ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/120/21Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 22-ц/817/434/21 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 310010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів -  Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2021 року, постановлену суддею Губіш О.А. в справі № 594/120/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в обґрунтування якого зазначила, що з 26.12.1996 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який є громадянином Російської Федерації. З листопада 2012 року вони припинили шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство та з того часу проживають окремо, у зв`язку із чим просила розірвати шлюб.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в ухвалі про залишення її позовної заяви без руху судом всупереч вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України не зазначено спосіб усунення недоліків.

Вважає безпідставними висновки суду щодо зловживання нею процесуальними правами та неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк .

Вказує, що на виконання вимог ухвали суду від 10 лютого 2021 року, у межах визначеного строку, вона подала до суду позовну заяву з усуненими недоліками, вказавши, що розірвати шлюб через орган РАЦС відповідач відмовляється та зазначивши обставини, які свідчать про неможливість її звернення до органу РАЦС з метою розірвання шлюбу. Також, нею було чітко вказано, що місце проживання (перебування) відповідача їй невідоме і він відмовляється надати їй відомості про свою адресу, тому відповідно до вимог ч. 10 ст. 28 ЦПК України нею у позовній заяві зазначено останнє їй відоме в Україні зареєстроване місце його проживання (перебування в 2012 році).

Посилається на те, що не може виїхати до місця проживання відповідача у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України, а також у зв`язку з тим, що вона не знає місця проживання відповідача.

Звертає увагу, що підсудність даної справи визначена нею відповідно до ч.ч. 2, 10, 17 ст. 28 ЦПК України, а не ст. 29 ЦПК України, як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки вона проживає в Україні.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду зазначені в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України (повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судом встановлено, що 25.01.2021 року позивач ОСОБА_1 до Борщівського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 2-3).

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 10 -тиденний строк        для усунення недоліків (а.с. 13).

Підставою прийняття відповідної ухвали, як вбачається зі змісту останньої, є невідповідність вимогам закону пред`явлення позивачем ОСОБА_1 позовної заяви за місцем реєстрації відповідача у 1983 році, в той час як шлюб сторін у справі був зареєстрований пізніше вказаної дати (у 1992 році) у м. Калінінград Російської Федерації, де у 1996 році в сторін народився й син, а реєстрація місця проживання позивача в Україні мала місце лише у 2012 році, та наявністю у зв`язку з цим у суду сумнівів щодо свідомого приховання позивачем інформації про місце проживання та реєстрації відповідача-громадянина іншої держави.

Разом із тим, конкретного способу усунення недоліків ні мотивувальна частина, ні резолютивна частина ухвали Борщівського районного суду від 10 лютого 2021 року не містить.                                

       Копію вказаної ухвали суду ОСОБА_1 отримала 11 лютого 2021 року (а.с. 15).

17 лютого 2021 року на виконання ухвали суду від 10 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву з усуненими недоліками та додатками, у якій вказала, що розірвати шлюб через орган РАЦС відповідач відмовляється. Також, нею було зазначено, що місце проживання (перебування) відповідача їй невідоме і він відмовляється надати відповідні відомості про свою адресу. Додатково вказала, що не може виїхати до місця проживання відповідача у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України, а також з причини, що не знає його місця проживання (а.с. 17-18).

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків (а.с. 23).        

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом із тим, стаття 28 ЦПК України передбачає альтернативну підсудність цивільних справ (за вибором позивача).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатится за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Згідно вимог ч. 10 цієї ж статті позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Як роз`яснив Пленум ВСУ України у п.п. 2, 3 ч. 3 своєї постанови “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК”.

У ч.ч. 4, 5 цієї ж Постанови звернуто увагу судів на необхідності вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК (яка на даний час відповідає редакції ст. 185 діючого ЦПК).

Вимоги до позовної заяви передбачені ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених статтями 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що подана позивачем на виконання ухвали про усунення недоліків позовна заява з додатками не усуває зазначених в ухвалі від 10 лютого 2021 року недоліків, оскільки позивачем наводяться суперечливі дані щодо місця реєстрації відповідача, який є громадянином іншої держави, стверджуючи, що їй таке невідоме та посилаючись на те, що підставою для звернення до Борщівського районного суду є наявність у неї інформації про останнє місце реєстрації відповідача на території України (до 1983 року) у м. Борщів, що судом розцінюється як зловживання позивачем своїми процесуальними правами з причини неможливості визначити питання підсудності даної справи, а також — із того, що підсудність даної справи всупереч вимог ст. 29 ЦПК України повинна бути визначена Верховним Судом, а не позивачем; відповідач є громадянином іншої держави; угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України позивачем не надано; місце реєстрації відповідача на території України відсутнє, останній зареєстрований на території Російської Федерації, що позивачем не оспорюється; неповнолітніх дітей на утриманні сторін не має; не надано доказів, що за станом здоров`я чи з інших поважних причин позивач не може звернутися з заявою про розірвання шлюбу за місцем реєстрації відповідача.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки такі зроблені без урахування вимог чинного процесуального закону.

Так, з урахуванням того, що ухвала Борщівського районного суду від 10 лютого 2021 року про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 всупереч вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України не містить способу усунення таких недоліків, висновки суду першої інстанції в частині, що подана позивачем на виконання ухвали про усунення недоліків позовна заява з додатками не усуває зазначених в ухвалі від 10 лютого 2021 року недоліків з посиланням на наявність у змісті заяви суперечливих даних щодо місця реєстрації відповідача, який є громадянином іншої держави та які полягають у відсутності у позивача інформації про зареєстроване місце проживання відповідача на території Російської Федерації та в зазначенні останнього його місця реєстрації у м. Борщів до 1983 року, як підстави для звернення до суду за місцем реєстрації позивача, колегія суддів вважає безпідставним і таким, що суперечить вимогам вищевказаної статті закону.

Безпідставним й таким, що суперечать вимогам ч. 1 ст. 29 ЦПК України є й висновок суду першої інстанції щодо необхідності визначення підсудності даної справи Верховним Судом, оскільки за змістом даної статті закону така вимога ставиться лише за умови, якщо обидві сторони проживають за межами України, в той час як матеріали справи містять інформацію, що позивач ОСОБА_1 і зареєстрована, і проживає в Україні (місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1 , а місцем фактичного проживання - АДРЕСА_2 ).

Крім цього, при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не враховано вимоги ч.ч. 2, 10 ст. 28 ЦПК України, яка передбачає альтернативну підсудність справ окремих категорій.

Зокрема, судом не дано належної правової оцінки зазначеній позивачем обставині звернення з позовом до суду за зареєстрованим місцем свого проживання, передбаченій п. 2 вищевказаної статті, а саме, наявності у неї поважних причин неможливості виїхати до місця проживання відповідача, таких як відсутність інформації про адресу його проживання та існування збройної агресії Російської Федерації по відношенню до України й тимчасова окупація території останньої.

Так, подаючи позовну заяву після усунення недоліків, позивач ОСОБА_1 уточнила причини відсутності у неї інформації в частині останнього відомого місця проживання відповідача на території Російської Федерації, зазначаючи при цьому, що їх сім`я проживала у м. Калінінград лише до 2002 року, після чого вона виїхала з сином в Україну, де до 2012 року проживала у м. Борщів без реєстрації, в той час як відповідач за місцем їх спільного проживання продовжував жити лише до 2008 року, а в в подальшому — переїхав у Московську область, де проживає з іншою жінкою близько 15 років, однак точної адреси місця свого проживання ні сину, з яким продовжує спілкування й на даний час, ні їй безпосередньо відмовляється надавати, як і відмовився розривати шлюб через органи РАЦС.

