Правил дорожнього руху України, що за висновками автотехничної експертизи ходова частина, рульове управління та гальмова система цього автомобіля знаходилися в несправному, але в робочому стані. Несправність гальмової системи та невідповідність комплектації автомобіля шинами виникли до дорожньо-транспортної пригоди, які водій цього транспортного засобу міг заздалегідь виявити до виїзду на лінію та усунути. Вказує, що експерт Загородний М.П. суду підтвердив, що наведені несправності можуть знаходитися у причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Посилається на наявність в матеріалах справи постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо загиблого ОСОБА_3, згідно з якою дорожньо-транспортна пригода фактично сталася з вини самого загиблого ОСОБА_3.
Звертає увагу на положення п.12.3 Правил дорожнього руху України, які регламентують загальний порядок управління транспортними засобами, а не дії водія під час аварійної ситуації, яка склалася внаслідок дій інших учасників дорожнього руху. Вказує, що маневр ОСОБА_4 здійснений внаслідок обстановки, що склалася не з його вини, а тому порушення їм правил дорожнього руху не знаходиться у причинному зв’язку з наслідками зіткнення транспортних засобів.
Зазначає, що згідно з висновками автотехничної експертизи, небезпека для руху водія ОСОБА_4 виникла на момент виїзду автомобіля марки «Москвич 2140» на перехрестя, що на думку апелянта унеможливлює проведення дослідження з установлення наявності у водія технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів з моменту, вказаному у вихідних даних постанови про призначення експертизи, оскільки це може привести до помилкових висновків.
Апелянт вважає, що не можна ставити ОСОБА_4 в провину те, що він не зміг ухилитися від зіткнення, оскільки він не усвідомлював, не міг и не повинен був усвідомлювати, що автомобіль марки «Москвич 2140» не зупиниться перед виїздом на головну дорогу та не пропустить автомобіль під керуванням ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_4 на підтримку апеляції, заперечення на апеляцію потерпілої ОСОБА_3, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Обґрунтовуючи висновки про доведеність вини ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, суд послався на висновки автотехничної експертизи, згідно з якими в дорожній ситуації, що склалася, водію автомобіля «Fiat-Ducato» ОСОБА_4 з моменту виникання небезпеки для його руху, тобто з моменту виявлення автомобіля «Москвич», який не зменшуючи швидкості, наближався до перехрестя, слід було зменшити швидкість руху, аж до повної зупинки транспортного засобу, відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Суд також вказав, що дії водія ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, оскільки на момент зіткнення транспортних засобів, автомобіль «Москвич-2140» знаходився на зустрічній для автомобіля «Fiat-Ducato» смузі руху. Тому при застосуванні водієм автомобіля «Fiat-Ducato» ОСОБА_4 гальмування в межах своєї смуги руху, відповідно виключалася можливість контактування транспортних засобів.
Проте, засуджений ОСОБА_4, не визнаючи вину за пред’явленим обвинуваченням, в судовому засіданні наголошував на тому, що аварійну ситуацію створив водій автомобіля «Москвич 2140» ОСОБА_3, який виїхав з другорядної дороги на головну, перед перехрестям не зупинився, повернув ліворуч та зайняв свою смугу руху.
Засуджений ОСОБА_4 стверджував, що в даній ситуації він одразу застосував гальмування автомобіля, а потім був змушений вжити заходів для об’їзду автомобіля «Москвич 2140» ліворуч, по зустрічній смузі руху, оскільки праворуч знаходилася зупинка громадського транспорту, але не зміг уникнути зіткнення.
Ці твердження засудженого узгоджуються з даними протоколу додаткового огляду місця події від 18.02.2009 р., згідно з якими на проїзній частині наявні дугоподібні сліди екстреного гальмування автомобіля «Fiat-Ducato», довжиною 34,9 м., до місця початку осипу скла та пластмаси, розташованого на зустрічній смузі руху, а також сліди «юза» цього автомобіля. Праворуч з боку смуги руху автомобіля «Fiat-Ducato», до перехрестя, на схемі зазначена зупинка громадського транспорту (а.с.15-26).
Про порушення п. 2.1 («Дати дорогу»), п.п. 16.11, 10.1 Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «Москвич 2140» ОСОБА_3, який при виконанні маневру повороту ліворуч з другорядної дороги на перехресті нерівнозначних доріг, не надав переваги в русі автомобілю «Fiat-Ducato» під керуванням ОСОБА_4, що наближався до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого для водія ОСОБА_4 була створена небезпека для руху, вбачається з висновків автотехнічної експертизи (а.с.133-145).
При цьому, експерт дійшов висновку про те, що з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_3, які не відповідали вимогам зазначених пунктів Правил дорожнього руху, знаходяться у причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Посилаючись на вказані висновки автотехничної експертизи, органи досудового слідства в постанові від 22.05.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні водія ОСОБА_3 на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (щодо померлого), зазначили про наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, що знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням наслідків у виді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 (пасажиру автомобіля «Москвич 2140») - а.с.222-224.
Проте, всупереч цієї оцінки дій водія ОСОБА_3, органи досудового слідства, викладаючи формулювання обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України в постанові від 22.05.2009 р. про притягнення його як обвинуваченого, зазначили про порушення Правил дорожнього руху одним водієм ОСОБА_4 та що заподіяння потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень є наслідком дій ОСОБА_4 (а.с.211-213).
Таким чином, настання одних й тих же наслідків щодо потерпілої ОСОБА_6 поставлено у провину як одному ОСОБА_3, так і одному ОСОБА_4, що є істотним протиріччям у висновках органу досудового слідства і суду при викладенні в обвинуваченні ОСОБА_4 фактичних обставин злочину.
Наявність зазначеної постанови від 22.05.2009 р. щодо правової оцінки дій померлого ОСОБА_3 перешкоджає тій правовій оцінки дій ОСОБА_4, яка дана органом досудового слідства і судом 1 інстанції.
Зазначене колегія суддів розцінює як неправильність досудового слідства, яка пов’язана з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме вимог ст. 131, 132 КПК України, на яку не звернув уваги суд 1 інстанції, розглядаючи справу по суті і яка не може бути усунена в судовому засіданні.
З цих підстав вирок суду підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст. 374 КПК України з направленням кримінальної справи на додаткове розслідування.
Крім того, відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з’ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушень зазначених правил однім водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому, треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Зазначене також не були взято до уваги органом досудового слідства та судом 1 інстанції, хоча саме на вимушене порушення вимог Правил дорожнього руху внаслідок створення аварійної ситуації померлим ОСОБА_3, посилався засуджений ОСОБА_4
Тому під час досудового слідства, з огляду на наведене та з урахуванням сукупності доказів у справі, необхідно визначити ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди; встановити, внаслідок порушення ким - одним ОСОБА_4, одним ОСОБА_3, чи ними обома, настали шкідливі наслідки, та прийняти законне й обґрунтоване рішення у справі, у тому числі стосовно постанови від 22.05.2009 г. органу досудового слідства щодо померлого ОСОБА_3
За вказаних обставин апеляція захисника ОСОБА_5, який просив про скасування вироку та закриття справи, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 січня 2010 р. у відношенні ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування прокурору Миколаївської області.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.
Головуюча
судді :