АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Плавич Н.Д.
суддів – Галушко Л.А., Левенця Б.Б.
при секретарі – Котовій Д.Г.
у присутності: представника позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності, директора товариства з обмеженою відповідальністю дочірнього підприємства “ Форд –3”,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю дочірнього підприємства “ Форд-3” на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 18.09.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю дочірнього підприємства “Форд-3” про стягнення різниці між мінімальною заробітною платою і фактично отриманою сумою заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
Позивач звернулася до відповідача з вказаним позовом 31.01.2008р. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона працювала у відповідача, у товаристві з обмеженою відповідальністю, дочірнє підприємство “ Форд-3”( надалі ТОВ ДП “ Форд-3”) з листопада 2004р. Починаючи з лютого 2005р. підприємство в порушення вимог чинного законодавства не сплачувало їй в повному обсягу суму заробітної плати.
Уточнив позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача з липня 2006р. по 01.10.2007р. суму різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою сумою заробітної плати - 3485,92грн., з 01.10.2007р. по 01.03.2008р. різницю між мінімальною і фактично отриманою сумою заробітної плати - 1759,70грн., стягнути суму середньої заробітної плати в розмірі мінімальної суми заробітної плати з дня звільнення до часу прийняття судового рішення ( за весь час затримки розрахунку) – 9820грн., у відшкодування моральної шкоди – 2000грн.
Відповідач позов не визнав. Пояснював, що позивач весь час працювала швачкою з відрядною оплатою праці, отримувала заробітну плату у відповідності з роботою, яку вона виконувала за нормами, що встановлені, будь – яких претензій до підприємства щодо невиплати суми заробітної плати не заявляла. Звільнилася за власним бажанням 03.03.2008р. на підставі поданої заяви, на час звільнення з роботи проведений повний розрахунок.
Рішенням суду від 18.09.2009р. позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ ДП “ Форд-3” на користь позивача 2575грн.36коп. – суму різниці між мінімальною сумою заробітної плати і фактично отриманою сумою заробітної плати, 2118грн.72коп. суму різниці між мінімальною заробітною платою і фактично отриманою сумою заробітної плати і середній заробіток за час затримки повного розрахунку – всього 11 705грн.02коп. У відшкодування моральної шкоди стягнуто 800грн. Суд визнав суму 800грн. на час розгляду справи відшкодованою. В решті позову відмовлено. (а.с.69-73).
В апеляційній скарзі відповідач просить про скасування рішення, прийняття нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального права і процесуального права, вважає, що суд не дав належної оцінки доказам, що були представлені.
В апеляційному суді апелянт доводи апеляційної скарги підтримав, представник позивача надав свої заперечення на апеляційну скаргу, позивач не з’явилася, повідомлена про день і час розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням, яке приєднано до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, доводи скарги, заперечення на неї, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню з наступних підстав.
Задовольнивши позов частково, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач за період роботи на підприємстві мала право на отримання визначеної трудовим договором суми заробітної плати згідно штатному розкладу, яка не може бути меншою ніж сума мінімальної заробітної плати.
Стягнув у відшкодування моральної шкоди 800грн., суд виходив з того, що позивач отримала від директора 800грн. в якості боргу по заробітній платі і суд зарахував цю суму у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Колегія вважає, що вказаний висновок суду не відповідає вимогам трудового законодавства і доказам, що зібрані в ході розгляду справи.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в ТОВ ДП ” Форд – 3” швачкою з 01.11.2004р. по 03.03.2008р., була звільнена за власним бажанням на підставі поданої заяви. Вказане підтверджується копією трудової книжки позивача і наказом по підприємству(а.с.19).
В матеріалах справи на а.с.36 є довідка ТОВ “ Форд-3” про фактично нараховану і сплачену суму заробітної плати позивача. В суді 1 інстанції, а також в апеляційному суді позивач, її представник по довіреності не спростовували того, що суми заробітної плати, які вказані у довідці позивач отримала повністю.
При зверненні до суду позивач і її представник посилалися на те, що суми заробітної плати, яку позивач отримала, не відповідають сумі мінімальної заробітної плати, яка гарантується державою.
Колегія перевіряла вказаний довід позивача і її представника і встановила наступне.
