Справа № 22ц-3745/2010 Головуючий у І інстанції Рассуждай Я. М.

Категорія 45 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 травня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

Резникової Л. В.,

при секретарі         Крівцові В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 19 січня 2010 року в справі за позовом прокурора Київського району м. Донецька в інтересах Донецької міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 19 січня 2010 року позовні вимоги прокурора Київського району м. Донецька до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено повністю.  Зобов’язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0151 га в АДРЕСА_1 із земель громадської та житлової забудови, а також зобов’язано привести цю земельну ділянку в придатний для використання стан.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка просила скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0151 га і тому її необхідно зобов’язати звільнити спірну земельну ділянку.

З таким висновком суду не можна не погодитись.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 1997 року є власником земельної ділянки площею 0,1 га та розташованого на ній домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 32).

13 лютого 2008 року Донецьким міжрайонним відділом з контролю за використанням та охороною земель під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства виявлено використання ОСОБА_2 земельної ділянки на землях житлової та громадської забудови площею 0,0151 га про що був складений акт (а.с. 3, 4) та їй було приписано до 13 березня 2008 року усунути виявлені порушення (а.с. 5).

В зв’язку з не усуненням виявлених порушень земельного законодавства 10 квітня 2008 року був складений протокол № 009088 про адміністративне правопорушення і постановою заступника начальника управління земельних ресурсів в м. Донецьку від 23 квітня 2008 року на ОСОБА_2 за ст. 1885 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85 грн. (а.с. 8, 9).

Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що акт від 19 квітня 2008 року та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувала і не заперечувала, що підставою для накладення стягнення було невиконання нею припису про усунення порушень земельного законодавства щодо незаконного використання земельної ділянки площею 0,0151 га.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що площа самовільно зайнятої земельної ділянки менша, ніж вказана в акті, є безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи.

Доказів в підтвердження права користування спірною земельною ділянкою відповідачкою суду не надано.

Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

        Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачка добровільно не звільняє самовільно зайняту земельну ділянку її необхідно зобов’язати звільнити її та привести цю ділянку в придатний для використання стан.

Доводи скарги про відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку також є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності. А частиною 1 цієї статті визначено, що комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст.

Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки відповідачкою при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені в меншому розмірі, ніж встановлений   Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 в редакції, що діяла на час розгляду справи судом, з неї, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь держави необхідно стягнути 29 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 19 січня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу в сумі 29 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді