Справа №: 398/3542/19

провадження №: 2/398/71/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" травня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Крімченко С.А.,

з участю секретаря судового засідання Кулікової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

представник позивача ОСОБА_3 ,

представник відповідача - Харута В.А.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідачаОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоди в сумі 51 471 грн 37 коп. та моральну шкоду в сумі 20 000 грн. 00 коп., завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 1409грн. 60коп сплаченого судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 квітня 2018 року близько 14год. 15хв. він, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 210934 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул.Центральна в с.Звенигородка м.Олександрія в бік с.Новий Стародуб Петрівського району. Коли він наближався до магазину «Маркетопт», який розташований у с.Звенигородка м.Олександрія, водій автомобіля Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку, почав виконувати поворот ліворуч та не помітивши керований ним, позивачем, автомобіль, здійснив наїзд на нього, внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Працівники Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області, які прибули на виклик, відібрали у нього, позивача, та у відповідача пояснення. При цьому, відповідно до пояснень відповідача останній визнав свою вину у вчиненні даної ДТП повністю.

Тому, враховуючи, що відповідач визнав свою вину повністю та зважаючи їх однакове розуміння обставин ДТП, він, позивач, не наполягав на оформленні відносно відповідача протоколу про адміністративне правопорушення, і вони обмежились складанням повідомлення про ДТП (Європротокол) для подальшого його передання до відповідної страхової компанії. Однак, після складання вказаного повідомлення та евакуацію належного йому, позивачу, автомобіля з місця ДТП , відповідач відмовився надавати повідомлення страховій компанії, чим позбавив його можливості відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди. Зазначив, що вказаною ДТП йому, позивачу, було завдано матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ 210934 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , розмір яких згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №47.2018 від 19.05.2018 року становить 48091грн. 37 коп. При цьому, ним, позивачем, були понесені витрати на складання зазначеного висновку в розмірі 1700 грн., на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 1500грн. та на виготовлення кольорових фотознімків з місця ДТП в розмірі 180грн., а тому загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, становить 51471грн. 37коп.

Крім того, вважає, що він, позивач, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.Так, внаслідок вчиненої відповідачем ДТП йому, позивачу, було завдано маральну шкоду, яка полягає у фізичному болі, оскільки він на момент удару перебував в автомобілі, та потрясінні, яких він зазнав під час ДТП, а також у психологічному стресі, якого він зазнав як під час ДТП так і під час огляду її наслідків. Він також зазнав душевних страждань у звязку з приведенням у негідність належного йому транспортного засобу. Відповідач почав виконувати маневр тоді, коли його, позивача, транспортний засіб перебував у лічених метрах від автомобіля відповідача, що фактично позбавило його, позивача, можливості уникнути ДТП. Обидва транспортних засоби отримали суттєві механічні пошкодження, що на його, позивача, думку свідчить про значну силу удару. Протягом деякого часу після ДТП він не міг прийти до тями та зрозуміти, що сталось, а коли нарешті опанував себе, вийшов з автомобіля та оглянув його, зазнав ще більшого психологічного стресу, оскільки його автомобіль фактично було приведено у непридатний для використання за прямим призначенням стан.Зазначені обставини призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків та потребують докладання додаткових зусиль для організації свого життя, адже він вже тривалий час не має змоги користуватись належним йому автомобілем, змушений шукати інші можливості для транспортування своїх рідних, шукати кошти на ремонт транспортного засобу та усіх пов`язаних з цим питань. Тривалий час автомобіль перебуває у пошкодженому стані, і його вигляд щоразу нагадує йому про ДТП, яка сталась 07.04.2018 року.

Враховуючи викладене розмір моральної шкоди він оцінює в 20000 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача кошти в сумі 1409грн. 60коп, які були ним сплаченні в якості судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом.

29.04.2020 року від ОСОБА_4 , яка є представником відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що в даній ДТП відповідач свою вину не визнає. Так, 07 квітня 2018 року близько 14 год. відповідач ОСОБА_2 рухався на своєму автомобілі «Daewoo Nexia» з реєстраційним номером НОМЕР_2 з м.Олександрія в сторону смт.Петрове, до свого місця проживання. В салоні автомобіля разом з ним були на передньому правому пасажирському сидінні його дружина ОСОБА_5 , а на задньому пасажирському сидінні - двоє їх неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_12 , 2003 року народження та донька ОСОБА_13 , 2008 року народження.Під час поїздки дружина відповідача поскаржилася на головний біль і попрохала зупинитися біля якого-небудь магазину , щоб придбати води та запити таблетку. Найближчим магазином був магазин «Маркетопт» у с. Звенигородка.Далі, рухаючись по вул. Центральній в с. Звенигородка, з приблизною швидкістю 40-50 км/год., тобто дотримуючись режиму швидкості у населеному пункті відповідно до вимог п. 12.4. ПДР, та наближаючись до вказаного магазину, який був розташований на протилежній стороні від проїзної частини, перед здійсненням повороту ліворуч до місця розташування магазину відповідач завчасно, не менш ніж за 50-60 м., увімкнув сигнал світлового покажчика лівого повороту як це передбачено п. 9.2.б), п.9.4. ПДР, після чого, згідно п.10.1., п.10.3., п.10.4 ПДР переконався, що поворот буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме, впевнившись, що у зустрічному та позаду нього в попутному напрямках були відсутні транспортні засоби, почав маневр ліворуч, спочатку зайняв крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, а потім повернув ліворуч і вже під час завершення повороту, коли знаходився біля лівого краю проїзної частини зустрічного напрямку, на нього скоїв наїзд автомобіль ВАЗ 210934 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .Удар від наїзду був скоєний передньою правою частиною автомобіля позивача в лівий бік (задні двері) автомобіля відповідача, від якого машину останнього відкинуло на декілька метрів праворуч і розвернуло приблизно на 45 градусів ліворуч, що свідчить про те, що автомобіль під керуванням позивача рухався на досить великій швидкості під час виконання ним обгону.Той факт, що наїзд скоєно під час виконання позивачем обгону, свідчить розташування гальмового шляху його ТЗ на середині проїзної частини.Доводи позивача стосовно того, що відповідач під час повороту ліворуч не помітив автомобіль під керуванням позивача та скоїв наїзд на останнього, не відповідають дійсності та спростовуються, перш за все, письмовими поясненнями самого ж позивача від 07.04.2018 року, які він надавав працівникам поліції та в яких вказував, що коли автомобіль «Daewoo Nexia», який рухався попереду нього у попутному напрямку, почав повертати ліворуч, то він, позивач, не встиг загальмувати і здійснив наїзд на вказаний автомобіль.Також, зазначає, що доводи позивача не узгоджуються з пошкодженнями на транспортних засобах і місцем їх зіткнення та спростовуються наданими ним же фотографіями з місця ДТП, фототаблицею, що є додатком до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 19.05.2018 № 47.2018, з яких вбачається характер пошкоджень автотранспортних засобів, а саме, що у ТЗ позивача пошкоджена передня права частина, а у ТЗ відповідача пошкоджена ліва бокова частина (ліві задні двері), що очевидним чином свідчить про те, що наїзд скоїв саме ТЗ під керуванням позивача.З указаних фотографій, а також із схеми ДТП в Європротоколі видно місце скоєного позивачем наїзду - це ліва полоса руху, майже на узбіччі, що у сукупності із вказаними механічними пошкодженнями транспортних засобів, свідчить про те, що коли відповідач вже закінчував поворот вліво, а позивач, розпочавши обгін, рухаючись на досить великій швидкості, ймовірно, не помітив попереджувальний сигнал повороту ліворуч, поданий ТЗ під керуванням відповідача, тому, як сам позивач пояснив - не встиг загальмувати і скоїв наїзд.Одразу після ДТП, ще до прибуття працівників поліції, позивач сам визнав, що скоїв наїзд на автомобіль відповідача, про що заявив у присутності дружини останнього. Однак, після прибуття працівників поліції, позивач змінив свою позицію та став обвинувачувати відповідача у цій ДТП, а потім запропонував останньому взяти вину на себе, домовившись скласти Європротокол, щоб отримати за пошкоджений автомобіль страхове відшкодування, яке у подальшому разом поділити для ремонту їх ТЗ.

Проте, у подальшому виявилося, що Європротокол ними було складено неправильно, адже в ньому не зазначили, хто винен у ДТП, тому страхове відшкодування не підлягало виплаті а ні страховиком позивача, а ні страховиком відповідача, що відповідає положенням п. 37.1.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі-Закон № 1961-IV).Після виявлення даних обставин, позивач звертався до відповідача з пропозицією «переписати» Європротокол, однак останній відмовився, зазначивши, що не вважає себе винним у даній ДТП.Таким чином, вважає, що доводи позивача в тому, що відповідач категорично відмовився надавати до страховика Європротокол, спростовуються наведеними обставинами, що узгоджуються з цим Європротоколом, де у пунктах 14 обох частин зазначено особисто і позивачем, і відповідачем, що вони не мають зауважень, тобто кожний з них не визнав вину у ДТП.На думку представника відповідача, наведені обставини ДТП свідчить про те, що дана пригода сталася саме з вини позивача ОСОБА_1 , оскільки він, керуючи своїм ТЗ ВАЗ 210934, грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 «б», «д», 13.1, 13.3 ПДР, а саме, не витримав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не стежив за дорожньою обстановкою, проявив особисту неуважність до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, чим позбавив себе можливості оцінювати вірно дорожню обстановку, відповідно реагувати на її зміну та безпечно керувати своїм автомобілем, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль відповідача.Крім того, характер та наслідки наїзду, скоєного ТЗ під керуванням позивача на ТЗ відповідача, свідчать про те, що, по-перше, позивач рухався на своєму автомобілі з великою швидкістю, яка значно перевищувала 50 км/г., що максимально дозволена у населеному пункті, чим порушив п. 12.4. ПДР; по-друге, позивач порушив п. 12.1. ПДР, за яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого ТЗ та безпечно керувати ним.Отже, перед початком обгону позивач повинен був упевнитися, що смуга руху, на яку він збирається виїжджати - вільна на достатній для обгону відстані та у процесі обгону він не створить небезпеку для руху і перешкод іншим учасникам руху. При цьому, обгін йому категорично заборонено у разі, коли транспортний засіб, що рухається попереду по тій же смузі руху, подав сигнал повороту вліво.Позивач перед початком обгону не переконався в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч, адже відповідач не менш ніж за 50-60 м. увімкнув світловий покажчик повороту ліворуч.Тому, вважає, що позивач через недотримання належної швидкості руху, безпечної дистанції, виконання обгону з грубими порушеннями та через особисту неуважність не виконав вимоги п.12.3. ПДР, за якими, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.Наведені причини ДТП як кожна окремо так і у своїй сукупності свідчать про те, що дана пригода сталася виключно з вини позивача ОСОБА_1 , та за відсутності вини відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, представник відповідача також вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_2 з 1996 року працює водієм автотранспортних засобів та має посвідчення водія за трьома категоріями: «В», С-1» і «С», а з 2017 року - категорії «СЕ», тобто є фахівцем, який професійно керує легковими і вантажними автомобілями всіх типів, тому, очевидно, що під час руху та повороту ліворуч виконав даний маневр на належному професійному рівні, з дотриманням всіх вимог ПДР.На підставі наведених норм права та ураховуючи те, що вина відповідача ОСОБА_2 у даній ДТП, в результаті якої були пошкоджені ТЗ як позивача, так і відповідача, відсутня, не доведена позивачем ОСОБА_1 належними і достатніми доказами, не була встановлена відповідним рішенням суду у справі про адміністративне правопорушення, оскільки водії скористалися своїм правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV, відповідно між діями відповідача, які були правомірними, і шкодою спричиненою позивачеві відсутній безпосередній причинний зв`язок, тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню шкоди за пошкоджений автомобіль позивача, а відтак, і відшкодуванню останньому моральної шкоди.Крім того,зазначає, що ОСОБА_1 у своєму позові про відшкодування шкоди, вказуючи на вину відповідача, посилається лише на загальні норми ПДР - ч. ч. 1, 5 ст. 14, в той же час не вказує на жодну спеціальну норму ПДР, які, на його думку, були порушені відповідачем, що були б у причинному зв`язку з діями останнього та призвели до заподіяння шкоди позивачу. А відтак, наступне правове обґрунтування позивачем свого позову нормами цивільного законодавства щодо порядку відшкодування шкоди, є абсолютно безпідставними.

Представник відповідача також вважає за необхідне зазначити, що позивач, підставами стягнення з відповідача моральної шкоди вказує: нервові потрясіння від побачених пошкоджень його ТЗ, неможливість ним користуватися певний час через непридатний стан після ДТП, порушення нормальних життєвих зв`язків тощо. При цьому, на думку представника відповідача, моральні переживання позивача не співставні з тими моральними переживаннями відповідача, які останній переніс разом з дружиною за своїх двох неповнолітніх дітей, котрі знаходилися в автомобілі під час ДТП. Діти опинилися у максимальній небезпеці, оскільки удар прийшовся у задні двері автомобіля, де вони знаходилися на задньому пасажирському сидінні, внаслідок чого діти були дуже налякані, плакали, наслідком чого тривалий час після ДТП мали психологічні проблеми. Водночас, відповідач тривалий час не мав фінансової можливості відремонтувати свій автомобіль, що суттєво ускладнювало забезпечення життєвих потреб його сім`ї, в якій виховується двоє неповнолітніх дітей, без можливості використання автотранспорту.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 07.04.2018 року близько 13год. він їхав з м.Олександрія в напрямку с.Новий Стародуб . Попереду нього в попутному напрямку їхав на своєму автомобілі відповідач, якого він знає особисто, оскільки вони разом працювали. В с.Звенигородка, за перехрестям біля магазину «Маркетопт» відповідач ввімкнув сигнал «Стоп», сигнал повороту ввімкнений не був, тому, він, позивач, вирішивши, що відповідач просто збирається здійснити зупинку транспортного засобу, і ввімкнувши лівий покажчик повороту , почав здійснювати об`їзд автомобіля відповідача. Коли відстань між їх автомобіля була близько 6-8 метрів , відповідач здійснив різкий поворот ліворуч. Він, позивач, нічого вдіяти практично не встиг, лише ще прийняв лівіше, однак це не допомогло і він вдарив передньою правою частиною свого автомобіля в ліву задню частину автомобіля відповідача. При цьому, він, позивач, рухався зі швидкістю близько 55км/год та тримав дистанцію близько 20 метрів, а збираючись здійснювати обгін автомобіля відповідача , швидкість трохи збільшив, оскільки на цій ділянці дорога йшла трохи під гору. Після зіткнення його автомобіль протягнув не більше метра, гальмівний шлях був не більше чотирьох метрів. Чорні смуги на дорожньому покритті залишились від слідів коліс його автомобіля через те, що він не встиг замінити зимову гуму на колесах автомобіля на літню, а температура повітря в той день була близько 20 градусів тепла, що є досить високою температурою для використання зимової гуми. Коли він вийшов з автомобіля, то запитав у відповідача про те, куди він їхав, на що останній відповів, що до магазину, бо забув купити хліба. Після чого він, позивач, викликав працівників поліції, які, як виявилось, приїхали на місце ДТП без рулетки та відповідних бланків для оформлення ДТП, а тому він був змушений ще раз телефонувати на номер 102 , щоб прислали ще один екіпаж, але йому відповіли, що вільних екіпажів наразі немає. Вони з відповідачем, який запропонував сам вирішити питання на місця ДТП, розмовляли щодо Європротоколу , і відповідач погодився на його складання, оскільки на той час свою вину визнавав повністю. Він, позивач, з цього приводу зателефонував до своєї страхової компанії, де йому пояснили, що в разі оформлення Європротоколу необхідно звернутись до страхової компанії винної в ДТП сторони. Процедура складання Європротоколу йому не була відома, він був складений працівниками поліції, які приїхали на виклик, чи правильно він був складений , чи ні , він не знав. При цьому, працівниками поліції було неправильно складено схему місця ДТП, а саме, невірно зазначено розташування їх з відповідачем транспортних засобів. Після складання Європротоколу вони з відповідачем домовились, що разом поїдуть в страхову компанію останнього, до м. Кіровограда , однак потім відповідач виконувати вказану домовленість відмовився. Фото з місця ДТП були зроблені його, позивача, дочкою, при цьому, обидва транспортні засоби стояли так як зупинились після ДТП.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що позивач не мав можливості різко зупинитись чи навіть загальмувати, оскільки така фізична величина як інерція не дає змоги різко загальмувати півторатонному автомобілю на відстані близько 6 метрів від іншого об`єкта. Крім того, в багажнику автомобіля позивача ще була додаткова вага у вигляді автомобільних дисків. Навіть якщо водій реагує миттєво , існує затримка між натисненням на педаль і спрацюванням самої системи гальмування транспортного засобу. Різке екстрене гальмування обов`язково залишає гальмівні сліди, тобто чорні смуги, тим більше транспортний засіб позивача, тобто ВАЗ 2109, необладнаний системою АБС, тобто антиблокувальною системою, і як наслідок під час гальмування колеса в таких марках автомобілів не продовжують обертатись, при цьому пригальмовуючи, а просто фіксуються і автомобіль далі рухається практично як «на лижах», що і є причиною чорних смуг на дорожньому покритті. Щодо того, чи прискорювався під час обгону позивач, то в даному випадку такої необхідності, на думку представника позивача, навіть не було, адже позивач бачив, що відповідач зупинив свій транспортний засіб, зупинив його за перехрестям, тобто в місця де розворот заборонено, жодного покажчика повороту не включив, тому у позивача і не виникла думка про те, що відповідач буде здійснювати поворот і він впевнено почав йти на обгін автомобіля відповідача. Позивач намагався гальмувати та повертати кермо автомобіля ще вліво, однак уникнути ДТП йому так і не вдалось. Відповідач одразу після ДТП визнав свою вину та зазначив, що він здійснив розворот, не переконавшись в його безпечності для інших учасників дорожнього руху. При цьому, у відзиві зазначено, що відповідач під час здійснення ним повороту ліворуч переконався в тому, що інших транспортних засобів ні попереду ну позаду нього немає, однак це неможливо, оскільки позивач рухався позаду відповідача , при цьому на незначній відстані,а тому на його, представника позивача, думку, єдине, що можна припустити, він попав в так називаємо «сліпу зону», і відповідач просто не побачив автомобіль позивача. Коли відповідач визнав свою вину, то сторони вирішили оформити Європротокол . Позивач, який дійсно бачив, що відповідач в Європротоколі не зазначив, що вину визнає, не наполягав на складанні відносно останнього працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки перший раз в житті приймав участь під час складання Європротоколу та відповідно не знав як він правильно має складатись, адже жодних роз`яснень щодо цього немає. До того ж, складати Європротокол допомагали працівники поліції і позивач звісно вважав, що вони знають всю процедуру оформлення і тому зроблять все правильно.Крім того, працівники поліції, які прибули на виклик, не мали при собі ні бланків для складання схеми наслідків ДТП, ні навіть рулетки щоб зробити необхідні виміри на місці ДТП, а черговий зі служби 102, куди позивач зателефонував щоб викликати інший екіпаж поліції, повідомив, що вільного екіпажу немає.Отже, на думку представника позивача, вбачається, що саме відповідач є винуватцем даної ДТП, оскільки він під час здійснення розвороту транспортного засобу не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, не ввімкнув лівий покажчик повороту, крім того, здійснив розворот на ділянці дороги , де такий маневр заборонено, і саме тому, позивач навіть не міг припустити, що відповідач буде здійснювати розворот.Розмір матеріальної шкоди встановлено експертизою, крім того, позивачем понесено витрати і на проведення самої експертизи і на те щоб зробити фотознімки з місця ДТП, тому зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача, який добровільно не скористався свої правом на відшкодування витрат страховою компанією. Крім того, оскільки відповідач, який, на думку представника позивача, є винуватцем ДТП, до цього часу жодних дій щодо відшкодування позивачу шкоди не вчинив, під час ДТП автомобіль позивача, який останній використовував для власних потреб та потреб своєї родини, було практично зруйновано, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування моральної шкоди, розмір якої позивачем визначено у сумі 20000грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що того дня, він разом з дружиною та дітьми їздили до м.Олександрія за покупками. Коли повертались додому, їхали з м.Олександрія в бік смт.Петрове.По дорозі в дружини розболілась голова і вона хотіла випити таблетку, але в машині не було води, тому вона попросила його заїхати до якогось магазину та купити води. Саме в цей час вони їхали через с.