АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Кононенко Н.А.,
при секретарі Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2008 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відшкодування завданої шкоди,
встановила:
15 грудня 2006 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати за нам право власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в с. Крижанівка по вул. Сонячній 38, Комінтернівського району Одеської області (далі – спірний будинок), що належав його рідному дяді ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Свої вимоги мотивував тим, що на його ім`я ОСОБА_4 05.09.2005 року було складено заповіт, згідно якого останній заповідав йому все своє майно, яке буде належати йому на час смерті. Оскільки на час смерті ОСОБА_4 належала 1\2 частка спірного будинку, а заповіт не змінений та не скасований, позивач вважав, що він є власником зазначеної частки спірного будинку.
Але при зверненні 30.11.2006 року до Державної нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки на підставі наданих відповідачкою ОСОБА_2 документів, яка також звернулась із заявою на прийнятті спадщини, вона перебувала з покійним у зареєстрованому шлюбі, що ускладнює розрахунок часток спадкоємців, у зв`язку із чим йому було запропоновано звернутися до суду.
Позивач посилався на те, що на підставі рішення Комінтернівського районного суду шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано та було проведено розподіл спільного майна. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.11.2004 року рішення, в частині розірвання шлюбу, залишено без змін, а в частині розподілу спільного майна - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти позову та звернулась до суду із самостійним позовом до ОСОБА_3, в якому ставила питання про визнання недійсним заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Туйськ І.І. від 05.09.2005 року, визнання за нею право власності за законом на Ѕ частину спірного будинку, відшкодування понесених витрат на утримання спадкового майна у розмірі 15000 грн.
___________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інстанції: Іванчук .В.І. Справа № 22ц-368/2009 р.
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦПК: 5, 37
2.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним, ОСОБА_2 посилалась на те, що на момент складання заповіту, ОСОБА_4 за станом здоров’я перебував у такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Оскільки заповіт повинен бути визнаний недійсним, ОСОБА_2 вважала, що їй як єдиному спадкоємцю ОСОБА_4 першої черги повинна перейти у спадщину 1\2 частина спірного будинку.
Свої вимоги в цій частині мотивувала тим, що вона є дружиною спадкодавця, оскільки ні вона ні ОСОБА_4 не звернулись до органів РАЦС за реєстрацією розірвання шлюбу, а тому на підставі ст.44 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, їх шлюб на час смерті спадкодавця вважається нерозірваним.
Також просила стягнути із спадкоємця ОСОБА_3 на її користь витрати понесені на утримання спадкового майна у належному стані, починаючи з 1978 року по час ухвалення судового рішення у розмірі 15000 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного рішення суду та ухвалення нового - про задоволення її позовних вимог та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, в частині визнання недійсним заповіту, суд першої інстанції виходив із того, що остання не довела суду того, що на момент складання заповіту спадкодавець ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій та не керував ними.
Судова колегія погоджується з даним висновком суду, виходячи із наступного.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням представника апелянта ОСОБА_2 – ОСОБА_7 ухвалою колегії суддів була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза на предмет встановлення стану здоров’я спадкодавця і можливості його усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент складання заповіту (а.с.174-176).
В подальшому, за клопотанням експертної комісії (а.с.179) в судовому засіданні суду апеляційної інстанції були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, однак жоден із них не надав суду доказів того, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними.
Більш того, згідно висновку комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи № 876 від 11 вересня 2009 року актуальний психічний стан ОСОБА_4 на момент складання і підписання ним заповіту 05 вересня 2005 року, визначав стійкий психічний розлад у вигляді глибокої астенії, викликаної тяжкою хронічною соматичною хворобою на фоні хронічної недостатності мозкового кровообігу другої стадії, внаслідок церебрального атеросклерозу, що з урахуванням його віку - 78 років, суттєвим чином впливало на здібність ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с.231- 242).
Таким чином, експертна комісія також не дійшла однозначного стверджувального висновку про те, що ОСОБА_4 на момент підписання і складання заповіту 05.09.2005 року не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними.
Враховуючи обставини справи і надані суду докази в їх сукупності, судова колегія також дійшла висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Що стосується висновку суду про те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 шлюб між ним і апелянтом ОСОБА_2 рішенням суду був розірваний, а тому вона у всякому випадку не могла мати права на спадщину, то судова колегія також погоджується з таким висновком, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 231 ЦПК України, який діяв на час правовідносин, що виникли між спадкодавцем ОСОБА_4 і апелянтом ОСОБА_2, а також на час ухвалення судових рішень про розірвання між ними шлюбу, рішення суду, у разі подання апеляційної скарги, набирало чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
3.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи за № 2-308\06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу і про розподіл майна подружжя, яка була витребувана і оглянута судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, Комінтернівським районним судом Одеської області від 28 жовтня 2003 року було ухвалено рішення про розірвання шлюбу і розподіл майна подружжя (а.с.7-9).
Однак, зазначене рішення було оскаржено в апеляційному порядку і переглянуто судом апеляційної інстанції 24 листопада 2004 року, з залишенням без змін рішення суду першої інстанції, в частині розірвання шлюбу (а.с.6).
Таким чином, рішення суду про розірвання шлюбу між спадкодавцем ОСОБА_4 і апелянтом ОСОБА_2 набрало чинності 24 листопада 2004 року.
Згідно ст. 114 СК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що 24 листопада 2004 року шлюб між спадкодавцем ОСОБА_4 і апелянтом ОСОБА_2 був припинений, а тому ОСОБА_2 ні в якому разі не могла набути права на спадкування майна після смерті ОСОБА_4
Доводи апелянта про неправомірність застосування судом СК України до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, є необґрунтованими, оскільки суд не застосовував СК України, а лише зазначив процесуальний порядок набрання рішенням суду чинності, і у зв’язку з цим – час, з якого шлюб вважається припиненим.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області: \підпис С.М. Сегеда
підпис Л.Є. Виноградова
підпис Н.А. Кононенко
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда