ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24.07.06 р. Справа № 20/463пд
Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі:
Головуючий: Донець О.Є.
Арсірій Р.О.
Мальцев М.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ”, м.Донецьк
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР”, м.Донецьк
до відповідача-2: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
про визнання недійсним договору
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР”, м.Донецьк, та Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу товару від 15.11.04 р. (далі-Договір), укладеного відповідачами.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони уклали Договір після винесення Київським районним судом м.Донецька рішення від 01.07.04 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” на користь ОСОБА_2 64893,00 грн., зобов'язання ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” майно; що спірний договір є фіктивною угодою; що відповідачі уклали договір з метою навмисного ухилення від виконання вищевказаного рішення; що зміст договору суперечить самому сенсу договору купівлі-продажу; що відповідач-1 ніколи не був власником майна - об'єкту Договору.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір, рішення Київського районного суду м.Донецька від 01.07.04 р., ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19.11.04 р., якою резолютивну частину зазначеного рішення доповнення вказанням про зобов'язання ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” телевізійні кабельні мережі у Ворошиловському районі м.Донецька, вартістю 92045,00 грн., як матеріальний об'єкт, на ухвалу Верховного суду від 18.03.05 р.; на скаргу на дії державного виконавця; на приписи ст.ст.19, 203, 658 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України „Про власність”, ст.35 Господарського процесуального кодексу.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.
Відповідачем-1 надано суду в обґрунтування своїх заперечень копії листа Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м.Донецька, постанов ДВС від 22.12.05 р., акту прийому-передачі майна від 03.10.05 р., акту опису й арешту майна від 03.10.05 р., рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 16.11.05 р. НОМЕР_1.
Судом задоволено клопотання сторін про розгляд справи в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області призначено розгляд справи колегіальним складом суддів.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 14.03.06 р. до 28.03.06 р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
01 липня 2004 р. Київським районним судом м.Донецька прийнято рішення, резолютивною частиною якого постановлено: „Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” на користь ОСОБА_2 у рахунок вартості його долі у майні товариства 64893,00 грн.
ОСОБА_2 у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” про стягнення долі прибутку, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” у 2000 р. у розмірі 11866,35 грн. та 2001 р. у розмірі 9652,96 грн., а також у позові про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. - відмовити.
Зобов”язати ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” майно: головну станцію „Fagor” вартістю 24560,86 грн., телевізійні кабельні мережі у Ворошиловському районі м.Донецька по АДРЕСА_1 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_1; по АДРЕСА_2 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_2; по АДРЕСА_3 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_3; по АДРЕСА_4 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_4; по АДРЕСА_5 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_5; по АДРЕСА_6 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_6; по АДРЕСА_7 у будинках ІНФОРМАЦІЯ_7 вартістю 92045,00 грн.
Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” у позові до ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” у позові про відшкодування збитків відмовити.”
Постановою апеляційного суду Донецької області від 19.11.04 р. апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” задоволено частково, резолютивну частину вищевказаного рішення доповнено вказанням про зобов'язання ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” телевізійні кабельні мережі у Ворошиоському районі м.Донецька, вартістю 92045,00 грн., як матеріальний об'єкт.
Ухвалою Верховного суду України від 18.03.05 р. у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” на вищевказані рішення та ухвалу відмовлено.
15 листопада 2004 р. відповідачем-1 (Продавець) та відповідачем-2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно із яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити мережу кабельну телебачення, розташовану у Ворошиловському районі м.Донецька (Товар) (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору, продаж Товару здійснюється відповідно до специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вартість товару складає 100000,00 грн.
Згідно із п.3.1 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом розстрочки платежу рівними частками у сумі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з вересня 2005 р. до повного погашення суми заборгованості.
Відповідно до п.5.1 Договору, передача Товару здійснюється на підставі акту прийому-передачі за місцем знаходження Товару, право власності на який в силу п.5.2 Договору переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.
При цьому, сторони домовились, що до моменту повної оплати Покупцем вартості Товару Продавець має право на його безоплатне використання та є власником усіх доходів, отриманих від використання Товару (п.5.3 Договору).
У п.6.2 Договору зазначено, що Продавець гарантує, що володіє усіма правами щодо Товару, що товар не є проданим, подарованим, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, він не знаходиться у наймі, під арештом або заставою тощо.
Згідно із п.9.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Суть позову полягає у вимогах про визнання зазначеного договору недійсним з моменту укладення сторонами.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірний Договір відповідачами укладено після винесення Київським районним судом м.Донецька рішення від 01.07.04 р. тобто відповідачами здійснено відчуження майна, що знаходиться в спорі; що спірний договір є фіктивною угодою, оскільки, на думку позивача, про це свідчать умови договору про розстрочку сплати товару та про безкоштовне користування продавцем проданим майном та про право власності продавця на доходи, одержані від користування товаром.
Крім того, позивач стверджує, що Договір є недійсним, оскільки дії відповідача-2 як Покупця за Договором та підприємця не були спрямовані на досягнення основної мети підприємницької діяльності - одержання прибутку; оскільки відповідем-1 за спірним Договором продані основні засоби виробництва на абсолютно економічно-невигідних умовах (відсутність сплати товару протягом 10 місяців).
Позивач вважає, що Договір укладено сторонами не з метою реального настання правових наслідків, а з протизаконною метою навмисного ухилення від виконання рішення суду та створення перешкод у його виконанні.
У доповненні до позову від 06.02.06 р. позивач також стверджує, що спірний договір відповідачами було складено після набрання сили рішенням Київського районного суду м.Донецька від 01.07.04 р. та після складання акту опису та арешту майна серії НОМЕР_2 від 03.10.05 р., обґрунтовуючи це ствердження посиланням на матеріали виконавчого провадження та реквізити спірного договору й листа Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР” від 17.05.05 р.
У своєму доповненні позивач також стверджує, що відповідач-1 ніколи не був власником спірного майна та не мав права на його відчуження, посилаючись на вищевказане рішення, на сторінці 5 якого зазначено, що будівництво та монтаж кабельних мереж здійснювалися Товариством з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ” починаючи з вересня 1999 р.
Посилаючись на ст.4 Закону України „Про власність”, ст.658 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що Договір суперечить п.1 ст.203 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позивач вважає Договір недійсним, оскільки, на думку позивача, ця угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею (ч.3 ст.13, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України) та оскільки спірний Договір суперечить вимогам, що пред'являються до змісту угоди.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Відповідачем-1 надані суду наявні в матеріалах справи копії листа Державної виконавчої служби у Ворошиловському районі м.Донецька, актів, рішення виконкому Донецької міської Ради.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.215 зазначеного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст.658 зазначеного кодексу, на яку також посилається позивач, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно із ст.4 Закону України „Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову з наступних причин.
Позивач не надав суду передбачену п.1.2 спірного договору специфікацію товару (Додаток № 1), що виключає можливість ідентифікації майна, що є об'єктом Договору, порівняння його з майном, про яке йдеться у рішенні Київського районного суду м.Донецька від 01.07.04 р.
Предметом спору, вирішеного зазначеним рішенням не були вимоги про визнання права власності на певне майно. Резолютивна частина зазначеного рішення не містить висновку щодо права власності будь-якої особи, в тому числі позивача, на перелічене у цій частині майно.
На сторінці 5 зазначеного рішення йдеться лише про те, що починаючи з вересня 1999 р. будівництво та монтаж телевізійних кабельних мереж у Ворошилвському районі м.Донецька були здійснені позивачем.
Позивачем не надано суду доказів того, що при укладенні спірного договору сторони не мали мети реального настання правових наслідків, а уклали Договір з метою ухилення від виконання рішення Київського районного суду м.Донецька від 01.07.04 р., бажали завдати шкоди іншим особам, а також зловживали правом в інших формах. Посилання позивача в обґрунтування цього ствердження на умови Договору про розстрочку плати за товар та про право Продавця безкоштовно користуватися ним є помилковим та не підтверджує доводів позивача.
За даних обставин, у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, судові витрати - покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.13, 203, 215, 658 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України „Про власність”, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „ГОРИЗОНТ”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МИР”, м.Донецьк, та Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 15.11.04 р. - відмовити.
Суддя Донець О.Є.
Суддя Р.О.Арсірій
Суддя М.Ю.Мальцев
Надруковано 4 прим.:
1 - позивачу
2 - відповідачам
1 - у справу