Звенигородка і він сказав дружині, що скоро буде магазин «Маркетопт», де й можна купити води. Доїхавши до вказаного магазину, на Т-образному перехресті він, завчасно ввімкнувши поворот і прийнявши ліве крайнє положення, впевнився в тому, що немає інших ТЗ ні попереду нього ні позаду та почав повертати ліворуч. Раптом почув звук гальмування, а потім удар у свій автомобіль. Удар прийшовся на бік, в задні ліві дверцята автомобіля, де на той час сиділа його молодша дочка. Удар був такої сили, що його машину відкинуло на значну відстань, внаслідок удару його дверцята заблокувало і він був змушений вилізти з авто через передні пасажирські двері. Відразу після ДТП до нього підійшов позивач та сказав :«Оце я тебе вдарив!». Після чого позивач комусь зателефонував, приїхали родичі останнього та почали кричати на його, відповідача, дружину та дітей. Він, відповідач, в цей час був в шоковому стані, оскільки дуже злякався за своїх дітей, і не міг зрозуміти, що взагалі трапилось. Потім приїхали працівники поліції, яких викликав позивач. Працівникам поліції він, відповідач, особисто говорив, що потрібно викликати експерта, який зробить відповідні заміри на місці ДТП, свою вину він не визнавав. Скласти Європротокол їм запропонували працівники поліції, вони з позивачем погодились. На той час він, відповідач, перебував в такому стані, що підписував Європротокол та пояснення, які були написані працівником поліції, нічого не розуміючи. Однак свою вину він точно не визнавав, оскільки правил дорожнього руху не порушував. Позивач їхав з великою швидкістю, про що свідчить гальмівний шлях його автомобіля, який становить близько 17 метрів. Довжину гальмівного шляху він вимірював кроками, тому не може сказати точно яка його довжина. Однак, на його думку, враховуючи навіть приблизну довжину гальмівного шляху - 17 метрів, швидкість автомобіля позивача в даному випадку була більше ніж 100 км/год. Щодо того, чому немає на місці ДТП уламків автомобілів він сказати нічого не може, однак стверджує, що ДТП відбулась на Т-образному перехресті, а потім їх із позивачем автомобілі від удару відкинуло метрів на 4. Удар був такої сили, що в нього в багажнику навіть розірвався вогнегасник.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що усі заперечення відповідача обґрунтовано викладено у його відзиві. При цьому, додала, що оскільки автомобілі сторін від удару відкинуло на значну відстань, вказане свідчить про те, що швидкість автомобіля позивача була досить великою. Крім того, ні позивачем, ні його представником не надано жодних доказів того, що ДТП сталась з вини відповідача, а тому вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є співмешканцем дочки позивача. Коли він приїхав на місце ДТП, то з розташування ТЗ зрозумів, що ДТП сталась тому, що відповідач здійснюючи розворот , не дотримався правил дорожнього руху, а саме, розворот здійснив з правої крайньої полоси. Вказані висновки він зробив з того, що дана ділянка дороги є досить вузькою і тому відповідач просто технічно не міг зробити розворот з крайньої лівої полоси. На його думку, відповідач не міг робити поворот на вказаній ділянці дороги, оскільки там немає куди повернути, адже ДТП сталась за перехрестям, вище з`їзду до магазину «Маркетопт». Уламки від автомобілів були також за перехрестям, майже там де стояли транспортні засоби. Гальмівний шлях починався перед перехрестям і закінчився за ним, його довжина була близько 6 метрів. Від удару автомобілі звісно відкинуло, але не могло відкинути на таку відстань, яка була від перехрестя до місця, де стояли ТЗ сторін.Хвилин через 10 після його приїзду приїхали працівники поліції, після спілкування з якими водій автомобіля ДЕО вину у вчиненні ДТП взяв на себе. Після чого, працівники поліції запропонували скласти Європротокол та допомогли потім його скласти. При цьому, сторони на місці ДТП домовились, що разом поїдуть в страхову компанію відповідача. Але, коли в домовлений час він, свідок, зателефонував відповідачу, останній відмовився їхати, пояснюючи це тим, що в нього захворіла мати. Однак, оскільки відповідач неодноразово відмовлявся їхати, то йому, свідку, здалось, що останній просто шукав причини, щоб не виконувати домовленості. Відповідач на місці ДТП, коли визнавав свою вину, пояснював, що вони з дружиною та дітьми їхали додому і коли проїжджали повз магазин «Маркетопт» в с.Звенигородка, згадали, що забули купити додому хліба і тому він прийняв вправо та почав здійснювати поворот.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є дружиною позивача. 07.04.2018 року вона разом з чоловіком були в м.Олександрія, робили покупки. Потім вона залишилась у дочки, яка проживає в м.Олександрія, а чоловік поїхав додому. Через деякий час їй зателефонував чоловік та повідомив, що потрапив в ДТП. Після чого дочка зателефонувала своєму хлопцеві ОСОБА_10 , який і відвіз їх з дочкою на місце ДТП. Разом з ними також поїхав батько хлопця їх дочки. Коли приїхали на місце ДТП, то вона побачила, що стоять два автомобілі, один з яких автомобіль її чоловіка. При цьому, автомобіль чоловіка був дуже сильно пошкоджений, а в автомобілі іншого учасника ДТП був слід від удару в районі колеса. Обидва автомобілі на той час коли вона приїхала на місце ДТП стояли метрів за 20 від перехрестя, тому для неї було очевидно, що ДТП сталась за перехрестям. Крім того, про це також свідчила відсутність хоч якихось уламків автомобілів на перехресті, та їх присутність на місці, де стояли обидва автомобілі. Через деякий час після їх приїзду приїхали працівники поліції. ЇЇ чоловік наполягав, щоб працівники поліції оформили вказану ДТП протоколом, однак останні приїхали непідготовані, в них не було рулетки та ще чого, чого саме вона не знає. Потім працівники поліції запропонували скласти Європротокол. Відповідач погодився та сказав, що після того як страхова заплатить кошти в сумі 50000грн вони з її чоловіком їх поділять порівну між собою. Таку можливу суму відшкодування було названо їм працівниками поліції. Після чого її чоловік погодився також скласти Європротокол, який було складено в двох примірниках, і її чоловік і відповідач отримали по примірнику вказаного Європротоколу. Працівники поліції відібрали у обох учасників ДТП пояснення, її дочка зробила фотознімки місця ДТП. ЇЇ чоловік зателефонував до своєї страхової компанії, де йому роз`яснили про необхідність звертатись до страхової компанії винуватця ДТП. Після чого її чоловік та відповідач домовились після вихідних поїхати в страхову компанію останнього, однак в обумовлену дату відповідач тривалий час не брав слухавку коли вони йому телефонували, а потім все таки взяв та повідомив, що в нього проблеми і цього дня він поїхати не може, а тому запропонував поїхати наступного дня. Наступного дня її чоловік пішов на роботу і вже з роботи зателефонував їй, свідку, та повідомив, що він спілкувався з відповідачем і останній взагалі відмовився їхати до страхової компанії. Враховуючи викладене вони з чоловіком поїхали до адвоката, якому пояснили ситуацію, а потім чоловік звернувся до суду з вказаним позовом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є дружиною відповідача. Того дня вона разом з чоловіком і двома дочками їхали з міста Олександрія додому в смт.Петрове. Коли вони проїжджали через с.Звенигородка, то вона попросила чоловіка зупинитись біля якогось магазину , щоб щоб вона могла піти купити води, оскільки в неї боліла голова і вона хотіла випити таблетку. Коли вони під`їхали до магазину «Маркетопт» в с.Звенигородка чоловік пригальмував, ввімкнув поворот, подивився в дзеркало і тільки після цього почав повертати вліво. Про те, що чоловік вмикав поворот вона може сказати з упевненістю, оскільки в їх автомобілі під час ввімкнення повороту чути відповідний звук, таке собі «клацання». Вона в цей час навіть встигла відстебнути ремінь безпеки, оскільки збиралась виходити з автомобіля, і раптом почула різкий звук гальмування, а потів відчула удар в ліву сторону їх автомобіля. Вона від того, що відбулось , навіть заціпеніла, а діти почали кричати. Удар прийшовся в ту частину автомобіля , де в цей час сиділа їх молодша дочка, яка дуже сильно злякалась та почала голосно кричати. Дитина отримала таку психологічну травму, що до цього часу сідаючи до автомобіля, весь час оглядається, оскільки боїться. ДТП сталась на перехресті, від удару обидва автомобілі відкинуло на декілька метрів за перехрестя. Під час ДТП вона сильно вдарилась головою, оскільки вже відстебнула пасок безпеки. Чоловік не міг вийти з автомобіля зі сторони водійського сидіння, оскільки дверці автомобіля затисло і вони не відкривались. В цей час до них підійшов позивач та сказав чоловікові: «Оце я тебе непогано Едік вдарив, доведеться нам обом їхати на заробітки , щоб відремонтувати наші автомобілі». Про те, чи їхав позивач позаду них , коли чоловік здійснював поворот, вона сказати не може, оскільки назад в цей час не оглядалась.

