АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-129/10 Головуючий у 1-й інстанції: Щербина С.В.
Категорія: ст. 186 ч.2 КК України Доповідач: Царюк В.В.
ст. 187 ч.2 КК України
ст. 304 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Царюка В.В.
суддів : Маркової Т.О., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
23 лютого 2010 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та за апеляцією законного представника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2009 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, раніше не судимий, прож.: АДРЕСА_1,-
засуджений:
- за ст. 186 ч.2 КК України до 4 року позбавлення волі;
- за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі без конфіскації майна;
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років без конфіскації майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с.Цибульово, Кіровоградської області, раніше судимий: 1) 26.01.1999 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 140 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, звільнився 10.08.2001 року по закінченню строку відбування покарання. 2) 17.11.2003 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч.3, ст. 158 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки. 3) 01.07.2004 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 26.12.2008 року по закінченню строку відбування покарання. Прож.: АДРЕСА_1,-
засуджений:
- за ст. 186 ч.2 КК України до 6 року позбавлення волі;
- за ст. 187 ч.2 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ст. 304 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев’ять років з конфіскацією майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь постраждалого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1904 грн..
В порядку додаткової матеріальної відповідальності за шкоду спричинений неповнолітнім постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 952 грн..
Згідно вироку, 15.06.2009 року, біля 22 години 00 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у парку, розташованого біля БК Будівельників по вул. Робоча, 1 в м. Миколаєві, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_1, маючи намір направлений на заволодіння чужим майном підійшли до лавки, на якій сиділи раніше їм не знайомі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2, без застосування фізичного насилля, схопив сумку яка лежала на лавці, власницею якої є ОСОБА_5, та ігноруючи її вимоги щодо повернення належного їй майна, разом з ОСОБА_8 стали втікати, заволодівши майном останньої, а саме жіночою сумкою, вартістю 60 грн., в якій знаходився блокнот, вартістю 15 грн., гаманець, вартістю 40 грн., кошти в сумі 200 грн., а також не маючий матеріальної цінності – паспорт та студентський квиток на ім’я ОСОБА_5.
Після чого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникли викраденим майном розпорядились на свій розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 315 грн..
Крім цього, в цей же день біля 23 години 10 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у дворі дому № 24 по пр. Леніна в м. Миколаєві, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_1, маючи намір направлений на заволодіння чужим майном підійшли до лавки, на якій сиділи раніше їм не відомі ОСОБА_9 та ОСОБА_4
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 підняв порожню пляшку, з під пива, яка лежала поруч, об’ємом 0,5 літри і тримаючи її правою рукою за горловину розбив її об тротуар, в результаті чого утворилося горловина пляшки з гострими краями.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 приставив зазначену горловину, розбитої пляшки, до горла ОСОБА_4, після чого, діючи з єдиним наміром з ОСОБА_1, відкрито, з погрозою застосування насилля небезпечного для життя і здоров’я, заволоділи мобільним телефоном «Нокіа - 6111», вартістю 1300 грн. який належить ОСОБА_9, в якому знаходилась сім – картка мобільного оператора «Лайф», яка матеріальної цінності для постраждалого не має та на рахунку якої грошей не було, а також мобільним телефоном який належить ОСОБА_4 «Сони – Еріксон К 810 І», вартістю 1879 грн., в якому знаходилась сім – картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 25 грн. на рахунку якої грошей не було.
Після чого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникли викраденим майном розпорядились на свій розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілим ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1300 грн., а ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1904 грн..
Крім цього ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, згубно впливаючи на неповнолітнього, шляхом словесних вмовлянь, визвав у нього бажання прийняти участь у скоєнні тяжких корисних злочинів, таким чином, втягнув неповнолітнього ОСОБА_1 в злочинну діяльність, в результаті чого разом скоїли ряд тяжких злочинів.
