ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 807/230/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, в якому (з урахування уточнених позовних вимог) просить суд: 1) визнати бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною; 2) зобов`язати Управління ДСНС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити майору служби цивільного захисту ОСОБА_1 грошове забезпечення за посадою начальника управління ДСНС в Закарпатській області, за період з жовтня 2015 року по дату винесення рішення в цій справі, з врахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням та підвищення посадового окладу, всіх надбавок, доплат і винагород, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 квітня 2015 року № 475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 року за №544/26989 та вимог чинного законодавства; 3) стягнути з Державної служби з надзвичайних ситуацій України на користь ОСОБА_1 суму 200000,00 грн. моральної шкоди.

Заявлені позовні вимоги аргументував тим, що 01 липня 2015 року його було незаконно звільнено із займаної посади начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області та зараховано у розпорядження. Вказане рішення відповідача було оскаржено в судовому порядку та скасовано. Оскільки на момент розгляду в суді справи про його поновлення на роботі грошове забезпечення йому частково виплачувалося, він відмовився від такої позовної вимоги. Проте в подальшому внаслідок протиправної бездіяльності відповідача 1 постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року виконана не була. Більше того, з жовтня 2015 року грошове забезпечення йому не виплачувалося взагалі, чим порушено його право на працю та її оплату та завдано значних моральних страждань.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволено частково. Визнано бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною. Стягнуто з Управління ДСНС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22 жовтня 2015 року по 19 січня 2018 року в сумі 67680 грн. У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року апеляційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ОСОБА_1 , Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №807/230/16 в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №807/230/16 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року в частині залишення без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №807/230/16 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року дану адміністративну справу прийнято до провадження.

15 вересня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву №08-528/10 від 03.09.2020, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема вважає безпідставною позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання постанови №807/2188/15, оскільки таке питання вже вирішено судом, а саме: постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 №807/230/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.07.2020. Стосовно позовної вимоги про стягнення грошового забезпечення за нормами ст.ст. 233 та 236 Кодексу законів про працю України вважає, що такі підстави є різними за своєю правовою природою та застосуванням. Звернув увагу суду на те, що судове рішення від 22.10.2015 у справі №807/2188/15 скасовано постановою Верховного Суду від 08.08.2019, а справа перебуває на новому розгляді у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Зазначив, що дана адміністративна справа є похідною від справи №807/2188/15, а тому рішення в такій повинно ґрунтуватися на обставинах, встановлених в такій. З огляду на що вважає даний позов передчасним. Окрім того, зазначає, що до спірних правовідносин взагалі не підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки позивач проходив службу цивільного захисту, що регулюється спеціальними правовими нормами. Після звільнення з посади ОСОБА_1 зараховано в розпорядження голови ДСНС в результаті чого він продовжував проходити службу, а отже грошове забезпечення йому повинно було виплачувати Управління ДСНС в Закарпатській області, протягом 6-и місяців. Таким чином, позивач мав право на отримання грошового забезпечення до 30 вересня 2015 року. З огляду на зазначене, враховуючи неподання позивачем у спірний період рапортів про вихід на службу, призначення на посаду, невидання наказів про призначення на посаду, а також на те, що позивач до виконання обов`язків за будь-якою посадою не приступав, про місце свого перебування не повідомляв, вважає, що підстави для виплати грошового забезпечення після 30 вересня 2015 року відсутні.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву не скористався.

05 березня 2021 року представник відповідача 1 надіслав на електронну пошту Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про розгляд справ за її відсутності, аргументоване неможливістю з`явитися в судове засідання через запроваджені в державі карантинні заходи.

21 квітня 2021 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача 2 про розгляд справи без її участі.

Сторони в судове засідання 23 квітня 2021 року не з`явилися.

Позивач про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 липня 2015 року №348 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звільнено із займаної посади начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - Управління ДСУНС у Закарпатській області) та зараховано у розпорядження голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій до двох місяців (арк. спр. 203, т. 2).

Вважаючи вказане рішення протиправним ОСОБА_1 оскаржив таке до суду.

За результатами судового розгляду заявлених ОСОБА_1 позовних вимог постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в адміністративній справі №807/2188/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 липня 2015 року № 348 "Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області з 02 липня 2015 року (арк. спр. 11 - 17, т. 1).

Окрім того, п. 4 резолютивної частини постанови передбачено, що така в частині поновлення підлягає до негайного виконання.

