Справа № 454/1577/16-ц                                Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/811/2737/20                        Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:63

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.

при секретарі Матяш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 02 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегял рішення суду за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В :

14.03.2019 р. заявник звернувся у суд з даною заявою, у якій просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.02.2017 року у справі №454/1577/16-ц за його позовом до ДП «Львіввугілля», ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля», ОСОБА_2 , третіх осіб: Червоноградська міська рада, КП «Червонограджитлокомунсервіс» про визнання ордера недійсним, втрата права користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації, та постановити рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 02 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.02.2017 року у справі №454/1577/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля», ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля», ОСОБА_2 , третіх осіб: Червоноградська міська рада, КП «Червонограджитлокомунсервіс» про визнання ордера недійсним, втрата права користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації - залишено без задоволення.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає її незаконною. Звертає увагу, що строк на подання заяви про перегляд рішення за нововиявлених обставин ним не пропущено. Звертає увагу, що він не був ознайомлений із змістом листа ДП «Львіввугілля» від 06.03.2018 №09-278, з його змістом ознайомився лише 02.07.2020. Раніше ознайомитися зі змістом такого листа у нього не було можливості. При оскарженні рішення суду від 04.07.2018 він хоч і посилався на такий лист, однак він не знав повної інформації наявної у ньому.

Зазначає також, що підставами для відмови у задоволенні позову стало те, що ним не оспорюється спільне рішення адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету про надання ОСОБА_2 жилої площі в гуртожитку, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з вселенням останнього у спірне житлове приміщення, а також те, що згідно з довідкою КП «Комінтех» №4564 від 23.05.2016 р. та поясненнями представника ДП «Львіввугілля», наданих у судовому засіданні, йому у гуртожитку, що за адресою: АДРЕСА_1 , надано лише ліжко-місце, а не кімната в цілому. Проте, при розгляді справи представником відповідача не надавались докази того, що йому у вказаному гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_2 було надано лише ліжко-місце, а також не встановлювалась наявність чи відсутність самого спірного рішення адміністрації та профкому шахти про надання ОСОБА_2 жилого приміщення у гуртожитку. В подальшому з відповіді співвідповідача ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» №09-118 від 01.02.2019 р. йому стало відомо про істотні для справи обставини, які йому не були відомими при розгляді та прийнятті судом рішення, у зв`язку із приховуванням відповідачами наступної інформації, а саме: факт відсутності спільного рішення адміністрації та профкому шахти про надання жилого приміщення ОСОБА_2 у гуртожитку шахти, оскільки таке рішення не приймалось, а також відсутність доказів про надання йому ліжко-місця у гуртожитку, оскільки йому було надано кімната в цілому, так як гуртожиток не призначений для проживання одиноких громадян та надання ліжко-місць не передбачено жодним документом.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 02 липня 2020 року та прийняти нове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

29 квітня 2021 року від представника Личаківської РА ЛМР – Сальвицького Р.І надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Також, 29 квітня 2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я. Суд враховуючи ту обставину, що участь сторін в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою і суд не визнавав явку скаржника обов`язковою, вважає за необхідне здійснити розгляд справи без участі ОСОБА_1 за наявних матеріалів справи.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29 квітня 2021 року, є дата складення повного судового рішення – 11 травня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, Червоноградський міський суд Львівської області прийшов до висновків, що ОСОБА_1 звертаючись 14.03.2019 до суду заявою про перегляд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.02.2017 року пропустив процесуальний строк для подання такої заяви, а також, що обставини на які покликається ОСОБА_1 у заяві були йому відомі, оскільки дані питання він піднімав при написанні апеляційної скарги на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 липня 2018 року (справа №459/3224/17), які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції, а також, що зазначені ним обставини не є нововиявленими, істотними та такими, що могли вплинути на висновки суду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 13.02.2017 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля», ВП «Шахти «Відродження» ДП «Львіввугілля», ОСОБА_2 , з участю третіх осіб: Червоноградської міської ради Львівської області, КП «Червонограджитлокомунсервіс» про визнання ордера та корінця ордера на житлове приміщення недійсним, визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації місця проживання – відмовлено.

07.11.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на вище вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.

18.02.2019 р. ОСОБА_1 подав до КЦС ВС клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, мотиви якого та додатки додані до нього фактично є ідентичними його заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами поданій до Червоноградського міського суду Львівської області від 14.03.2019 р.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2019 р. (справа №454/1577/16-ц, провадження №61-31541св18), касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.02.2017 р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017 р. залишено без змін.

З вказаного вище судового рішення вбачається, що за результатами розгляду касаційної скарги суду касаційної інстанції дійшов наступних висновків, а саме: відмовляючи у задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили із того, що права позивача у зв`язку із видачею ОСОБА_2 оспорюваного ордера, враховуючи наявність встановлених судами обставин, не порушені; доводи касаційної скарги про відсутність доказів розподілу гуртожитку на АДРЕСА_3 для проживання одиноких громадян, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) гуртожиток, у якому житлові приміщення знаходяться у спільному користування осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, призначений для проживання одиноких громадян; безпідставними є також твердження заявника про те, що суди не досліджували спільне рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету про надання ОСОБА_2 оспорюваного ордеру, не звернули уваги на відсутність у матеріалах справи копії цього рішення та не встановили чи воно взагалі існувало, оскільки як правильно зазначено судами, вимог про визнання незаконним та скасування зазначеного вище спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету, позивач не заявляв; не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги про те, що до ордера було внесено неправдиві відомості про те, що відповідач є працівником ДП «Львіввугілля» чи його відокремленого підрозділу, оскільки як підставу для визнання оспорюваного ордера недійсним, позивач зазначав саме надання власником гуртожитку відповідачу житлової площі, яка не була вільною на час видачі ордера. Встановивши, що ордер було видано з дотриманням норм чинного на той час законодавств, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому судами встановлено, що позивач також не перебував у трудових відносинах з ДП «Львіввугілля», проте зареєстрований у гуртожитку саме на цій підставі; інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 є ідентичними доводам його апеляційної скарги, які були обґрунтовано відхилені апеляційним судом.

З матеріалів заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду вбачається, що її подано фактично з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду рішення, постанови або ухвали суду за нововиявленими або виключними обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Постановою ПВССУ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, пунктом 1 роз`яснено, що передбачений главою 4 розділу V ЦПК перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 3, 4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які відповідно до п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Заявник як на підставу скасування судового рішення посилається на ту обставину, що з прийнятим судовим рішенням він не погоджується, так як підставами для відмови в задоволенні позову стало те, що ним не оспорюється спільне рішення адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету про надання ОСОБА_2 жилої площі в гуртожитку, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з вселенням останнього у спірне житлове приміщення, а також те, що згідно з довідкою КП «Комінтех» №4564 від 23.05.2016 р. та поясненнями представника ДП «Львіввугілля», наданих у судовому засіданні, йому у гуртожитку, що за адресою: АДРЕСА_1 , надано лише ліжко-місце, а не кімната в цілому. Проте, при розгляді справи представником відповідача не надавались докази того, що йому у вказаному гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_2 було надано лише ліжко-місце, а також не встановлювалась наявність чи відсутність самого спірного рішення адміністрації та профкому шахти про надання ОСОБА_2 жилого приміщення у гуртожитку. В подальшому з відповіді співвідповідача ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» №09-118 від 01.02.2019 р. йому стало відомо про істотні для справи обставини, які йому не були відомими при розгляді та прийнятті судом рішення, у зв`язку із приховуванням відповідачами наступної інформації, а саме: факт відсутності спільного рішення адміністрації та профкому шахти про надання жилого приміщення ОСОБА_2 у гуртожитку шахти, оскільки таке рішення не приймалось, а також відсутність доказів про надання йому ліжко-місця у гуртожитку, оскільки йому було надано кімната в цілому, так як гуртожиток не призначений для проживання одиноких громадян та надання ліжко-місць не передбачено жодним документом.

Проте, враховуючи вищевикладене, обставини, на які посилається заявник у своїй заяві жодним чином ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено належними та допустимими доказами, що про існування обставин, на які він посилається згідно відповіді 01.02.2019 р. №09-118, йому не було і не могли бути відомо, і про існування яких йому стало відомо 05.02.2019 р..

Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що про існування вказаних обставин заявникові було відомо як мінімум з липня 2018 р., оскільки під час написання апеляційної скарги на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 липня 2018 року (справа №459/3224/17), останній посилається на інформацію наведену у відповіді ВП «Шахти «Відродження» ДП «Львіввугілля» №09-278 від 06.03.2018 р., яка за своїм змістом є ідентичною інформації наведеній у відповіді №09-118 від 01.02.2019 р.

Згідно п.1 ч.1 ст.424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції заявник не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку, ствердив, що такий ним не було пропущено, в зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про пропуск заявником процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1

слід залишити без задоволення, а ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 02 липня 2020 року -  слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 02 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 травня 2021 року.

Головуючий:                                                О.Я. Мельничук

       Судді:                                                                О.М. Ванівський

                                                                       Н.П. Крайник