Ст. 97 КЗпП України передбачає оплату праці на підприємствах, в установах і організаціях. Частиною 1ст.97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.
Посилаючись на ст. 97 КЗпП України представник відповідача в ході розгляду справи пояснював, що оплата роботи швачки здійснювалася відрядно і була встановлена наказами по підприємству №14 від 03.06.2003р., №16 від 17.09.2003р. №6 від 03.09.2007р., вказаними наказами передбачені розцінки за одну одиницю виробів ( а.с.82,83,86).
Позивач, яка була прийнята на роботу і працювала швачкою з відрядною оплатою праці отримувала заробітну плату за роботу, яку виконувала у відповідності з встановленими розцінками.
В ході розгляду справи представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказами щодо відрядної оплати праці швачки і розцінками.
Вказаний довід спростовується доказами, що зібрані по справі. До матеріалів справи приєднані табелі обліку робочого часу і відомості по заробітній платі, яку отримували працівники підприємства, в тому числі і швачка - позивач ОСОБА_1 Поруч з прізвищем позивача дані “табелю обліку робочого часу” містять відомості про те, що позивач працювала швачкою, зазначено кількість виробів, які вона виробила, розцінки одиниці цих виробів, дані про те, скільки днів вона працювала, коли не виходила на роботу, сума, яка була їй нарахована.
Разом з табелями обліку робочого часу надано відомості про нараховану суму заробітної плати, в кожній відомості є дані про те, що позивач отримала і розписалася за суму заробітної плати (а.с.46-60).
За фінансовими звітами ТОВ ДП ”Форд-3” сплачувало податки з урахуванням системи оплати праці, яка була встановлена на підприємстві(а.с.37-39).
Позивач і її представник посилалися на те, що з грудня 2007р. по лютий 2008р. включно ОСОБА_1 не платили заробітну плату. З урахуванням вказаних доводів позивач просила стягнути на її користь з грудня 2007р. по час звільнення суму мінімальної заробітної плати.
Представник відповідача, посилаючись на табеля обліку робочого часу надав пояснення про те, що з грудня 2007р. включно по лютий 2008р. позивач на роботу не виходила, що і знайшло відображення в табелю обліку робочого часу. У вказаний період на підприємстві була розроблена продукція нового виду ( чоловічі шкарпетки), позивачці неодноразово було запропоновано стати до роботи, але вона не виходила. 03.03.2008р. позивач була звільнена за власним бажанням на підставі поданої заяви, за даними бухгалтерії на час звільнення з нею був проведений повний розрахунок, відповідно до розписки, яку написала позивач, розрахунок з нею на час звільнення проведений повністю, претензії до адміністрації відсутні(а.с.14,103).
До апеляційної скарги відповідач надав довідку з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 24.12.2007р. була зареєстрована як фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності (а.с.84-85).
Дав оцінку доказам, що зібрані в ході розгляду справи, колегія дійшла висновку, що з позивачем було проведено повний розрахунок за роботу швачки, яку вона виконувала і підстави для задоволення заявленого позову відсутні.
Вимоги позивача по відшкодуванню моральної шкоди задоволенню також не підлягають.
Ст. 237–1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих з’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В ході розгляду справи не було зібрано доказів тому, що внаслідок дій відповідача позивачу були спричинені моральні страждання і були порушені права позивача на оплату праці. Позивач працювала швачкою з відрядною оплатою праці, заробітну плату отримувала у відповідності з системою оплати, яка була встановлена для роботи швачки. При звільнені з позивачем було проведено повний розрахунок.
З урахуванням зазначеного, рішення суду підлягає скасуванню, у відповідності з вимогами ч2ст 314 ЦПК України колегія постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303,307ч1п2,309ч1п3,316,317,319 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю дочірнього підприємства “ Форд-3” задовольнити, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 18.09.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю дочірнього підприємства “Форд-3” про стягнення різниці між мінімальною заробітною платою і фактично отриманою сумою заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди скасувати, постановити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю дочірнього підприємства “Форд-3” про стягнення різниці між мінімальною заробітною платою і фактично отриманою сумою заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців через суд касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: Плавич Н.Д.
Галушко Л.А.
Левенець Б.Б.