ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р.                                                         Справа №909/1240/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                                      Желік М.Б.  

судді                                                                                              Орищин Г.В.

                                                                                                      Мирутенко О.Л.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №39/5-2807-20 від 26.10.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/3252/20 від 12.11.2020) та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №1001 вих.- 20-6937 від 10.11.2020  (вх. №01-05/3357/20 від 20.11.2020)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 (суддя Михайлишин В.В., повний текст складено 19.10.2020)

у справі № 909/1240/19 (909/1049/19)

за позовом:     Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»    

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 80 953 445, 64 грн.,

в межах справи №909/1240/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія»

за участю представників:

від АТ «Укртрансгаз»: не з`явився

від ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія»: не з`явився

від АТ «НАК «Нафтогаз України»: представник Будник Б.А. (в режимі відеоконференції)

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 у справі № 909/1240/19 в позові Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 80 953 445, 64 грн. – відмовлено.

АТ «НАК «Нафтогаз України», не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020, звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в частині відмови у стягненні 80 953 445,64 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 80 953 445,64 грн.

Відповідно до витягу з  протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 справу № 909/1240/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії – Мирутенко О.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 09.12.2020.

АТ «Укртрансгаз», також не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020, звернулося до суду апеляційної інстанції через місцевий господарський суд зі скаргою, в якій просило поновити строк апеляційного оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 у справі №909/1240/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2020 справу № 909/1240/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії – Мирутенко О.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укртрансгаз» та призначено справу до розгляду на 09.12.2020.

09.12.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на апеляційні скарги, у якому ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 09.12.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив об`єднати апеляційні скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 у справі №909/1240/19 в одне апеляційне провадження, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 відкладено  розгляд справи на 03.03.2021. 03.03.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії - судді Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 призначено розгляд справи на 24.03.2021.

24.03.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії - судді Мирутенка О.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 призначено розгляд справи на 21.04.2021, за клопотанням позивача постановлено провести судове засідання за участю представника АТ «Укртрансгаз» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 задоволено клопотання АТ «НАК «Нафтогаз України» про участь представника в судовому засіданні 21.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.04.2021 відповідач подав суду клопотання про проведення засідання суду апеляційної інстанції без представника відповідача із врахуванням правової позиції, викладеної у поданих ТзОВ «СТЕК» процесуальних заявах, та наданих адвокатом відповідача пояснень в судовому засіданні 09.12.2021.

В судовому засіданні 21.04.2021 представник АТ «НАК «Нафтогаз України» вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» задоволити та стягнути з ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» на користь позивача 80 953 445,64 грн.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явились.

Неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 80 953 445, 64 гривень.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області (у складі судді Ткаченко І.В.) від 01.10.2019 відкрито провадження у справі №909/1049/19.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 у справі №909/1049/19 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача було залучено Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області (у складі судді Михайлишина В.В.) від 16.12.2019 у справі №909/1240/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія».

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області (у складі судді Ткаченко І.В.) від 20.12.2019 справу №909/1049/19 передано для розгляду в межах справи №909/1240/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» відповідно до вимог ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, а ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області (у складі судді Михайлишина В.В.) від 27.12.2020 прийнято справу до розгляду в межах справи №909/1240/19.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у жовтні місяці 2016 року, березні місяці 2017 року та за період січня - квітня місяців 2018 року відповідач, не маючи постачальника відповідних обсягів природного газу, безпідставно набув з газотранспортної системи 12 114, 173 тиc. куб.м. (80  953  445,64 гривень) природного газу, власником якого є позивач, а тому, на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України, має повернути безпідставно одержане майно та сплатити його вартість. У письмових поясненнях позивач вказав на те, що наявність укладених між відповідачем та третьою особою договорів постачання природного газу не може свідчити про здійснення поставки природного газу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки є підписані між сторонами акти приймання - передачі природного газу. За відсутності таких актів факт відбору відповідачем природного газу з ресурсу третьої особи не є підтвердженим.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що між відповідачем та третьою особою – НАК «Нафтогаз України» наявні договірні відносини щодо постачання природного газу, між відповідачем та позивачем наявні договірні відносини щодо транспортування природного газу магістральними трубопроводами та між відповідачем та Оператором газорозподільної системи ПАТ «Івано-Франківськгаз» - щодо розподілу природного газу, що виключає застосування до правовідносин між сторонами у цій справі положень глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, статей 1212, 1213.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у поясненні щодо позову підтримала позовні вимоги з посиланням на те, що у спірному періоді АТ НАК «Нафтогаз України» не подавало позивачу номінації щодо відповідача, тим самим не підтверджувало постачання газу; не здійснювало постачання природного газу відповідачу на підставі договорів постачання природного газу; між третьою особою та відповідачем не підписані акти приймання-передачі природного газу; спірний обсяг газу фактично відібрано відповідачем з ресурсу позивача, який придбав його у третьої особи на підставі відповідних договорів, які наявні у матеріалах справи.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, із врахуванням встановлених обставин наявності договірних правовідносин між відповідачем (як споживачем) та НАК «Нафтогаз України» (як постачальником), ПАТ «Івано-Франківськгаз» (як газорозподільним підприємством), АТ «Укртрансгаз» (як транспортувальником), якими передбачено споживання природного газу у спірний період у відповідному розмірі, дійшов висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач. Також суд першої інстанції вказав, що заявлення позивачем одночасно двох вимог - щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості, не є неправомірним, оскільки спрямоване на застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Вимоги апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» обґрунтовано тим, що оскаржене рішення в частині відмови у стягненні коштів, ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції надав правову оцінку обставинам справи без врахування предмету позовних вимог – повернення безпідставно набутого майна та його вартості на підставі ст.1212-1213 ЦК України. Скаржник вважає, що суд повинен був дослідити фактичні обставини справи – факт відбору природного газу відповідачем, встановлення власника природного газу, що був відібраний з газотранспортної системи, наявність чи відсутність договірних відносин з відбору природного газу між відповідачем та власником спірних обсягів.

Як вказує апелянт, матеріали справи не містять жодного підтвердження факту споживання природного газу відповідачем з ресурсу НАК «Нафтогаз України», натомість третя особа надала докази, що свідчать про відсутність у газотранспортній системі обсягу природного газу, поданого на точки входу даної системи з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», що міг бути спожитий відповідачем у спірний період, також матеріали справи містять докази, що власником спірного обсягу газу є саме позивач. На підставі вказаних обставин, а також за відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем з купівлі-продажу природного газу, третя особа вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Окрім того, третя особа вважає, що суд першої інстанції, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу АТ НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у справі. Із покликанням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.03.2018 у справі №904/2092/17, від 20.02.2018 у справі №911/653/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, скаржник зазначає, що висновок суду про неправомірність дій АТ НАК «Нафтогаз України» щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено в межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об`єктах позивача.

Щодо питання факту постачання спірного газу НАК «Нафтогаз України» скаржник вказує, що сама лише наявність укладеного договору між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин  (постанови Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від 10.06.2020 у справі №904/4018/19, від 18.05.2020 у справі №826/16697/17); матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся, а висновки суду щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» не відповідають фактичним обставинам справи; посилання суду на обов`язок АТ НАК «Нафтогаз України» виходячи з постанови КМУ від 01.02.2015 №758 від 22.03.2017 №187, розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р, від 04.10.2017 №720-р, виходить за межі доказування у даній справі; в матеріалах справи відсутні докази наявності у власності відповідача природного газу в обсязі 12  144,173 тис.куб.м.

Таким чином третя особа вважає, що позовні вимоги в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна є законними та обґрунтованими.

Вимоги апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскарженому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Так, скаржник не погоджується з висновком суду про отримання відповідачем від АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу в жовтні 2016 року, вказує, що належним доказом, який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції, а сама лише наявність укладеного між сторонами договору чи договорів не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від 10.06.2020 у справі №904/4018/19, від 18.05.2020 у справі №826/16697/17). При цьому, суд першої інстанції не врахував, що у відповідача відсутні  належні докази на підтвердження факту отримання у спірний період природного газу від постачальника – АТ «НАК «Нафтогаз України».

Позивач вказує, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не постачало у спірний період відповідачу природний газ, що передбачає відсутність факту закачування у газотранспортну систему відповідного обсягу газу з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», тобто, в газотранспортній системі був фізично відсутній газ АТ «НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити відповідач у спірний період, тому висновки суду першої інстанції щодо споживання газу з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України» є безпідставним. При цьому, дослідження питання виконання АТ «НАК «Нафтогаз України» умов договору постачання природного газу та підстав відсутності підтвердженого обсягу газу (не підтвердження ресурсу) не є предметом дослідження/доказування у цьому спорі, а суд вийшов за межі доказування у справі, зробивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу третьої особи (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №904/2092/17, від 20.02.2018 у справі №911/653/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17).

Також позивач вважає, що здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 12  114,173 тис.куб.м. з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, які є правовою підставою для застосування ст.1212 ЦК України.

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вжиття постачальником або оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача скаржник зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений третьою особою про відсутність підтвердженого обсягу газу та мав самостійно припинити споживання газу.

Щодо висновку суду про альтернативність майнової та немайнової позовних вимог скаржник зазначає, що вказане питання вирішується судом на стадії відкриття провадження та може бути підставою для відмови у відкритті провадження, а не відмови у задоволенні позовних вимог, окрім того, на переконання скаржника заявлені вимоги не є альтернативними.

Таким чином позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В усних поясненнях у судових засіданнях представник позивача також просив суд апеляційної інстанції під час розгляду скарги врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №909/953/18, як преюдиційні.

У відзиві на апеляційні скарги відповідач вказує, що з апеляційними скаргами не погоджується, вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, та наводить аргументи на спростування доводів апелянтів.

Зокрема, відповідач пояснює, що ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» провадить господарську діяльність у сфері теплопостачання, забезпечуючи послугою з централізованого теплопостачання 30% міста Івано-Франківськ, в процесі експлуатації виробничих потужностей для виробництва теплової енергії використовує виключно природний газ, включене до реєстру суб`єктів природних монополій АМК України та наділене правовим статусом «захищеного споживача» відповідно до Закону України «Про ринок природного газу».  Постановами Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, №187 від 22.03.2017, №867 від 19.10.2018 покладено на АТ «НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії. Протягом опалювального сезону 2016/2017 та 2017/2018 років постачальником природного газу відповідачу було АТ «НАК «Нафтогаз України», для забезпечення котельні виробника теплової енергії (відповідача) також були задіяні магістральна газова мережа (послуга з транспортування природного газу, яка надається АТ «Укртрансгаз») та розподільча газова мережа (послуга з розподілу природного газу, яка надається АТ «Івано-Франківськгаз»). Укладеними між відповідачем та третьою особою договорами на опалювальні сезони 2016/2017 та 2017/2018 чітко визначено планові обсяги постачання природного газу, порядок подання планових обсяг відповідачем, порядок подання номінацій третьої особою, однак, після подання відповідних заявок, номінацій на жовтень 2016 року та березень 2017 року, а також січень-квітень 2018 року не було надано. Протиправна відмова третьої особи від видачі номінацій на спірні періоди спричинила несанкціонований відбір природного газу без погоджених номінацій.

Також відповідач стверджує, що позивач, підписавши на виконання договору транспортування природного газу акти наданих послуг за спірні періоди, визнав відбір природного газу, використаний відповідачем для виробництва теплової енергії у спірні періоди, санкціонованим.

Відповідач звертає увагу, що внаслідок відбору природного газу з газотранспортної системи без погоджених постачальником природного газу номінацій виникає негативний місячний небаланс, послуги балансування, які надає АТ «Укртрансгаз» чітко врегульовані нормами чинного законодавства, а обсяги природного газу, використаного відповідачем для виробництва теплової енергії у спірні періоди в розмірі 12  114,173 тис. куб.м. природного газу, включені АТ «Укртрансгаз» до складу послуги балансування, наданої оператору газорозподільчої системи – АТ «Івано-Франківськгаз» та є предметом розгляду справи №909/373/18.

Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.

Між АТ «Укртрансгаз» (позивачем) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (третьою особою) укладено договори від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ, від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ, від 26.09.2017 № 1709000301-ВТВ, від 26.09.2017 № 1709000302-ВТВ, від 26.09.2017 № 1709000303-ВТВ, від 26.09.2017 № 1709000304-ВТВ, від 26.09.2017 № 1709000305-ВТВ, від 26.09.2017 № 1709000306-ВТВ, від 15.12.2017 № 1712000409-ВТВ, від 15.12.2017 № 1712000411-ВТВ, від 15.12.2017 № 1712000412-ВТВ, від 15.12.2017 № 1712000414-ВТВ, від 15.12.2017 № 1712000416-ВТВ, від 22.12.2017 № 1712000655-ВТВ, від 22.12.2017 № 1712000654-ВТВ, від 04.01.2018 № 1801000000-ВТВ про закупівлю природного газу для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування, а також на їх виконання підписано ряд актів приймання-передачі природного газу, які підтверджують факт поставки та приймання покупцем природного газу.

Між ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» (відповідачем) та АТ НАК «Нафтогаз України» (третьою особою) укладено наступні договори  (опалювальний сезон 2016/2017 та 2017/2018 років):

- від 27.10.2016 № 5254/1617-БО-15 для постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; строк дії в частині реалізації з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- від 10.10.2016 № 5172/1617-ТЕ-15 для постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; строк дії в частині реалізації з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- від 27.09.2017 № 6211/1718-КП-15 для постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, строк дії в частині реалізації з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- від 27.09.2017 № 6210/1718-БО-15 для постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; строк дії в частині реалізації з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- від 27.09.2017 № 6209/1718-ТЕ-15 для постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, строк дії в частині реалізації з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В пунктах 2.1. договорів визначено планові обсяги постачання природного газу, які в силу вимог пункту 2.3. можуть змінюватися за домовленістю сторін.

У розділах 3 та 6 договорів визначено порядок та умови передачі газу щодо оформлення споживачем заявок на плановані обсяги використання газу, підтвердження постачальником номінацій, складання актів приймання - передачі природного газу, а також встановлено порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, щодо сплати постачальником оператору газотранспортної системи вартості послуги балансування у випадку встановлення негативного небалансу та відшкодування споживачем постачальнику таких витрат.

Пунктом 7.4. договорів визначено, що постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

На адресу АТ НАК «Нафтогаз України» відповідачем було направлено заявки щодо підтвердження планових обсягів використання природного газу: на жовтень 2016 року - заявка від 22.09.2016 №07/2652; на березень 2017 року - заявка від 13.02.2017 №07/416; на січень 2018 року - заявка від 12.12.2017 №07/3273; на лютий 2018 року - заявка від 11.01.2018 №07/87; на березень 2018 року - заявка від 13.02.2018 № 07/337; на квітень 2018 - заявка від 12.03.2018 № 07/948.

Третя особа на підставі направлених заявок номінацій відповідачу не видала.  

Акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року на обсяг газу 1    669, 220 тис. куб. м., за березень 2017 року на обсяг газу 1    908, 415 тис. куб. м., за січень 2018 року на обсяг газу 3 070,425 тис. куб. м., за лютий 2018 року на обсяг газу 2    802, 330 тис. куб. м., за березень 2018 року на обсяг газу 2    587, 575 тис. куб. м., за січень 2018 року на обсяг газу 76, 208  тис. куб. м. сторонами цих договорів не підписані.

