Справа № 22ц-420/2007 Головуючий у 1 інст. - Кантур A.M.
Доповідач - Литвиненко І.В.
Р І Ш ЕНН Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В.,ГУБАР B.C.
при секретарі Гавриленко Ю.В.
з участю представника позивача ОСОБА_5,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна, про визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом та законом, про переведення прав та обов'язків покупця спадкового майна за договором купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, яка є спадкоємицею за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, звернулась з позовом до дружини померлого ОСОБА_2, дочки померлого ОСОБА_3, які отримали свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом на частину будинку АДРЕСА_1, про визнання частково недійсними цих свідоцтв, посилаючись на те, що при обрахуванні обов'язкової частки непрацездатної дружини не були взяті до уваги всі спадкоємці за законом і ОСОБА_3 не є спадкоємицею за заповітом, оскільки в заповіті вказана ОСОБА_2. Крім того, позивачка просила визнати за нею право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_2, яка придбавалась як спільне сумісне майно подружжям ОСОБА_1 і яка була продана за договором купівлі-продажу від 09.09.2006 року дружиною спадкодавця ОСОБА_1 ОСОБА_4, без відома і згоди позивачки ОСОБА_1 яка є спадкоємицею за заповітом на все належне спадкодавцю
майно, тим більше що вона його прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори 02.06.2006 року і стала власницею. На 7/12 частин вказаної квартири, позивачка ОСОБА_1 просила перевести на неї права покупця з ОСОБА_4, тому що при укладенні договору купівлі продажу квартири були порушені її право переважної купівлі частки у спільній частковій власності у зв'язку з чим вона згодна сплатити ОСОБА_4 7291 грн 66 коп.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Суд визнав за нею право власності на 5/24 частин в квартирі АДРЕСА_2 та на 5/24 частин в будинку АДРЕСА_1. За ОСОБА_3 суд визнав право власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_7 на 5/24 частин в будинку АДРЕСА_1, і визнав недійсним на 19/48 частин видане держнотконторою 03.11.2006 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Також суд визнав недійсним на 5/48 частин свідоцтво про право на спадщину за законом, видане держнотконторою 03.11.2006 року ОСОБА_2 на буд. АДРЕСА_1 і визнав за ОСОБА_2 право на спадщину за законом на 1/12 частину у вказаному будинку. Крім того, суд перевів права і обов'язки покупця на 19/24 частин квартири АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 09.09.2006 року з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 і стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 13854 грн 17 коп. В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 про усунення від спадкування за заповітом ОСОБА_3 суд відмовив. Що стосується судових витрат, то суд стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 128 грн 46 коп в повернення понесених витрат і на користь держави по 11 грн 96 коп в рахунок недоплаченого судового збору.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 02.01.2007 року виправлені описки і арифметичні помилки в рішенні суду, а тому згідно до ухвали за ОСОБА_3 визнано право власності на 5/24 частин в будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом і визнано недійсним на 1/48 частину свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане держнотконторою 03.11.2006 року на ім'я ОСОБА_3. Також суд визначив що обов'язкова доля ОСОБА_2 складає 1/12 частину в будинку АДРЕСА_1 і саме на таку частку визнав за нею право власності, а видане на її ім'я держнотконторою свідоцтво про право на спадщину за законом слід вважати недійсним на 1/24 частину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 5/24 частин будинку АДРЕСА_1 та визнання недійсним на 1/48 частину свідоцтва про право на спадщину, а в решті рішення суду змінити, задовольнивши її вимоги в повному обсязі. Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що ОСОБА_3 не вказана у заповіті ОСОБА_7 спадкоємницею, а оскільки вона є працездатною особою, то на неї не розповсюджується право на отримання обов'язкової частки після смерті батька, що суд не взяв до уваги при ухваленні рішення. Крім того, суд , визнавши за ОСОБА_3 право власності на спадщину у більшому розмірі, ніж їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, вийшов за межі позовних вимог, так як ОСОБА_3 не заявляла вимог про визнання права на спадщину на ту частку, яка залишилась після зміни обов'язкової частки ОСОБА_2.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просять змінити рішення суду в цій частині, де йде мова про зменшення частки ОСОБА_3 через зменшення частки ОСОБА_2, що припадає їй на обов'язкову частку, так як при зменшенні частки ОСОБА_2 частка ОСОБА_3 повинна збільшитись. Крім того, апелянти просять рішенням суду позбавити ОСОБА_1 права на спадкування за заповітом, поділити інше майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 та переглянути рішення в частині стягнення з них судового збору.
Апелянт ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову в частині переведення прав покупця, посилаючись на те , що вимагати переведення прав покупця може вимагати лише співвласник, а позивачка на момент укладення договору ще не мала права власності. Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що за договором купівлі-продажу, який зареєстрований у встановленому порядку, вона є добросовісним набувачем квартири і в рішенні суду не зазначено, яким чином та за якими нормами матеріального права її позбавили права власності на цю квартиру.
В судовому засіданні апелянти наполягали на задоволенні своїх апеляційних скарг.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, залишив заповіт, вказавши своїми спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на все своє майно в рівних частках. Згідно до копій документів, що є в матеріалах справи, зокрема: свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.28), свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_9, паспортом на ім'я ОСОБА_2 з фотокарткою, виданого 08.07.1976 року (а.с.58,60,62), свідоцтва про переміну прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ( а.с.64), свідоцтва з фотокарткою про закінчення курсів діловодства ОСОБА_2 (а.с.66),облікових карток члена профспілки та ВЛКСМ на ім'я ОСОБА_2 ( а.с.67,68),- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є одна й та ж особа, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку що ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом свого батька ОСОБА_7 і доводи позивачки про існування іншої ОСОБА_2, на яку робився заповіт, є безпідставними.