Посилаючись в ухвалі про повернення позовної заяви, як на одну із підстав повернення такої, на ненадання позивачем доказів, що за станом здоров`я чи з інших поважних причин ОСОБА_1 не може звернутися з заявою про розірвання шлюбу за місцем реєстрації відповідача, суд першої інстанції не врахував факт зазначення позивачем вищезгаданих причин, а також — вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає звільнення від доказування обставин, визнаних судом загальновідомими. Зокрема, факт існування збройної агресії Російської Федерації по відношенню до України й тимчасова окупація території останньої, як такий, що є загальновідомим, на думку колегії суддів, у силу вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування та сам по собі є поважною причиною неможливості виїзду позивача до Російської Федерації для звернення з заявою про розірвання шлюбу. А поєднання даного факту з обставиною відсутності у позивача інформації про місце проживання та реєстрації відповідача в Росії, існування доказів з приводу чого взагалі діюче законодавство не передбачає, в сукупності з наявною у матеріалах справи інформацією про місце реєстрації позивача в Україні свідчить про наявність у ОСОБА_1 передбаченої ч. 2 ст. 28 ЦПК України правової підстави для звернення з позовом про розірвання шлюбу за місцем свого проживання, що віднесено до територіальної підсудності Борщівського районного суду.

Також, при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не враховано й наявності передбачених ч. 10 ст. 28 ЦПК України підстав для звернення позивача з даним позовом саме за своїм зареєстрованим місцем проживання, таким, як відсутності у відповідача ОСОБА_2 в Україні місця проживання чи перебування та наявної в матеріалах справи інформації про останнє місце його реєстрації в Україні станом на 15.02.1983 року за адресою АДРЕСА_3 , що також віднесено до територіальної підсудності Борщівського районного суду Тернопільської області.

При цьому, одночасна наявність у позивача двох передбачених законом (ч. 2 і ч. 10 ст. 28 ЦПК) підстав альтернативної підсудності, на що позивачем звернуто увагу в своїй первісній позовній заяві та позовній заяві, надісланій після усунення недоліків, у жодному випадку не свідчить про зловживання процесуальними правами внаслідок неможливості судом визначити питання підсудності даної справи, як помилково вважав суд першої інстанції.

Крім цього, необґрунтованим є посилання суду, як на одну з підстав повернення позовної заяви, на ненадання позивачем доказів існування угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України, оскільки звертаючись з даним позовом до Борщівського районного суду, позивач посилалася на наявність зовсім інших обставин (відсутність інформації про місце проживання відповідача в Російській Федерації, існування збройної агресії та тимчасова окупація території України Російською Федерацією; відсутність у відповідача зареєстрованого місця проживання в Україні та наявність у неї інформації про останнє відоме місце його реєстрації в Україні у м. Борщів), а не на факт існування між нею та її чоловіком (громадянином РФ) будь-яких угод.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом.

Постановляючи 19 лютого 2021 року ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав не усунення позивачем недоліків, суд першої інстанції, на думку колегії суддів не вжив передбачених процесуальним законом України заходів для доступу позивача до правосуддя, оскільки на ухвала від 10 лютого 2021 року, як така, що не містила способу усунення недоліків, не відповідає вимогам процесуального закону, в той час як надіслана суду позивачем на виконання даної ухвали позовна заява відповідала вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України й містила усю необхідну інформацію щодо можливості відкриття провадження в даній справі Борщівським районним судом на підставі вимог ч.ч. 2, 10 ст. 28 ЦПК України.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 374 суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Згідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної скарги колегією суддів не вирішується, оскільки спір по суті не вирішено.

Беручи до уваги те, що ухвала Борщівського районного суду від 19 лютого 2021 року прийнята у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала — скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; ст. 259 ч.ч. 1, 2, 8; 374 ч. 1 п. 6; 379 ч. 1 п.п. 3, 4; ст. 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 2; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 — задовольнити.

Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2021 року — скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття й касаційному оскарженню не підлягає.

Дата складання повного судового рішення 05 травня 2021 року.

Головуючий

Судді