Вона та чоловік вийшли через передні пасажирські двері, а діти через праві задні двері. Вони всі зійшли з проїжджої частини вниз, в балку. Позивач викликав працівників поліції та, як виявилось, зателефонував своїм родичам, які першими приїхали на місце ДТП та влаштували сварку, стали кричати на її чоловіка, висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою. Коли старша дочка спробувала заступитись за батька, родичі позивача почали кричати і на неї, обзивали її різними слова, погрожували їй. Коли приїхали працівники поліції, її чоловік наполягав на виклику експерта, говорив щоб взяли пробу на алкоголь, однак працівники поліції цього не зробили. Її чоловік винним себе не визнавав. Було складено Європротокол. Вони з чоловіком тільки вдома прочитавши Європротокол зрозуміли, що немає кому виплачувати їм відшкодування, адже згідно вказаного протоколу свою вину не визнав ніхто з учасників ДТП. Позивач один раз подзвонив її чоловікові та вимагав, щоб той визнав свою провину в Європротоколі для того, щоб звернутись в страхову компанію за отриманням страхового відшкодування. Чоловік звісно відмовився. Тільки через два роки, в березні 2020 року, вони від секретаря суду, яка зателефонувала її чоловікові, дізнались про існування вказаного позову.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 07 квітня 2018 року близько 14год. 15хв. в Звенигородка Олександрійського району, по вул.Центральна, біля магазину «Маркетопт», за участю автомобіля ВАЗ 210934 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталась ДТП, в результаті якої були пошкоджені обидва транспортні засоби.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.10.2017 року № АК/9666831 (а.с.11).

Ухвалою суду за клопотанням представника позивача по справі призначено та проведено судову транспортно-трасологічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта від 26.03.2021 року № 5181/5182/20-27 вумовах розглянутої події автомобіль ВАЗ 210934, реєстраційний номер НОМЕР_1 своєю правою передньою частиною контактував з лівою бічною задньою частиною автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вмомент первинного входу в контакт кут між подовжніми осями автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,та автомобіля ВАЗ 210934, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складав близько 50°±5°, відлічуваний від лінії подовжньої осі автомобіля ВАЗ 210934 проти ходу годинникової стрілки до перетинання з лінією подовжньої осі автомобіля Daewoo Nexia.

В момент зіткнення автомобіль ВАЗ 210934 знаходився в місці, де закінчуються сліди гальмування даного автомобіля. Автомобіль Daewoo Nexiaзнаходився під кутом близько 50°±5°, відлічуваний від лінії подовжньої осі автомобіля ВАЗ 210934 проти ходу годинникової стрілки до перетинання лінією подовжньої осі автомобіля Daewoo Nexiaтаким чином, що ліве заднє колесо автомобіля Daewoo Nexiaрозташовувалось в місці початку утворення сліду зсуву лівого заднього колеса даного автомобіля.

Однак через відсутність даних про координати розташування описаних вище слідів по відношенню до меж проїзної частини, встановити на яком місці дороги (із наданням схематичного або графічного зображення) сталося зіткнення автомобіля ВАЗ 210934 та автомобіля Daewoo Nexia, не представляється можливим.