30 жовтня 2015 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №807/2188/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді начальника Управління ДСНС у Закарпатській області з 02 липня 2015 року.

Ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до норм ст. 255 КАС України (в редакції, чинній станом на день винесення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови у справі №807/2188/15), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а з часу його проголошення в судовому засіданні.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч. 5 ст. 124 Конституції України).

Судом встановлено, що незважаючи на обов`язок негайного виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді, такий відповідачем у добровільному порядку виконаний не був.

З метою забезпечення виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 звернувся до органів Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа №807/2188/15, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 30 жовтня 2015 року.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.11.2015 ВП №49305211 відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом (арк. спр. 239 - 240, т. 1).

Однак 29 грудня 2015 року у зв`язку з неможливістю виконання вказаного рішення суду без участі боржника державним виконавцем підготовлено подання (повідомлення), що направлене до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві для вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Державної служби України з надзвичайних ситуацій за невиконання рішення суду, а виконавче провадження №49305211 закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

З метою забезпечення поновлення гарантованого законодавчими нормами права на працю та оплату такої, ОСОБА_1 звернувся з даною позовною заявою до суду.

Постановою від 27 липня 2020 року №807/230/16 Верховним Судом скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року в частині залишення без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та направлено справу на новий судовий розгляд в цій частині.

В іншій частині, зокрема, щодо визнання бездіяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій України (далі - ДСНС України) щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року залишено без змін.

З огляду на зазначене позовна вимоги в цій частині при новому розгляді в суді першої інстанції не розглядається.

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо зобов`язання Управління ДСНС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за посадою начальника управління ДСНС в Закарпатській області за період з жовтня 2015 року по дату винесення рішення в цій справі, з врахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням та підвищення посадового окладу, всіх надбавок, доплат і винагород, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 квітня 2015 року № 475, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що з жовтня 2015 року грошове забезпечення йому не виплачувалося. Разом з тим, в межах розгляду справи №807/2188/15 судом не вирішувалося питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки від такої позовної вимоги він добровільно відмовився з огляду на проведення відповідних виплат до вересня 2015 року включно. Поряд з цим позивач вважає, що вказані нарахування та виплати повинні проводитися саме за нормами Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 квітня 2015 року №475 (далі - Інструкція).

На неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 236 КЗпП України вказують також відповідачі.

В постанові від 27 липня 2020 року №807/230/16 Верховний Суд звернув увагу на різну правову природу виплат грошового забезпечення в порядку, передбаченому Інструкцією, та стягнення грошового забезпечення на підставі ст. 236 КЗпП України. З огляду на що вказує на необхідність при новому розгляді даної справи дослідити це питання в контексті спірних правовідносин.

Так, зокрема, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України.

Вказаною законодавчою нормою передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, зазначена правова норма підлягає застосуванню не тільки у разі вирішення трудового спору щодо поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, але у разі незаконного переведення такого на іншу роботу.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

В свою чергу положення Інструкції (що була чинною на день звернення позивача з даним позовом до суду) визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту.

Спір в даній адміністративній справі виник з підстав невиконання відповідачем 1 - як роботодавцем рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено. Саме з невиконанням постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в частині своєчасного поновлення його на посаді начальника Управління ДСНС у Закарпатській області позивач обґрунтовує правомірність заявлених позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача на те, що спірні правовідносини виникли не з приводу невиплати відповідачем 1 як роботодавцем його грошового забезпечення під час проходження служби в органах цивільного захисту або перебування в розпорядженні, а пов`язані саме з поновлення на раніше займаній посаді, з якої його незаконно було звільнено.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються саме нормами ст. 236 КЗпП України.

При цьому суд вважає помилковими доводи позивача про необхідність застосування при розрахунку його грошового забезпечення, що підлягає виплаті за рішенням суду, саме положень розділу ХІІІ Інструкцій, як спеціальних норм.

Так, розділ ХІІІ Інструкцій регламентує порядок виплати грошового забезпечення за час відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посад, а також виплат поновленим на службі. Разом з тим, з проведеного правового аналізу положень вказаного розділу суд дійшов висновку, що такий унормовує виплату грошового забезпечення військовослужбовцям служби цивільного захисту тільки у разі відсторонення таких від виконання ними службових обов`язків відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту або Кримінально-процесуального кодексу України, та наступного поновлення на службі.