Вказані акти приймання-передачі природного газу були надіслані відповідачем на адресу третьої особи, але остання їх повернула без підписання з посиланням на не підтвердження НАК «Нафтогаз України» планових обсягів (не надання номінацій) природного газу та на нездійснення нею постачання природного газу у вказані періоди, про що свідчать відповідні листи третьої особи №26-8698/1.2-16 від 02.12.2016, № 26-3454/1.2-17 від 13.04.2017, № 26-916/1.2-18 від 15.02.2018, № 26-1701/1.2-18 від 13.03.2018, № 26-2651/1.2-18 від 16.04.2018.

У спірний період відповідач здійснив відбір 12  114,173 тис.куб.м. природного газу з газотранспортної системи, що позивач підтверджує доданими до позовної заяви  звітами (алокаціями) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Івано-Франківськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками)  за жовтень 2016 року, березень 2017 року та січень-квітень місяців 2018 року, інформацією про надходження по точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільчих мереж, із зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік, за 2017 рік, звітами по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем за січень, лютий, березень, квітень 2018 року, довідкою про списання газу на балансування за 01.01.2016-30.06.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем у спірний період існували договірні відносини, а саме було укладено договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.10.2016 №1608000116, відповідно до пункту 1.1. якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

12.01.2016 відповідач підписав заяву-приєднання №094212417КАТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Заява подана оператору газорозподільних систем ПАТ «Івано-Франківськгаз» для приєднання до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Відповідач стверджує, що оплачував позивачеві послуги транспортування природного газу у спірний період, і останній такі кошти приймав без зауважень та без будь-яких повідомлень щодо несанкціонованого відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи. Вказану обставину встановлено у справі №909/953/18 (постанова Верховного Суду від 12.11.2019).

Позивач вважаючи, що відповідач безпідставно спожив із газотранспортної системи природній газ у загальній кількості 12114,173 тис.куб.м., який належав йому, звернувся до суду із позовом про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно – природній газ в обсязі 12114,173 тис. куб. м., а у випадку встановлення відсутності в особи такого майна – стягнути з відповідача 80  953  445,64 грн. вартості безпідставно набутого майна – природного газу в обсязі 12114,173 тис. куб. м.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Циільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Оскільки сторони не заперечують факту споживання газу відповідачем у визначених обсягах, суд першої інстанції вірно визначив, що встановленню підлягає наявність або відсутність підстав для такого споживання.

Правові засади функціонування ринку природного газу визначені положеннями Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 17, 18, 27, 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Положеннями частини 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 12 вказаного Закону, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацами 1 - 3 пункту 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу II Правил постачання природного газу, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Пунктом 13 розділу II Правил встановлено, що постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема,  в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до пункту 14 розділу II Правил, за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за №703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.

Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у пункті 5 глави 1 розділу І визначає такі терміни:

місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Кабінет Міністрів України постановою від 01.10.2015 №758 затвердив «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (надалі Положення), яким частково регулювались спірні правовідносини.

Підпунктом 4 пункту 3 Положення встановлено, що на публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.

Пунктом 17 Положення передбачено, що на час виникнення спірних правовідносин були визначені такі умови постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії:

постачання природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації;

обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на період до 1 квітня 2017 року за таких умов:

укладення виробником теплової енергії з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за використаний природний газ, або

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий до 1 січня 2016 року природний газ за всіма укладеними з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або

рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або

надання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

05 жовтня 2016 року Кабінет Міністрів України розпорядженням №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» передбачив, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» та з дотриманням принципу недискримінації.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор листом від 18.07.2018 №6367/16.3.2/7-18 роз`яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Як підтверджується матеріалами справи, між АТ НАК «Нафтогаз України» та ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» було укладено ряд договорів постачання природного газу, за яким третя особа зобов`язалася передати у власність відповідача у 2016 - 2018 роках природний газ, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати його. Укладеними договорами сторони погодили обсяги постачання та споживання природного газу у спірний період. АТ НАК «Нафтогаз України» не підтвердило відповідачу планові обсяги (номінації) природного газу у період жовтень місяць 2016 року, березень місяць 2017 року та січень - квітень місяці 2018 року, а відтак вказувало, що не здійснювало постачання природного газу у вказаний період відповідачу.

У постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №925/358/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», яке є обов`язковим до виконання, на НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону».

При цьому, відповідно до Положення «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (чинність постанови з 01.10.2015 до 01.04.2017), Положення «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (чинність постанови з 01.04.2017 до 01.10.2018), розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/2017», розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р  «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018» НАК «Нафтогаз України» було зобов`язане видати номінації відповідачу, відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це було обов`язком НАК «Нафтогаз України», а не правом.

Колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю доводи апелянта – АТ «НАК Нафтогаз України» про те, що зробивши висновки щодо наявності в третьої особи обов`язку видати номінації, вийшов за межі доказування у спорі, оскільки спірні правовідносини виникли в період дії наведених вище розпоряджень Кабінету Міністрів України, якими прямо встановлено обов`язок АТ «НАК «Нафтогаз України» видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії таких розпоряджень.

Крім того, Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", у якому визначено, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з  постановою КМУ від 29.04.2016 №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії»  та з дотриманням принципу недискримінації.

Таким чином, на підставі вказаного Розпорядження, яке відповідно до ст. 117 Конституції України є обов`язковим до виконання, на НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопотсачальним організаціям, ще на початку опалювального сезону.

Аналогічний висновок про обов`язок Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, на висновки у вказаних постановах покликаються також і скаржники.

Враховуючи наведене, а також умови договору постачання природного газу, спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обсязі, який не перевищує обумовлений договорами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання чи неподання номінацій АТ НАК «Нафтогаз України» не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу.

У даному випадку постачальником спожитого відповідачем у спірних періодах природного газу у загальній кількості 12  114,173 тис. куб. м. необхідно вважати АТ «НАК «Нафтогаз України» незалежно від того, що останнім не підписано з відповідачем акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди.

Відтак у спірний період природний газ фактично був спожитий відповідачем на підставі укладених з третьою особою договорів постачання природного газу, а тому твердження апелянтів про відсутність у відповідача будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період є безпідставним.

Щодо доводів апелянтів про необхідність застосування висновків Верховного Суду про те, що сама наявність договору не є достатньою підставою для віднесення будь-яких правовідносин до спірних, слід зазначити, що суд першої інстанції вірно встановив, що обсяг відібраного відповідачем з газотранспортної системи природного газу відповідав обумовленим обсягам в договорах постачання природного газу, а позивач відніс обсяги відібраного газу до обсягів небалансу ПАТ «Івано-Франківськгаз (контрагент - ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія»). При цьому оскаржене рішення не містить висновків про відбір газу з ресурсів АТ «НАК «Нафтогаз України», натомість суд першої інстанції зазначає, у п.56 рішення, що у спірний період природний газ фактично був спожитий відповідачем на підставі укладених з третьою особою договорів постачання природного газу.

Згідно із частиною 2 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно з пунктом 13 розділу II Правил постачання природного газу, постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до пункту 14 розділу II Правил постачання природного газу, за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.2009 за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.

Колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апелянта – АТ «Укртрансгаз» про те, що відповідач був належним чином повідомлений третьою особою про відсутність номінацій і мав обов`язок самостійно припинити споживання природного газу, оскільки матеріали справи не містять повідомлення відповідно до  форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.2009 за № 703/16719.

Отже, враховуючи, що між відповідачем (як споживачем) та НАК «Нафтогаз України» (як постачальником), ПАТ «Івано-Франківськгаз» (як газорозподільним підприємством), АТ «Укртрансгаз» (як транспортувальником) наявні договірні правовідносини, якими передбачено споживання природного газу у спірний період у відповідному розмірі, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи документами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач.