В апеляції законний представник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2009 року та направити справу на новий судовий розгляд. З зазначеним вироком апелянт не згоден, оскільки на його думку у справі допущена однобічність та суттєва неповнота судового слідства, а також не відповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого ОСОБА_1. Вважає, що суд не надав належної оцінки свідченням підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_1, якими спростовується той факт, що засуджені діяли за попередньою змовою та причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованих йому злочинів в той мірі, в якій встановив суд.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2009 року, оскільки вважає, що суд помилково дійшов висновку щодо його причетності до злочинів, за скоєння яких його було звинувачено. Стверджує, що інкримінованих йому злочинів він не скоював, події які мали місце 15.06.2009 року розвивались лише за планом ОСОБА_2 про який він нічого не знав, більш того у випадку з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 який мав місце того ж дня біля 23 години 10 хвилин, ОСОБА_1 шляхом словесних вмовлянь намагався зупинити злочинну діяльність ОСОБА_2, який проігнорувавши його, довів свої наміри до кінця.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2009 року та пом’якшити покарання. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано ряд обставин, які б могли вплинути на його висновки, що в свою чергу могло б виразитись у призначенні, відносно нього, більш м’якого покарання. Стверджує, що він скоїв злочин самостійно без попередньої змови з ОСОБА_1, а також не знав що ОСОБА_1 є неповнолітньою особою. Разом з тим зазначив, що вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів частково визнав, щиро розкаявся та розкриттю злочину не перешкоджав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених, які підтримали свої апеляції та просили пом’якшити призначене їм покарання, прокурора, який вважав, що апеляції не підлягають задоволенню, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла слідуючого.
Вина засуджених у вчиненні злочинів, зазначених у вироку суду повністю підтверджується доказами, викладеними у вироку. На думку колегії суддів, судом першої інстанції цим доказам дана вірна оцінка, а тому посилання апелянтів на невідповідність вироку в цій частині фактичним обставинам справи - є безпідставними та надуманими. Дії неповнолітнього ОСОБА_1, пов’язані з утриманням та розподілом чужого майна, яке було викрадене ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 свідчить саме про попередню домовленість між цими особами на вчинення злочинів та розподіл ролей у їх вчиненні поміж собою. А за таких обставин, висновки суду про спільне вчинення злочинів цими особами є абсолютно вірними та обґрунтованими. Обгрунтованим є також обвинувачення ОСОБА_2 у втягненні ОСОБА_1 у злочинну діяльність. З показів обох засуджених під час досудового слідства вбачається, що про неповнолітній вік ОСОБА_1 ОСОБА_2 достовірно знав і використав це для втягнення його у злочинну діяльність.
Таким чином, дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судом кваліфіковані вірно і підстав для зміни вироку у цій частині колегія суддів не вбачає.
Що стосується покарання, призначеного судом засудженому ОСОБА_2, то воно, на думку колегії суддів, є таким що відповідає вимогам ст.. 65 КК України та призначено з урахуванням обставин вчинення злочинів цим засудженим та даним про його особу. Саме з урахуванням основної ролі ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та даних про те, що він вже був неодноразово раніше судимий за вчинення злочинів, у тому числі й аналогічних, суд першої інстанції і призначив йому покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання цієї особи.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з покаранням, призначеним судом засудженому ОСОБА_10
Як вбачається з матеріалів справи, роль ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних злочинів є другорядною та пасивною. Більш того, вона зумовлена впливом на нього саме збоку ОСОБА_2 Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані про особу ОСОБА_1 Так, на момент вчинення злочинів він був неповнолітнім, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не засуджувався. У злочинну діяльність був втягнутий дорослим ОСОБА_2. На думку колегії суддів ці обставини суттєво знижують суспільну небезпечність як особи засудженого, так і суспільну небезпечність його дій і дають суду підстави призначити покарання з застосуванням ст.. 69 КК України, тобто нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.187 КК України, яка відіграє вирішальну роль у призначенні цьому засудженому остаточного покарання.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити ОСОБА_1 покарання як за ч.2 ст.187 КК України, так і за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України, а тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 та його законного представника - задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 8.12.2009 року відносно ОСОБА_1 - змінити.
За ст.. 187 ч.2 КК України вважати його засудженим з застосуванням ст.. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст..186 ч.2 і ст..187 ч.2 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 вважати засудженим за цим вироком остаточно до 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті це вирок відносно ОСОБА_1, а також відносно ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Головуючий :
Судді :