УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
03 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С.
Кашапової Л.М.
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2006 році ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в лютому 2006 році відповідачі під виглядом компанії на підтримування кращого харчування в шкільній їдальні, підтримку вчителя у виборчій діяльності у віддалених селах поширювали серед батьків ОСОБА_6 спортивного ліцею, де він працює, відомості, які не відповідають дійсності та порочать його честь, гідність та ділову репутацію, а саме, що він погано проводить уроки, б’є дітей та непристойно поводиться з ученицями. Просив суд визнати цю розповсюджену відповідачами інформацію, такою що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію та зобов’язати останніх спростувати таку інформацію перед керівництвом Селящинського спортивного ліцею та стягнути з них солідарно 10 000 грн. морального відшкодування.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано інформацію, зазначену в позовній заяві такою, що не відповідає дійсності та стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 500 грн. з кожної.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 рішення суду в частині відмови йому у позові просить скасувати, вважаючи, що суд неправильно відмовив йому в позові щодо покладення обов’язку на відповідачів спростувати інформацію, що він б’є дітей. Вважає,
Справа №22 ц –868/10 Головуючий у 1 інст.: Моніч Б.С.
Категорія 39 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.
що суд також неправильно визначив розмір морального відшкодування. Крім того, вважає, що суд неправильно стягнув з нього судові витрати, не врахувавши, що він має пільги прирівняні до інвалідів війни.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду просять скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачками інформація про те, що ОСОБА_3 непристойно поводить себе з ученицями та б’є учнів, є недостовірною.
Цей висновок грунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до чинного законодавства, недостовірною є інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі, або які існували але відомості про них неповні або перекручені.
Частина 1 статті 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації .
Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7, в процесі обговорення з батьками учнів ліцею, в якому вчителює ОСОБА_3 , питання колективного звернення до керівництва ліцею про перевірку поведінки ОСОБА_3 та його методів роботи, поширили інформацію про те, що ОСОБА_3 непристойно веде себе з ученицями та б’є дітей.
Викладене підтверджують допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, (т.1.а.с.305-310), ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15 (т.1, а.с.390-397).
Повідомлену відповідачками інформацію ОСОБА_3 вважає недостовірною і такою, що принижує його честь та гідність педагогічного працівника.
За законом тягар доказування достовірності поширення інформації покладено на відповідача (ст.277 ЦК України, ст.10 ЦПК України).
Як встановлено судом, відповідачки не довели достовірності поширеної про ОСОБА_3 інформації .
Тому, оскільки поширена відповідачками інформація, в якій стверджується про порушення ОСОБА_3 принципів педагогічної моралі та етики недостовірна, її слід визнати такою, що принижує його честь та гідність.
Відтак, ОСОБА_3 має право на моральне відшкодування, розмір якого суд визначив обгрунтовано.
Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційних скаргах, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, перевірялись. Висновки суду щодо часткового задоволення заявлених вимог ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає.
До правовідносин, які склались між сторонами у зв’язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.
Довід ОСОБА_3 про незаконність рішення в частині покладення на нього обов’язку по сплаті судового збору безпідставний, оскільки, як передбачено Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 року зі змінами, інваліди 3 групи, яким є ОСОБА_3, пільг по сплаті державного мита не мають.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити .
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий Судді