308/4556/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 травня 2021 року                                                                         м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли від Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий, за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №432985 від 31.03.2021, ОСОБА_1 31.03.2021 близько 18 год. 35 хв. за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 2, перебував в приміщенні автовокзалу без документів, що посвідчують особу, чим порушив постанову КМУ №1236 від 09.12.2020. Дії ОСОБА_1 працівником поліції, який складав протокол, кваліфіковано за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

В судове засідання правопорушник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, буд-яких заяв/клопотань з приводу розгляду справи на адресу суду від останнього не надходило.

Згідно ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у скорочений строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Частина 1 статті 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозиція ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як того вимагає ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Таким чином, об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані у постанові КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 р. № 1236.

Працівником поліції за змістом протоколу про адміністративне правопорушення не зазначено пункт постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, який порушив ОСОБА_1 . Окрім того, за фабулою протоколу особі ставиться у провину те, що вона перебувала без документів в громадському місці, а не на вулиці.

Вулицею вважається відкрита частина території міста чи населеного пункту (крім приміщень та будівель), на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею вважається проїжджа частина дороги, у тому числі автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.

Відомостей про перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не містить.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням викладеного, доходжу висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 283, 284 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілою, її представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятоюстатті 7 та частиною першоюстатті 287 КУпАП.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда