Справа № 22ц-3655/2010 Головуючий І інстанції Каліуш О. В.

Категорія 43 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 травня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Зінов’євої А. Г.,

суддів             Баркова В. М.,

                Резникової Л. В.,

при секретарі         Голубцові А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 лютого 2010 року в справі за позовом комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 лютого 2010 року позов комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого по 30 жовтня 2009 року по 252 грн. 14 коп. з кожного та судові витрати по 20 грн. 25 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які просили скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив всі доводи сторін, дав правильну правову оцінку встановленим фактам і доказам і зробив правильний висновок про те, що відповідачі не сплачують за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, користуються ними, тому сума заборгованості підлягає стягненню повністю.

В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.

Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в квартирі АДРЕСА_1 яка належить ним на праві спільної часткової власності ( а.с. 3, 48).

В зв’язку з несплатою відповідачами житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого по 30 жовтня 2009 року утворилася заборгованість в сумі 1 008 грн. 54 коп. (а.с. 2).

Частинами 1, 3 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Належних та допустимих доказів порушення позивачем своїх обовязків щодо утримання будинку відповідачів та прибудинкової території за вказаний період суду не надано.

Не надано таких доказів і аппеляційному суду.

Посилання відповідачів як на підставу своїх заперечень на акти, складені в червні, липні та серпні 2009 року є безпідставними, оскільки в них вказані не порушення позивача, а ремонтні роботи, які відповідачи здійснили в своїй квартирі (а.с. 49, 50, 51).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення заборгованості.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не впливають на правильність його висновків.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень закону апеляційний суд вважає, що підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді