У Х В А Л А
іменем України
3 червня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Міщанюк Т.А.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, їхнього представника – ОСОБА_3; представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5; представника Млинівської селищної ради – Леника А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Млинівського районного суду від 1 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Млинівська селищна рада; про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Млинівського районного суду від 1 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Млинівська селищна рада; про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, позивачі подали апеляційну скаргу, де посилалися на порушення місцевим судом норм процесуального і матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначали, що судом попередньої інстанції не враховано те, що автогараж, який затінює їхню земельну ділянку і житловий будинок, побудовано без належного дозволу на виконання будівельних робіт, без відповідної проектно-технічної документації та без погодження із органами пожежної безпеки і санітарно-епідеміологічної служби. Вважали, що до роз’яснень представника Млинівської міжрайонної санітарно-епідеміологічної станції суд віднісся неналежно, використавши їх при вирішенні спору і ухваленні рішення, натомість повинен був встановити їх суперечність обставинам, що мають значення для справи, і невідповідність як доказу.
Тому місцевий суд при ухваленні рішення, погодившись із наявністю ознак самочинного будівництва автогаража і не давши належної оцінки зібраним доказам, необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
З наведених міркувань просили скасувати рішення Млинівського районного суду від 1 лютого 2010 року і ухвалити нове, яким задовольнити позов.
У судовому засіданні позивачі та їхній представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Представник Млинівської селищної ради висловився про відхилення апеляційної
Справа №22-780-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Феськов П.В.
Категорія: 5.6. Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
скарги за її безпідставністю.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автогараж, огорожа, дерева та кущові насадження, що розташовані на ділянці відповідача, не створюють ОСОБА_1 і ОСОБА_2 будь-яких перешкод у користуванні житловим будинком і земельною ділянкою, а тому право позивачів не підлягає захисту, оскільки не є порушеним.
Погоджуючись з досягнутими висновками районного суду і вважаючи їх законними та обґрунтованими, колегія суддів виходила з такого.
З матеріалів справи безспірно вбачається, і ці обставини вірно встановлені судом першої інстанції, що 27 травня 2008 року рішенням №152 Млинівської селищної ради дозволено ОСОБА_4 виготовити технічну документацію з реконструкції існуючого господарського приміщення під гараж на власній присадибній ділянці в смт. Млинів по вулиці Лермонтова, 5, згідно з погодженою схемою. Реконструкцію розпочати після одержання відповідних документів райархітектури (а.с. 58). Земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №222208, виданого Млинівською селищною радою 8 листопада 2007 року (а.с. 71).
Судом попередньої інстанції правильно визначено, що будівництво автогаража проведено ОСОБА_4 з порушенням передбачених будівельних норм і правил, а тому відповідно до вимог ст. 376 ЦК України його слід вважати самочинним будівництвом.
Разом з тим, з листа Млинівської міжрайонної санітарно-епідеміологічної станції від 04.03.2009 року №03.02-11/244 видно, що будівля спірного автогаража відповідача має висоту близько трьох метрів, розміщена на відстані 5, 6 метрів від житлового будинку, відстань гаража до межі із сусідньою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2, склала один метр. Внаслідок проведеного обстеження санітарно-епідеміологічною станцією з’ясовано, що норми інсоляції житлового будинку позивачів додержані відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року №173 (а.с. 114).
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦК України – якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб , майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частина 1 ст. 3 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З огляду на наведені обставини місцевим судом обґрунтовано враховано відсутність порушення права ОСОБА_1 і ОСОБА_2 діями відповідача при будівництві автогаража, оскільки факту затінення житлового будинку позивачів та їхньої земельної ділянки судом об’єктивно встановлено не було.
Так само районним судом правильно визначено відсутність підстав для задоволення позову про знесення огорожі та ліквідацію деревних і кущових насаджень, позаяк право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх наявністю також не порушене.
За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Очевидним є те, що будь-яких належних і об’єктивних доказів на обґрунтування своїх вимог, які заслуговували б на увагу і мали бути враховані при вирішенні спору та ухваленні рішення, позивачі суду не надали.
Отже, спір вирішено в межах заявлених позивачами вимог і на підставі доказів, наданих сторонами в судовому засіданні, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення є непереконливими і не ґрунтуються на матеріалах справи.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Млинівського районного суду від 1 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: