Справа № 2- а-331/2010 р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2010 р. м. Рені
Суддя Ренійського місцевого загального адміністративного суду Одеської області Бошков І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2008р.р., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області і просить суд визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 2006 р. по 2008 р. у сумі 4471 грн. 20 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. №2195-ІУ (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач підтримує заявлені вимоги у повному обсязі, справу просить розглянути за його відсутністю в порядку письмового провадження.
Представник Управління пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області надав до суду заперечення на позовну заяву, у яких, з посиланням на приписи Конституції України, Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначає, що позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235 (далі - Закон № 3235) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону № 2195 запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було визначено, за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести Верховній Раді України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження статті 6 Закону № 2195. Але, за результатами виконання Закону № 3235 у І півріччі 2006 року, Кабінетом Міністрів України так і не запроваджено дію статті 6 Закону № 2195, тобто протягом 2006 року не діяли норми статті 6 Закону № 2195. Вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2006 р. є неправомірними, оскільки положення статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V встановлено, дію ст. 6 Закону України № 2195 зупинено на 2007 рік. Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195 виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 встановлено, що положення статей 71 та 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, норми ст.6 Закону №2195 є діючими з 09.07.2007р. Разом з тим, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" не передбачені виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону №2195 отже, зазначена норма не передбачає застосування мінімального розміру пенсії, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195 . Таким чином, до 01 січня 2008 року механізм реалізації Закону № 2195 не був врегульований. Тобто, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", у законодавчому порядку вирішено не було. Позицію Пенсійного фонду України з зазначеного питання підтримано Міністерством юстиції України в листі Міністерства юстиції від 06.08.07р. № 1254/0220 та Кабінетом Міністрів України (лист з офіційним джерелом надрукований в газеті "Урядовий кур'єр" від 20.07.07р. № 128). На теперішній час, обчислення пенсій та підвищень передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Зокрема, частиною 8 цієї постанови передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48, 20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Представник відповідача відповідно до наданих заперечень, позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, справу просить також розглянути без його участі в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного:
Позивач звернувся до відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області із заявою про нарахування, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період 2006-2008рр., але відповідачем біло відмовлено у нарахуванні та виплаті, як дитині війни, щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки законодавчо не врегульовано питання таких виплат.
Суд вважає, що така відмова не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000р., пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195- 1V від 18.11.2004 року (зі змінами), визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої Світової Війни (02 вересня 1945) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до соціальної категорії – «Дитина війни» і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів , що знаходяться в матеріалах адміністративної справи:
- - копією паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_2 , НОМЕР_1, виданий 06.12.1999 р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, із якого вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1;
- - копією пенсійного посвідчення на ім’я ОСОБА_2 ;
- - копією довідки Управління праці та соціального захисту населення № 2514 від 21.03.2007 р., про те, що ОСОБА_2 має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Відповідно до ст. 3 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ним, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет Закону України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. №3367-1V пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни,передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсій дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось. Вказані вище положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» визнавалися неконституційними, отже для проведення спільних виплат у 2006 р. правові підстави відсутні, а тому позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року не підлягають задоволенню.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - визнано такими, що не відповідають Конституції України (визнано неконституційними).
В ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року – з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача на нарахування та отримання підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р., який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,викладено в новій редакції і визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22.05.2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/20 згідно якого положення, п. 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України» Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними. Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено право позивача на нарахування підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний Бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошеного у статті 46 Конституції України, вони також передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у Законі «Про Державний бюджет України» не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина,встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя, для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування – прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тому судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на ч. 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови позивачу в реалізації конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського Суду – як джерело права.
У статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляданні справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави в праві визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв’язку з чим Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як «lex specialis».Європейський Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вище викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій при не нарахуванні позивачеві підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною відмови Управління пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2 як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вищевказаний період.
Порушення прав позивача щодо не нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, підтверджується матеріалами справи, а саме – листом Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області від 30.03.2009 року № 932/К-01 про відмову здійснити позивачу нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У своїх позовних вимогах позивач просить нарахувати йому щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 рр. у сумі 4471 грн. 20 коп. Однак, розрахунок суми невиплаченої соціальної допомоги не підтверджений відповідними довідками та іншими доказами, отже не може бути взятий судом до уваги. За таких умов суд вважає, що розрахунок суми невиплаченої соціальної допомоги має бути виконаний компетентним органом – відповідним управлінням Пенсійного фонду України при нарахуванні розміру соціальної допомоги для її виплати позивачу.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-IV від 18.11.2004р. зі змінами, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007р. від 09.07.2007р., Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008р. від 22.05.2008р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 6, 7, 8, 11, 71, 86 ч. 2, 3, 104, 122, 158-163 КАС України, суд,-
постановив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2008р.р. - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2 , як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
3. Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2 , як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Строк оскарження постанови до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ренійський місцевий загальний адміністративний суд Одеської області: 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі, 20 днів – після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) І.Д. Бошков
Копія вірна: Суддя
Постанова не набрала законної сили.
Суддя І.Д. Бошков