Копія:  

Справа № 2-126/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

27 травня 2010 року     Котелевський районний суд Полтавської області в складі:  

головуючого судді -       Цвітайла П.В.,  

при секретарі -         Дрижирук Л.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірним та перерахунок пенсії по інвалідності,  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними, визнати за ним право на отримання пенсії в розмірах визначених ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, із застосуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09 липня 2003 року, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок, на його користь, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і інваліду ІІІ групи, державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 01.01.2004 року та провести виплату нарахованих сум, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є інвалідом ІІІ групи і належить до соціальної категорії - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1, та відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч            ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008р., якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не здійснив нарахування та виплату державної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, передбачених діючим законодавством України. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати зазначених пенсій з 01 січня 2004 року, однак отримав відмову.  

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.  

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю.  

Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області надало заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначило, що позивач отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року, постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 та постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року №530, що відповідає вимогам ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, відповідач посилається на Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким з 01.01.2008 року до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено ключові зміни. Отже, порушень при призначенні та перерахунку пенсії згідно діючого законодавства з боку Пенсійного фонду немає, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.  

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області, у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.  

Суд системно дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.  

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 від 16.06.1995 року, вкладкою НОМЕР_5 до посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом третьої групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 03 вересня 2009 року та довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 від 14.09.2007 року.  

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 і отримує пенсію по інвалідності, на підставі Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року, призначену з 05.08.1994 року. На даний час позивач отримує пенсію в розмірі, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 складає для інвалідів ІІІ групи, з числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році не нижче 980,00 грн. та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам ІІІ групи – 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Державна (основна) пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.  

Обчислення додаткової пенсії позивачці передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої розмір такої пенсії для інвалідів IIІ групи складає 50 % мінімальної пенсії за віком.  

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсіє виступає мінімальна пенсія за віком.  

В період спірних правовідносин нарахування та виплата позивачу пенсії здійснювалась відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру основної та додаткової пенсії позивача у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.  

До такого висновку суд приходить з врахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог, після внесення змін до ч. 1 зазначеного Закону у редакції від 23.12.2004 року, за якою мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».  

За змістом абзацу третього ст. 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.  

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.  

Законами України: «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 №2505-ІV(стаття 63); «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 25.12.2005 №3235 – ІV(стаття 65); «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 №489 –V(стаття 62); «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від  28.12.07 р.  №107-VІ(стаття 58); «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. №835 – VІ(стаття 54); «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»» від 06.11.2009 р. №1715-VІ(стаття 54); Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI – було затверджено  прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність  у таких розмірах: на 2005 рік – 332 грн.; на 2006 рік, з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.; на 2007 рік, з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.; на 2008 рік,  з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня  -  481  грн.,  з  01  липня - 482 грн.,  з 01 жовтня -  498 грн.; на 2009 рік – у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн., з 01.11. – 573 грн.; на 2010 рік, з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн., з 01 грудня – 734 грн.  

Посилання відповідача в запереченні на застосування ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, є необґрунтованим. Адже, іншими законодавчими актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, а застосування відповідачем при нарахуванні пенсії позивачу підзаконних нормативних актів, які суперечать вимогам Законів України, є неправомірним.  

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. №1, від 28.05.2008 р. №530 та від 16.07.2008р. №654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.  

Отже, відповідач повинен був виконувати вимоги ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлювався порядок визначення розміру пенсії позивачу у співвідношенні з мінімальною пенсією за віком, яка визначається з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.  

Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було змінено та встановлено новий порядок обрахунку як основної та додаткової пенсії позивачу.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо обчислення розміру основної та додаткової пенсії лише в період дії відповідних змін, внесених до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.  

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області.  

Відповідно до ст. 73 Закону України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. Разом з тим, ч. 1 ст. 76 зазначеного Закону передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.  

Крім того, згідно із ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення її розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

Оскільки позивачу слід визначити пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, суд приходить до переконання, що при перерахунку пенсії позивачу необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, та при підвищені розміру мінімальної пенсії за віком відповідачу необхідно керуватися ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, з врахуванням вищевикладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з врахуванням вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо основної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року. Позовні вимоги про перерахунок основної та додаткової пенсії позивача за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають, з огляду на діючу на той час редакцію ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача – ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірним та перерахунок пенсії по інвалідності, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 п. п. 5, 6  Цивільного кодексу України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому, на користь позивача слід стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 8, 10, 11, 15, 60,     61, 212 ЦПК України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірним та перерахунок пенсії по інвалідності – задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області   .  

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1, в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з виплатою недоотриманих сум.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

  Суддя (підпис)  

З оригіналом  згідно:  

Суддя  

Котелевського райсуду  

Полтавської області                                                                                      П.В. Цвітайло  

ДОВІДКА  

Рішення в повному обсязі складене 01 червня 2010 року.  

Рішення не набрало чинності.  

Суддя  

Котелевського райсуду  

Полтавської області                                                                                      П.В. Цвітайло