Крім цього, суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, позивачем було заявлено одночасно дві вимоги - щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості, проте приписи чинного законодавства не надають особі, яка вважає себе власником майна, правомочностей вимагати одночасно і повернення майна, і відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта (позивача) про те, що наведена обставина є підставою для відмови у відкритті позовного провадження, а не підставою для відмови у позові, оскільки закріплений у ст.175 ГПК України перелік підстав для відмови у відкритті позовного провадження є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Згідно з положеннями статті 1213 Цивільного кодексу України, зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними.

Відповідно й вимоги щодо виконання цих зобов`язань можуть бути лише альтернативними.

Таким чином, пред`явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача: про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна не відповідає вимогам ст. 1213 Цивільного кодексу України, а задоволення вимог в повному обсязі призведе до подвійного стягнення з відповідача боргу, що не допускається.

Апелянт (позивач) покликається також на постанову Верховного Суду у справі №909/953/18 від 12.11.2019 як на таку, що містить преюдиційні обставини щодо цього спору.

Предметом розгляду у справі №909/953/18 був позов ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» до АТ «НАК «Нафтогаз України», АТ «Укртрансгаз» та АТ «Оператор газорозподільчої системи  «Івано-Франківськгаз» про визнання права позивача на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених договорами, які укладені із НАК «Нафтогаз України» щодо кожного місяця такого споживання; визнання протиправною відмови ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у видачі номінацій позивачу на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених відповідними договорами; визнання протиправною відмови ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у підписанні актів приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії позивача за жовтень 2016 року та березень 2017 року, відповідно до умов укладених договорів; визнання правомірним (санкціонованим) відбір (використання, споживання) природного газу позивачем у жовтні 2016 року та березні 2017 року для виробництва теплової енергії на підставі укладених договорів; визнання протиправними дій АТ «УКРТРАНСГАЗ» щодо включення обсягів природного газу використаного позивачем у жовтні 2016 року та березні 2017 року для виробництва теплової енергії, в межах укладених між позивачем та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорів, до складу негативних місячних небалансів, які виникли в жовтні 2016 року та березні 2017 року; визнання протиправними дій ПАТ «Івано-Франківськгаз» щодо направлення позивачу повідомлень про припинення газопостачання у жовтні 2016 року та березні 2017 року.

У постанові Верховний Суд від 12.11.2019 задоволив касаційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» скасував на постанову   Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2019 у справі №909/953/18 в частині задоволення позовних вимог про визнання права ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених у п. 2.1 договору від 27.10.2016 №5254/1617-БО-15, п. 2.1 договору від 10.10.2016 №5172/1617-ТЕ-15, які укладені з НАК «Нафтогаз України», щодо споживання газу в жовтні 2016 року та березні 2017 року.

При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що АТ НАК «Нафтогаз України» зобов`язаний був постачати природний газ ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія», як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, у тому числі шляхом своєчасної видачі номінацій в жовтні 2016 року та в березні 2017 року, оскільки це є обов`язком АТ НАК «Нафтогаз України», а не правом, проте вказав, що суди неправильно застосували положення  ст.16 ЦК України  та дійшли помилкового висновку про можливість задоволення такої вимоги, як визнання права на споживання природного газу у періоді, який на час звернення до суду з позовом минув.

З огляду на наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5  статті 236 ГПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають  задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційних скарг слід покласти на скаржників.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №39/5-2807-20 від 26.10.2020  (вх.ЗАГС. №01-05/3252/20 від 12.11.2020) та апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №1001 вих.- 20-6937 від 10.11.2020  (вх. №01-05/3357/20 від 20.11.2020) -  відмовити.

            2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 у справі №909/1240/19 – залишити без змін.

           3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржників.  

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 30.04.2021.

Головуючий суддя                                                  Желік М.Б.

                                  суддя                                                  Орищин Г.В.   

                                  суддя                                                   Мирутенко О.Л.