Враховуючи, що точні дані про довжину слідів гальмування а/м ВАЗ 210934 відсутні, а також відсутні дані про точні розміри ділянок деформації автомобілів, про точні координати місця зіткнення, про координати розташування автомобілів; один відносно одного та відносно меж проїзної частини в момент первинного контактування та про координати розташування автомобілів після зіткнення відносно меж проїзної частини та відносно розташування автомобілів в момент первинного контактування, експертним шляхом встановити фактичну швидкість руху автомобіля ВАЗ 210934 не представляється можливим, що в свою чергу унеможливлює вирішення питання про те, чи є технічно спроможним пояснення водія автомобіля ВАЗ 210934 20 , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що його швидкість руху перед ДТП була 40-50 км/год.

В дорожній обстановці, що передувала ДТП, перед зіткненням автомобіль ВАЗ 210934 рухався лівіше автомобіля Daewoo Nexia. Тобто дані автомобілі рухались не по одній смузі, а по різним (розташованим одна біля одної).

В зв`язку з вищевикладеним рішення питання про те, чи дотримувався водій транспортного засобу ВАЗ 210934 20, д.н.з. НОМЕР_1 перед зіткненням з транспортним засобом Daewoo Nexia, д.н.з НОМЕР_2 безпечної дистанції у розумінні ПДР, є безпредметним.

В описаній вище дорожній обстановці при здійсненні водієм автомобіля Daewoo Nexia ОСОБА_2 повороту вліво, його (водія ОСОБА_2 ) дії спрямовані на забезпечення безпеки і можливість запобігання ДПТ в першу чергу регламентувалися вимогами пп. 2.3 (б) і (д), 9,2 (б), 9.4 та 10.1 ПДР.

Дії водія автомобіля ВАЗ 210934 ОСОБА_1 , що мали бути направлені на забезпечення безпеки і можливе запобігання ДТП в даній дорожній обстановці регламентувались вимогами 2.3 (б) і (д) та п. 14.6 (а) ПДР.

В розглянутих дорожніх умовах обидва водії-учасники ДТП мали технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, а тому причиною зіткнення є невиконання водієм автомобіля ВАЗ 210934 ОСОБА_1 вимог п. 14.6 (а) ПДР, та невиконання водієм автомобіля Daewoo Nexia ОСОБА_2 вимог пп. 2.3 (б) і (д) та 10.1 ПДР.

Перевірка відповідності показів учасників ДТП, які отримані в ході судового розгляду дійсним обставинам пригоди шляхом проведення експертного дослідження, полягає в порівнянні вказаних водіями фізичних величин, що стосуються обставин ДТП (відстані, швидкості, напрямку руху, місця контактування, тощо) з встановленими судом (або первинно працівниками поліції) об`єктивними даними, що фактично відображають обставини ДТП на місці пригоди, тобто слідова інформація, яка виявлена на місці пригоди і зафіксована в протоколі огляду місця ДТП і в схемі до нього.

В даному випадку сліди, що залишені на місці ДТП, належним чином не зафіксовані та не долучені до матеріалів справи, внаслідок чого вирішити питання щодо того пояснення кого з учасників ДТП відповідали обставинам ДТП з урахуванням інформації, що зафіксована на фототаблицях, характеру та ступеню технічних пошкоджень транспортних засобів, не представляється можливим.

Згідно висновку №47.2018 експертного авто-товарознавчого дослідження, складеного 19.05.2018 року, вартість матеріального збитку, що нанесена з причини дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля марки, моделі ВАЗ 210934 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , станом на момент проведення дослідження 17 травня 2018 року, становить 48091,37грн.(а.с.28-59).

За змістом статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, судом встановлено, що страховий випадок трапився 07.04.2017 року. Позивач заяву про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб до страхової компанії в межах річного строку не подавав, а тому втратив право на відшкодування шкоди від страховика на підставі ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, вразі, якщо потерпілий втратив право на отримання відшкодування від страховика особи, яка завдала шкоди, таке право підлягає захисту у межах позовної давності на загальних підставах шляхом пред`явлення позову до винуватця ДТП, який є безпосереднім заподіювачем описаної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд в постанові від 18.03.2020 у справі № 328/2750/18 зазначив, що системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Суд оцінюючи докази , досліджені в судовому засіданні, як покази свідків, фотознімки з місця ДТП, висновок експерта, вважає за можливе відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважає, що в даній ДТП в причинному зв`язку з ДТП перебувають саме неправомірні дії позивача ОСОБА_1 , який маючи перешкоду по ходу руху, а саме транспортний засіб Daewoo Nexia, д.н.з НОМЕР_2 , який знаходився біля перехрестя , в порушення вимог п. 14.6( а) ПДР почав здійснювати обгін даного автомобіля, який розпочав маневр повороту.

Керуючись ст..ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

В и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.05. 2021 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Ковальов Андрій Ігорович, адреса місцезнаходження:м.Олександрія Кіровоградської області, вул Г.Усика, 38.

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача: адвокат Харута ОСОБА_12 Анатоліївна, адреса місцезнаходження: м.Олександрія Кіровоградської області, вул.Софіївська,10, офіс 311.

Суддя С.А. Крімченко