ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 р. Справа № 4/182
Господарський суд Донецької області у складі судді - Гринько С.Ю.
розглянувши на попередньому засіданні матеріали за позовною заявою:
за позовом: Донецького обласного відділення соціального захисту інвалідів
м. Донецьк
до відповідача : Колективного підприємства “Аптека № 291” м.Горлівка
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4086,37грн. за недодержання нормативу
робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені в
розмірі 79,46грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Вдовін М.М..- довіреність від 25.04.2006року,
від відповідача – Шостак Л.П.- довіреність № 3 від 15.07.206року,
в с т а н о в и в:
За згодою сторін запис технічними засобами судового процесу не вівся.
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 4086,37грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені в розмірі 79,46грн.
В підтвердження позову позивач посилається на не виконання відповідачем Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та надав в обґрунтування наданий відповідачем до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік, розрахунок штрафу, листи, акт звірки.
Відповідач не погодився з позовною вимогою на тій підставі, що:
- штрафні санкції за не створення робочий місць сплачуються тільки за рахунок прибутків, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів);
- суб’єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником визначених видів податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
- працевлаштуванням повинен займатись не відповідача, а органі, які передбачені Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Після проведення аналізу наданих сторонами документів та, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного:
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення).
Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда у відповідності до пункту 3 Положення.
Разом з тим, статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон) зазначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а не підприємствами.
Зазначені положення Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати й працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Таких обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.
На підприємство покладено обов’язок по створенню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок підбирати та працевлаштовувати їх на створені місця.
Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26 вересня 2002року), згідно з яким завдання Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п’ятого цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
2
Згідно з пунктом 8 Положення о робочім місці інваліда і о порядку працевлаштуванні інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 1995року № 314, інваліди, які не мають можливості працювати на підприємстві (в тому числі і на спеціалізованих), можуть займатись надомною формою труда у відповідності з рекомендацією МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці і з урахуванням побутових вимог.
Статтею 19 Закону для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П1 за 2005рік, який здається ним до Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецька вбачається, що
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників (11 осіб) відповідач у 2005 році повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів;
- фактично в 2005 році відповідач не створив жодного з робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- протягом 2005 року відповідач не повідомляв органи працевлаштування про наявні вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується листом Горлівського міського центру зайнятості
- з урахуванням середньорічної заробітної плати на підприємстві в 2005 році (8173,00грн.) розмір штрафних санкцій за не створення 1робочого місця для інвалідів становить 4087,00грн.;
- за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році відповідач прибутку не мав.
- відповідач сплачує єдиний податок на підприємницьку діяльність.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ.
Частиною першою статті 19 цього Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
При цьому частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
3
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
З метою здійснення моніторингу виконання Закону № 875 наказом Державного комітету статистики України від 10.01.2002 № 49 затверджено форму державної статистичної звітності № 0-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, яку відповідач мав щорічно подавати до Відділення.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03, від 11.01.2005 зі справи № 6/203, від 25.01.2005 зі справи № 8/203-04.
Частинами третьою та четвертою статі 20 Закону № 875 встановлено, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом. Але Закон № 875 не ставить обов'язок щодо сплати штрафних санкцій в залежність від наявності чи відсутності прибутку.
Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.06.2005 зі справи № 6/324 та від 21.06.2005 зі справи № 1/255.
Заперечення відповідача стосовно сплати ним єдиного податку і за тим незаконність вимог щодо сплати штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не приймається судом. Згідно зі статтею 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998року 9із змінами) суб”єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником певних видів податків і зборів зокрема внесків до фонду України соціального захисту інвалідів, є видом адміністративно-господарських санкцій.
Судом встановлено, що в 2005 році відповідач не вживав заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомляв органи працевлаштування, зазначені в статті 18 Закону № 875, про створення відповідного робочого місця, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування. Ці висновки скаржником не спростовано.
З огляду на наведене та за відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності суд дійшов висновку про законність вимог позивача і необхідність задоволення позовних вимог.
Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлює, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установи і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Середньомісячна заробітна плата штатного працівника в 2005році на підприємстві, яка відображена у рядку 05 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми №10-П1 розраховується згідно Інструкції щодо заповнення Форми №10-П1 поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.2004року №338, виходячи із середньомісячної заробітної плати штатного працівника в 2005році на підприємстві відповідача.
Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не заперечене, що на підприємстві не створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, господарський суд стягує передбачений Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” штраф в розмірі 4086,37грн.
Крім цього, на підставі п.2 сть.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за порушення термінів сплати штрафних санкцій самим відповідачем, останньому правомірно нарахована пеня, яка складає 79,46грн.
Оскільки позивачем доведено свої позовні вимоги, господарський суд задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
4
На підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджено “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, керуючись п. 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”, статтями 94-98, 162-164, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –
п о с т а н о в и в :
Задовольнити позов Донецького обласного відділення соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Колективного підприємства “Аптека №291” м. Горлівка про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4086,37грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені в розмірі 79,46грн. в повному обсязі.
Стягнути з Колективного підприємства “Аптека №291” м. Горлівка на користь Донецького обласного відділення соціального захисту інвалідів м. Донецьк штрафні санкції в розмірі 4086,37грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені в розмірі 79,46грн. в повному обсязі.
Суддя Гринько С.Ю.