АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Плавич Н.Д.
суддів – Галушко Л.А., Левенця Б.Б.
при секретарі – Котовій Д.Г.
з участю адвоката ОСОБА_1
у присутності: представника позивача ОСОБА_2 по довіреності, ОСОБА_3, яка приєдналася до апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4, його представника за ордером, державного нотаріуса ОСОБА_5,
у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2009р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, державного нотаріуса ОСОБА_5, треті особи – Комунальне підприємство “ ОМБТІ і РОН”, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, стягнення матеріальної і моральної шкоди,
встановила:
В квітні 2009р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача ОСОБА_4 з позовом про визнання договору дарування недійсним.
Спірною є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 45,8кв.м., в тому числі житловою площею 27,7кв.м., яка належала позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 26.12.1996р. За поясненнями позивача він є самотньою людиною і дозволив проживати своїм родичам тимчасово в його квартирі разом з ним до отримання ними житла.
Після отримання житла його родичі відмовилися виселятися з його квартири, і пред’явили позивачу договір дарування від 22.05.2007р. відповідно до якого позивач подарував, відповідач ОСОБА_4, прийняв в дар квартиру, яка на праві власності належала позивачу. Позивач стверджував, що у нього не було ніякого наміру укладати договір дарування своєї квартири, оскільки іншого житла він не має. Більш того, він постійно проживає у спірній квартирі, утримує її, сплачує всі комунальні послуги. За поясненнями позивача одна з осіб, яка проживала у нього в квартирі займається медичними препаратами, і не виключає, що він уклав договір дарування під дією медичних препаратів.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив визнати недійсним договір дарування від 22.05.2007р., який був укладений між ним, ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_4 щодо спірної квартири АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав.
Третя особа КП “ОМБТІ і РОН” в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином.
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3А рідна донька позивача позов підтримала, посилаючись на те, що її батько, позивач ОСОБА_2 є людиною похилого віку, інвалідом 1 групи, ніколи не мав наміру укладати договір дарування на користь сторонньої для їх родини людини.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 22.05.2007р. , посилаючись на те, що він вважав, що укладає заповіт, а не договір дарування. Діями відповідача був введений в оману, він людина похилого віку, не міг чітко розібрати текст договору, прочитати його, оскільки був без окулярів, має поганий слух, був без слухового апарату.
Позивач просив також визнати недійсною реєстрацію спірної квартири за ОСОБА_4, визнати за ним, ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача 111 932грн., моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача 50 000грн., стягнути з ОСОБА_5, державного нотаріуса, на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 30000грн.
Відповідач ОСОБА_5, державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори позов не визнала.
Рішенням суду 1 інстанції від 09.12.2009р. в позові відмовлено (а.с.120-123).
В апеляційній скарзі представник позивача просить про скасування рішення, прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсягу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційному суді представник позивача, третя особа ОСОБА_3, донька позивача, яка приєдналася до апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідач, його представник, державний нотаріус вважають рішення законним і обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю –доповідача, доводи скарги, заперечення на неї, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовивши у задоволені позову в повному обсягу суд 1 інстанції, з посиланням на ст. 230 ЦК України, виходив з того, що позивач ОСОБА_2 не надав доказів тому, що його навмисно ввели в оману при укладанні договору дарування. В обґрунтування свого висновку, суд посилався на те, що позивач декілька разів особисто з’ясовував, які документи необхідні для укладання договору дарування, до нотаріальної контори приїхав власноручно керуючи автомобілем, що спростовує його доводи про тяжкий стан здоров’я, поганий зір і слух. В обґрунтування свого висновку суд також посилався на пояснення державного нотаріуса ОСОБА_5, яка посвідчувала договір дарування.
Колегія з вказаним висновком суду 1 інстанції не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваними.
Вирішуючи спір щодо визнання правочину недійсним, суд має чітко встановити і зрозуміти, підстави з яких заявлено позов щодо визнання правочину недійсним.
Суд 1 інстанції при розгляді справи дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір дарування на підставі ст. 230 ЦК України (правочин під впливом обману). Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Перевіривши матеріали справи, доводи і заперечення сторін, які ними були викладені в суді 1 інстанції і апеляційному суді, колегія дійшла до висновку, що суд не розібрався з яких саме підстав ОСОБА_2 заявив позов про визнання недійсним договору дарування від 22.05.2007р.
При зверненні до суду позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і підстави позову про визнання правочину недійсним.
Крім доводів про те, що відповідач ОСОБА_4 при укладанні договору дарування ввів його в оману, позивач також стверджував про те, що договір дарування був підписаний ним внаслідок дії медичних препаратів доступ до яких мали його родичі, що мешкали з ним в квартирі. Крім того позивач неодноразово посилався на те, що договір дарування ним був підписаний під впливом помилки.
За вимогами закону обман – це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості та наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. В той же час, помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину.
В обґрунтування доводів про те, що він невірно розумів правові наслідки договору дарування, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що протягом тривалого часу між ним і відповідачем виникало питання щодо складання ОСОБА_2 заповіту на користь відповідача. Позивач також стверджував, що будь – якого наміру розпоряджатися і дарувати свою квартиру у нього не було, квартира є єдиним місцем його проживання і реєстрації. Позивач стверджував, що зі змістом документа, який ним був підписаний в нотаріальній конторі, його належно не ознайомили, він сам особисто, внаслідок похилого віку, 1930р.н., 1 група інвалідності ( загальне захворювання, тяжка форма діабету проблеми зору і слуху) не розумів правових наслідків, що можуть виникнути при підписанні договору дарування.
В підтвердження вказаних доводів позивач, його представник, третя особа, донька позивача ОСОБА_3 посилалися на численні довідки з поліклінічних відділень щодо лікування позивача і стан його здоров’я (а.с.30-42).
В обгрунтування того, що позивач не розумів правових наслідків підписаного ним договору, він посилався на те, що після підписання договору для нього на перший погляд нічого не змінилося, протягом майже двох років позивач продовжував проживати в спірній квартирі, особисто сплачував всі комунальні послуги за її утримання ( а.с.43-58), лише в квітні 2009р. позивачу було пред’явлено договір дарування з роз’ясненнями про те, що власником спірної квартири є відповідач, який в спірній квартирі зареєструвався.
Доводи позивача, його представника потребували уточнення позовних вимог і належної перевірки обставин, на які посилався позивач.
Суд доводи позивача залишив поза увагою.
Оскільки суд 1 інстанції належним чином доводи позивача не перевірив, підстави заявленого позову не уточнив, рішення суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду 1 інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно уточнити правові підстави позовних вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, з урахуванням підстав позову перевірити доводи і заперечення сторін, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 303,307ч1п5,311ч1п5,315,317,319 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2009р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, державного нотаріуса ОСОБА_5, треті особи – Комунальне підприємство “ ОМБТІ і РОН”, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, стягнення матеріальної і моральної шкоди скасувати, матеріали справи повернути в той же суд 1 інстанції на новий розгляд іншим складом суду. .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців через суд касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: Плавич Н.Д.
Галушко Л.А.
Левенець Б.Б.