В свою чергу позивача було поновлено на службі у зв`язку з встановленням за результатами судового розгляду протиправності наказу про звільнення із займаної посади та зарахування у розпорядження, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень розділу ХІІІ Інструкції.

Як в позовній заяві, такі і в апеляційній та касаційній скаргах позивач пов`язував виникнення права на отримання грошового забезпечення саме з фактом його поновлення на посаді начальника Управління ДСНС у Закарпатській області постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ст. 236 КЗпП України.

В постанові від 27 липня 2020 року Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд звернув увагу на необхідності з`ясування наступних обставин: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Згідно ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (чинного на момент ухвалення постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказане кореспондується також з положеннями ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Так, судом встановлено та не заперечується відповідачами, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі №807/2188/15 своєчасно виконана не була. Зокрема, ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного рішення суд був поновлений на посаді начальника Управління ДСНС України у Закарпатській області тільки наказом ДСНС України №194 від 05 червня 2020 року.

При цьому суд відхиляє аргументацію відповідача в обґрунтування несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді на неподання ним рапорту про вихід на службу, оскільки норми КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткових дій, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Суд вважає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення).

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в судовій практиці у подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 у справі №П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача 1 на вжитті всіх можливих заходів для працевлаштування позивача, зокрема, пропонування такому інших вакантних посад та зарахування на посаду помічника ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, оскільки рішенням суду ОСОБА_1 був поновлений саме на посаді начальника Управління ДСНС України в Закарпатській області.

Відповідачі не заперечують, що у період з дня винесення судом рішення у справі №807/2188/15 до поновлення позивача на посаді начальника Управління ДСНС України у Закарпатській області грошове забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалося. Не проведення таких виплат відповідач 1 аргументує скасуванням постановою Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №807/2188/15 рішень судів попередніх інстанцій. З огляду на що вважає, що протиправність видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 в судовому порядку ще не встановлено. Окрім того, звертає увагу суду на відсутності обов`язку виплати позивачу грошового забезпечення з огляду на те, що положеннями Інструкції, що є спеціальним законодавчим актом в даному випадку, передбачена можливість виплати такого у разі перебування особи у розпорядженні тільки в межах 6 місяців. Так, на виконання вказаної правової норми ОСОБА_1 виплачувалося грошове забезпечення включно до 30 вересня 2015 року.

Однак суд не може погодитися з такою позицією відповідачів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі №807/2188/15 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління ДСНС України в Закарпатській області, а таке рішення звернено до негайного виконання.

Отже з 22 жовтня 2015 року позивач підлягав поновленню на вказані у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року посаді та мав право отримувати грошове забезпечення за такою.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі №807/2188/15 залишена без змін.

В подальшому постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі №807/2188/15, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду адміністративної справи №807/2188/15 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 задоволено позов ОСОБА_1 до ДСНС України, Управління ДСНС у Закарпатській області, третя особа - ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 липня 2015 року №348. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області з 02 липня 2015 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області з 02 липня 2015 року підлягає до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 задоволено апеляційну скаргу ДСНС України. Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №807/2188/15 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №807/2188/15 повернуто скаржнику.

Таким чином, суд вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22 жовтня 2015 року по 07 серпня 2019 року (тобто до моменту скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року).

Відповідно до ч. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Управління ДСНС України у Закарпатській області від 16 січня 2018 року №3, заробітна плата позивача за травень 2015 року складала - 2280,00 грн. та за червень 2015 року - 2280,00 грн. Середньоденна заробітна плата - 120,00 грн. (2280,00 + 2280,00 /38).

Відтак, загальна сума середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22 жовтня 2015 року по 07 серпня 2019 року становить 113880,00 грн. (120,00 грн. х 949 днів). З вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов`язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення з ДСНС України на користь ОСОБА_1 200000,00 грн. моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до норм ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Як стверджує позивач, заподіяна йому моральна шкода полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, погіршенні відносин з рідними, близькими, оточуючими та необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, однак ним не надано суду жодних доказів в підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою.

Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (місцезнаходження: вул. О. Гончара, буд. 55а, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ - 38516849), Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Болгарська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 38629032) про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Болгарська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 38629032) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22 жовтня 2015 року по 07 серпня 2019 року у розмірі 113880,00 грн. (Сто тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2021 року.

СуддяР.О. Ващилін