За таких обставин, спадкоємицями в рівних частках на все майно ОСОБА_7 відповідно до заповіту, посвідченого 17.01.2006 року ( а.с.4) є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які шляхом подачі заяв до держнотконтори прийняли спадщину (а.с.121,123).
Крім ОСОБА_1 та ОСОБА_3, спадщину також прийняла непрацездатна вдова ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, (а.с. 122), яка відповідно до ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині.
Як вбачається зі свідоцтва про право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 ( а.с.33), свідоцтва про право на спадщину за законом
(а.с.32), виданого державним нотаріусом 03.11.2006 року, на 1/8 частину вказаного будинку , свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/16 частин будинку ( а.с.34), для обрахування обов'язкової частки вдови брались до уваги лише два спадкоємця по закону, а саме : вдова та дочка. Проте, матеріали справи (а.с.72, 73, 93) свідчать про те, що крім названих спадкоємців, є ще онука спадкодавця -ОСОБА_10, яка відповідно до ст. 1266 ЦК України є спадкоємицею по закону за правом представлення. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недотримання державним нотаріусом вимог ст. 1241 ЦК України при обрахуванні обов'язкової частки, а тому у суду були всі підстави змінити розмір часток, зменшивши у свідоцтві про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 її частку і збільшивши частку у свідоцтві про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стосовно того, що в рішенні суду в абз.2 знизу сторінки 5 допущена помилка коли суд вказав, що „частки підлягають коригуванню в сторону відповідного зменшення спадкової маси", в той час як частка ОСОБА_3 збільшилась, а тому необхідно змінити в цій частині рішення суду, вказавши що „частка ОСОБА_2 підлягає коригуванню в бік відповідного зменшення, а частка ОСОБА_3 підлягає збільшенню".
Ст.ст. 1218, 1226 ЦК України визначають, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і у праві спільної сумісної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, подружжям ОСОБА_1 під час перебування в зареєстрованому шлюбі придбаний будинок АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2. Згідно до договорів ( а.с.З, 71) ця власність зареєстрована за дружиною ОСОБА_2 . Відповідно до ст.369 ЦК України, право спільної сумісної власності здійснюється за згодою всіх співвласників.
ОСОБА_2 отримала у державного нотаріуса свідоцтво про право власності на 1/2 частину буд. АДРЕСА_1 і тим самим підтвердила право свого покійного чоловіка на іншу половину будинку, яка може успадковуватись спадкоємцями.
Квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 09.09.2006 року продала ОСОБА_4, вказавши в заяві ( а.с. 18) про те , що квартира придбавалась за час знаходження в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який помер, і таким чином розпорядилась спільною сумісною власністю. За даних обставин, спірна квартира вибула зі складу спадщини, її власником стала ОСОБА_4, яка належним чином зареєструвала своє право власності на цю квартиру, ніхто законність набуття цього права не оспорює, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину квартири, яка припадає їй за заповітом, без повернення цього майна у склад спадщини шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним в цій частині , не можуть бути задоволені.
Також не можуть бути задоволені і вимоги позивачки про переведення на неї прав та обов'язків покупця, оскільки за положеннями ст. 362 ЦК України,
переважним правом на купівлю частки у спільній частковій власності користується лише співвласник, а без повернення у склад спадщини частини кварти і визнання ОСОБА_1 власницею на частину квартири, що припадає за заповітом, позивачка не має права переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності і вимоги про переведення прав та обов'язків покупця на даний час є безпідставними.
За таких обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, і, беручи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку , що вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею саме права власності, а не права на спадщину за заповітом на частину квартири, без позбавлення ОСОБА_4 права власності за договором купівлі-продажу на цю частину квартири, переведення прав та обов'язків покупця на іншу частину квартири за договором купівлі-продажу не підлягають задоволенню.
Рішення суду в частині визнання права на спадщину за заповітом на 5/24 частин будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 зміні часток у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у свідоцтвах про право на спадщину, визнання за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на 1/12 вказаного будинку, за ОСОБА_3 на 5/24 частин, розподілу судових витрат, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим, підстав для скасування або зміни в цій частині не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року змінити.
Замінити в мотивувальній частині рішення в абзаці 2 знизу сторінки 5 вказівку про „ відповідне зменшення спадкової маси" на те, що „частка ОСОБА_2 підлягає коригуванню в бік відповідного зменшення, а частка ОСОБА_3 підлягає збільшенню".
Скасувати рішення в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 5/24 частин в квартирі АДРЕСА_2, яка становить 3/20 частини до всього цього будинку Б-1 з 1/8 частиною сараю г-1 та в частині переводу прав покупця за договором купівлі-продажу від 9 вересня 2006 року про відчуження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належних їм 19/24 частин квартири АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_4, стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 13854 грн 17 коп в рахунок вартості 19/24 частин квартири НОМЕР_1 та зобов'язання ОСОБА_1 внести на рахунок депозитного вкладу 1854 грн 17 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 5/24 частин в квартирі АДРЕСА_2 та про перевід на неї прав покупця на 19/24 частин вказаної квартири.
В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.