Справа 22а-691/07
Рядок статзвіту 23
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 липня 2007 року
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-Багрія В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.,
при секретарі: Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007р.,
в с т а н о в и л а :
В грудні 2006р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. звернулася до господарського суду з позовом до Рівненської міської ради про визнання незаконним та скасування її рішення № 32 від 13 липня 2006р.
Посилалася на те, що за договором оренди з відповідачем вона орендувала нежитлове приміщення площею 25,7 кв.м по АДРЕСА_1 з 2003 року. За згодою з орендодавцем за свій рахунок поліпшила орендовані приміщення на 31,2 %. Приміщення, яке вона займає, включене до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, і вона має право на викуп орендованого майна. Оскаржуваним рішенням Рівненська міська рада безпідставно відмовила їй в у викупі орендованого майна, тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 13 липня 2006р. № 32, а також зобов'язати відповідача дати їй дозвіл на приватизацію орендованого майна.
Постановою господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007р. позов ОСОБА_1. залишено без задоволення.
Постанову господарського суду оскаржила ОСОБА_1. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, зокрема яке регулює питання приватизації невеликих державних підприємств (малу приватизацію), неповно з”ясував всі обставини справи, не зажадав від відповідача та не витребував сам докази, які мають важливе значення для справи. Просить постанову господарського суду скасувати, прийняти нову постанову, якою її позовні вимоги задоволити.
Вислухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з таких підстав.
В справі встановлено, що 2 червня 2003р. позивачка ОСОБА_1. та управління комунальною власністю Рівненської міської ради уклали договір оренди нежитлового приміщення площею 25,7 кв. м, яке знаходиться в будинку по АДРЕСА_1.
З дозволу орендодавця, ОСОБА_1. здійснила невідємні покращення приміщення на суму 2613 грн. 90 коп., що за висновками спеціалістів становить 31,2 % від первісної вартості приміщення.
Рішенням Рівненської міської ради від 13.07.2006р. відмовлено позивачці в приватизації орендованого нею приміщення на тій підставі, що при переплануванні центральної частини міста і необхідності нового будівництва виникне потреба наступного викупу приміщення за набагато вищою ціною.
З правомірністю даного рішення Рівненської міської ради погодився господарський суд, відмовляючи ОСОБА_1. в позові, та, покликаючись на положення законодавства про місцеве самоврядування в Україні в тій частині, що до повноважень міських рад входить підготовка проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з таких підстав.
Правовий механізм приватизації невеликих державних підприємств передбачений Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі Законом). Цим же законом регулюється порядок та підстави приватизації об'єктів комунальної власності.
Орендоване позивачкою нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 є об'єктом приватизації як окреме індивідуально визначене майно (ст. 2 Закону).
Позивачка претендує на його приватизацію способом викупу (ст. 3 Закону).
Згідно з ст. 7 ч.1 Закону місцеві ради затверджують, за поданням органів приватизації, переліки об'єктів, які перебувають в комунальній власності і підлягають приватизації у встановлений законом спосіб.
Судом першої інстанції не встановлено, чи затверджувався такий перелік об'єктів Рівненською міською радою, чи зверталося з цього приводу з поданням управління комунальною власністю міської ради як орган приватизації, та чи включений в перелік об'єкт, на який претендує ОСОБА_1.
Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1. на підставі ст. 4 Закону звернулася до органу приватизації з заявою про включення орендованого приміщення до переліку об'єктів для приватизації.
Останній у відповідності з ч.5 ст. 7 Закону розглядає заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає об'єкт до переліку.
Як видно з листа управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 7 квітня 2005р. № 06-47, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 включене до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації. Управлінням комунальною власністю підготовлений відповідний проект рішення міської ради.
Таким чином, дії органу приватизації по включенню об'єкту до переліку є правомірними. Рівненська міська рада зобов'язана була розглянути питання приватизації і прийняти рішення у відповідності з вимогами закону.
Відповідно до ч.2 Закону відмова від приватизації об'єкта комунальної власності можлива лише у випадках, коли особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем згідно з цим Законом, коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію, та коли не затверджено переліків об'єктів приватизації. Перелік випадків відмови в приватизації розширювальному тлумаченню не підлягає.
Однак, Рівненська міська рада, відмовляючи ОСОБА_1. в приватизації, послалася на підставу відмови, яка не передбачена законом, наведеним вище, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення сесії. Тому дане рішення належить визнати незаконним та скасувати його, зобов'язавши міську раду повторно розглянути заяву позивачки про приватизацію та прийняти рішення відповідно до закону.
Доводи суду першої інстанції в тій частині, що міська рада вправі вирішувати питання про доцільність приватизації, що є підставою для відмови в позові, не заслуговують на увагу, оскільки такі повноваження міська рада повинна реалізовувати тільки у відповідності з вимогами закону.
Зокрема, міська рада могла не затвердити перелік в частині включення приміщення до об'єктів приватизації, а якщо спірний об'єкт приватизації не включений до переліку - вправі була відмовити в задоволенні заяви з цих підстав, що повністю узгоджується з вимогами закону.
Господарський суд на ці обставини уваги не звернув, прийняв постанову з порушенням вимог матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, яким оскаржуване рішення міської ради необхідно визнати неправомірним та зобов'язати міську раду прийняти рішення за заявою позивачки відповідно до вимог закону.
Вимоги ОСОБА_1. в частині зобов'язання відповідача дати їй дозвіл на приватизацію не ґрунтуються на законі, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007р. скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково. Визнати неправомірним рішення сесії Рівненської міської ради Рівненської області від 13 липня 2006р. № 32 про відмову ОСОБА_1 в приватизації нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з зазначених в рішенні підстав та скасувати його.
Зобов'язати зазначену міську раду повторно розглянути заяву позивачки про приватизацію та прийняти рішення відповідно до вимог закону. В решті позову відмовити.
Постанова протягом одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий : В.М.Багрій
Судді: Р.М.Шавель
І.Я.Олендер