АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-885/10 Категорія ЦП:5
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Варикаша О.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про повернення майна, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 за участю третіх осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про поновлення права володіння та користування, зобов’язання знесення металевих грат, визнання права власності на Ѕ частину правої сторони горища, стягнення моральної шкоди,-
встановила:
ОСОБА_6 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_7, в якому просив визнати за ним право власності на горище будинку під АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідачку повернути належне йому майно, яке знаходилося на горищі будинку.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що є правонаступником та власником Ѕ частини будинку під АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. В зазначеному будинку проживала його родичка ОСОБА_11 (колишнє прізвище ОСОБА_12). Згідно ухвали Іллічівського районного суду від 11.04.1977 року та мирової угоди між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 їй було надано право користування димоходом та правою стороною горища будинку під АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер. З 1977 року по теперішній час, горище більше 30 років перебувало у володінні ОСОБА_11 (10 років після смерті ОСОБА_12.). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла. В квітні 2007 року відповідачка самочинно проломала стіну і заволоділа речами вартістю 7000 грн. та перешкоджає йому у користуванні горищем будинку.
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому після неодноразового уточнення, просила поновити їй право володіння та користування горищем будинку АДРЕСА_1, зобов’язати відповідачку знести металеві грати, визнати за нею право власності на Ѕ частину правої сторони горища житлового будинку під АДРЕСА_1, стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 1699 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є правонаступником по спору між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 так як ОСОБА_6 подарував їй Ѕ частину будинку під АДРЕСА_1. В зв’язку з тим, що відповідачка незаконно встановила залізні грати та перекрила повністю вихід на горище з належної їй частини будинку, вона позбавлена можливості обслуговувати свій димохід, газові труби, систему наповнення водою тепломережі, які знаходяться на горищі. Не маючи можливості вільно володіти та користуватися своєю власністю та технічними засобами будинку, в наслідок дій відповідачки, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 1699 грн.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачі підтримали свої позовні вимоги, відповідачка та треті особи заперечували проти позовних вимог.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – представник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2009 року, в яких просять: ОСОБА_5 – представник ОСОБА_6 скасувати рішення суду та прийняти нове рішення за позовом ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає та порушує норми матеріального права; ОСОБА_4 скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що на її погляд рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_4 її представник та представник ОСОБА_6 підтримали апеляційні скарги, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційних скарг, інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційних скарг та межах оскарження, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачам, суд першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин та відповідних їм правовідносин, представлених письмових доказів, виходив з недоведеності позовних вимог позивачами.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів відмовивши в задоволенні позовних вимог позивачам.
Тому судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Оскільки, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи свідчать, що позивачами не надано доказів, які б доводили їхні позовні вимоги.
Зокрема, що у ОСОБА_4 виникло право власності чи користування спірним приміщенням горища ( договором дарування а. с. 74 це не підтверджується інші докази цього в матеріалах справи відсутні) та щодо порушення відповідачкою права ОСОБА_4 та завдання їй в зв’язку з цим моральної шкоди, про що вказувала в позові ОСОБА_4 Тому судова колегія вважає, що ОСОБА_4 звернулася за захистом неіснуючого права.
Також позивачем ОСОБА_6, відповідно до матеріалів справи, не надано доказів, щодо перебування майна, яке він просив зобов’язати відповідачку повернути, в спірному приміщенні горища, його вартості і з приводу того, що вказаним майном заволоділа відповідачка.
При цьому, суд створив всі умови для змагальності процесу, роз’яснював сторонам права та обов’язки, надавав можливість заявити клопотання, сторони мали можливість надати докази, справа розглядалася неодноразово, на протязі тривалого часу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та порушує ст. ст. 316, 317, 387, ч. 1 ст. 321 ЦК України, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки зазначені норми ЦК визначають загальні положення про право власності та право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387). Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, про повернення майна, виходив з недоведеності позовних вимог щодо перебування зазначеного майна в спірному приміщенні горища, його вартості і з приводу того, що вказаним майном заволоділа відповідачка і не заперечував у своїх висновках в рішенні належність майна, яке просив повернути ОСОБА_6 останньому.
Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ч. 1 ст. 320, ч. ч. 1, 4 ст. 355, ч. 3 ст. 358 ЦК України, оскільки ст. ст. 355, 358 ЦК України регулюють відносини щодо права спільної власності, однак позивачами в судовому засіданні як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не представлено доказів, що спірне приміщення горища знаходиться в спільній власності сторін. Щодо ст. 320 ЦК України, то вона взагалі регулює відносини з приводу використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, що не було предметом судового розгляду. Крім того, ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі, а також в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не приведено жодної підстави, передбаченої ст. 311 ЦПК України для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, про що вона просила в апеляційній скарзі.
Інші доводи апеляційних скарг судова колегія також не може прийняти до уваги , оскільки вони не спростовують висновки суду, а спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, не ґрунтуються на законі та не спростовують висновки суду, а спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6 необхідно відхилити, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2009 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про повернення майна, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 за участю третіх осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про поновлення права володіння та користування, зобов’язання знесення металевих грат, визнання права власності на Ѕ частину правої сторони горища, стягнення моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич