АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1817 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Прінь І.П.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“03” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В
Суддів : Онищенко Е.А.
Спас О.В.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від “20” травня 2008 року по справі за позовом
ОСОБА_5 до територіальної громади м. Бердянська про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Бердянської міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності на об’єкт самочинного будівництва, визнання часток у праві спільної сумісної власності рівними, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади м. Бердянська про визнання права власності на житловий будинок.
В обґрунтування позову зазначав, що 26.05.1994 року він отримав земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1. Закінчивши у 2007 році будівництво жилого будинку, він отримав висновок Бердянського філіалу „НІІ проектреконструкція” про технічний стан будівельних конструкцій жилого будинку АДРЕСА_1. Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 325, 331, 375 ЦК України позивач просив суд визнати за ним право приватної власності на жилий 3-поверховий будинок літ. А ІІІ, сені літ. А, терасу літ. а-1.
У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Бердянської міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спільної сумісної власності на об’єкт самочинного будівництва, визнання часток у праві спільної сумісної власності рівними.
В позові зазначала, що з 1983 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, вони разом проживали, вели спільне господарство, турбувалися один про одного. У ІНФОРМАЦІЯ_1 році в них народилася донька ОСОБА_7. З грудня 2006 року стосунки між ними погіршилися і вони стали проживати окремо, але продовжують підтримувати родинні відносини. З 1995 року вони разом з ОСОБА_5 почали будівництво жилого будинку, який закінчили у 2006 році. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що під час будівництва вони докладали взаємні зусилля – витрачали спільні кошти, разом купували будівельні матеріали та наймали працівників, позивачка просила суд встановити факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 однією сім’єю з 1983 року по грудень 2006 року, визнати право спільної сумісної власності на жилий будинок АДРЕСА_1, визначити, що частки сторін у праві спільної сумісної власності є рівними, визнати за ОСОБА_5 та за нею право власності на Ѕ частку спірного жилого будинку.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від „31” березня 2008 року вищезазначені справи об’єднані в одне провадження.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від “20” травня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_5 і ОСОБА_6, у фактичних шлюбних відносинах з 1983 року по грудень 2006 року. Визнано право спільної сумісної власності за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на самовільно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 Запорізької області, який складається з житлового будинку літ. „А-ІІІ, сіней літ. „А”, тераси літ. „А-1”. Визнано рівними частки в праві спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Визнано право власності по Ѕ частині зазначеного домоволодіння за ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права спільної сумісної власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що між ними з 1983 року по грудень 2006 року склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони проживали однією сім’єю, вели спільне господарство і в період спільного проживання спільно збудували будинок по АДРЕСА_1.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з 05.11.1965 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Зазначений шлюб було розірвано лише 18.06.2001 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу та довідка відділу реєстрації актів цивільного стану (а. с. 202, 203).
Земельна ділянка по вул. Камишовій, 5 в м. Бердянську Запорізької області, на якій розташовано спірний жилий будинок, була надана ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 266 від 26.05.1994 року, тобто під час його перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає на час розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_5 будівництво будинку майже було припинено.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України (яка діяла на час припинення шлюбу) м айно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Розглядаючи справу та постановляючи рішення про поділ жилого будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та не вирішив питання про залучення до участі у справі дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_4, тим самим вирішивши питання про її права та обов’язки відносно жилого будинку АДРЕСА_1.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, вирішити питання про залучення до участі у справі крім ОСОБА_4, спадкоємців померлого ОСОБА_5, більш повно та всебічно дослідити обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від “20” травня 2008 року по цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: