Справа 22а-1092/07
Рядок статзвіту 36
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 липня 2007 року
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-Багрія В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.
при секретарі: Соколовській А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 2 квітня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
В лютому 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старокостянтинівського управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області про стягнення 2800 грн.
В позовній заяві покликався на те, що він є інвалідом війни 2-ї групи, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової допомоги у вказаному розмірі. У встановлений законом строк до 5 травня 2006р. така допомога відповідачем йому виплаченою не була, тому просив стягнути її примусово.
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 2 квітня 2007р. позов задоволено частково.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1. 2470 грн. недовиплаченої разової допомоги за 2006р.
Постанову районного суду оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив вимоги матеріального закону, не прийняв до уваги, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» передбачено розмір разової допомоги інвалідам війни 2-ї групи - 330 грн., які виплачені позивачу. Суд не врахував, що матеріальна разова допомога інвалідам війни виплачується за рахунок державних субвенцій, а у відповідача, який фінансується за рахунок місцевого бюджету, таких коштів немає. Суд прийняв рішення про виплату грошової допомоги позивачу з порушенням норм Бюджетного кодексу України. Просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові ОСОБА_1.
Вислухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1є інвалідом війни 2-ї групи і на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закону).
Відповідно до ст. 13 згаданого Закону інвалідам війни 2-ї групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вважав, що нормативні акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом, є недійсними. А відтак, від 8 розмірів мінімальних пенсій за віком відняв 330 грн, які не оспорювалися відповідачем і виплачені позивачу, та суму 2470 грн. визнав як обґрунтовану суму стягнення з відповідача.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що у 2006 р. виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни 2-ї групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється в розмірі 330 грн.
Таким чином, зазначеним законом, який є спеціальним законом, врегульовано конкретний розмір разової матеріальної допомоги інвалідам війни 2-ї групи у 2006 році, що не можна визнати порушенням прав і законних інтересів інвалідів війни.
Суд не врахував, що щорічні разові допомоги, які виплачуються до 5 травня інвалідам війни, виплачуються за рахунок державних субвенцій, які виділяються для певної мети в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенцій. Управління праці та соціального захисту фінансується за рахунок місцевого бюджету, тому покладення на цей орган обов'язку сплатити суму разової допомоги понад встановлену законом про бюджет на 2006 рік, є порушенням вимог бюджетного законодавства, оскільки встановлено, що бюджетних призначень для проведення виплат разової допомоги інвалідам війни з боку відповідача - не передбачалося, а фінансування державних програм за рахунок місцевих бюджетів неприпустимо.
За таких обставин є всі підстави вважати, що разова грошова допомога позивачу - інваліду війни 2-ї групи у 2006 р. виплачена у встановленому законом про бюджет розмірі, що не є ущемленням його прав та законних інтересів. Тому вимоги ОСОБА_1. в частині сплати такої допомоги у визначеному ним розмірі не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові позивачу.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області задоволити.
Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 2 квітня 2007 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 до зазначеного управління про стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги на 2006р. відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М.Багрій
Судді: Р.М.Шавель
І.Я.Олендер