Справа № -22 ц-3789/10                                  Головуючий 1-ї інстанції:  Шпідько В.Г.       Категорія:  57                                                                                                             Доповідач:  Фарятьєв С.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2010 року судова  колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :  

                   головуючого – Фарятьєва С.О.                                              

                   суддів – Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.

                   при секретарі – Мороз О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 11 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги  „Дітям війни”,-

  ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2010 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх прав, визнати дії відповідача щодо невиплати їй щомісячної допомоги до пенсії у 2007-2009р.р. неправомірними та зобов’язати його нарахувати та виплатити їй щомісячну допомогу до пенсії з 01.01.2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і здійснювати такі виплати в подальшому.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 11 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

         Суд визнав бездіяльність УПФУ в Лутугинському районі Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищенння до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та 01.01.2009 року неправомірними та зобов’язав його здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за вищевказаний період з урахуванням фактично здійснених сум.

         У задоволенні інших вимог відмовив за необгрунтоіваністю.

         В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального права та постановити по справі нове судове рішення.

         Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.                      

         Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

         Згідно з вимогами ст.213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що вона відноситься до категорії „діти війни”, оскільки народилась 11 липня 1944 року, знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV у редакції від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, має підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому суд правильно прийняв до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положеня ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст.6 Закону №2195-IV, визнані такими що не відповідають Конституції України, а рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими що також не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.28 розд.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України », від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розмір соціальних гарантій, які відповідно до законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму і встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, що має однакову юридичну силу як і Закон України „Про соціальний захист дітей війни”, у наведеній нормі відсилає до відповідних законів України. Тобто у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб – Закон України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.    

Крім того, ч.ч.2,3 ст.22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже з урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції обгрунтовано зобов’язав відповідача здійснити позивачці відповідну виплату підвищення до пенсії за вишевказаний період.

Висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність постанови суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду немає.

          Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК України та приймаючи до уваги положення Закону України „Про внесенння змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами” №1695-VI від 18.02.2010 року, судова колегія,-

  УХВАЛИЛА :

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області відхилити.

             Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 11 лютого  2010 року залишити  без змін.

            Ухвала набирає чинності негайно але може бути оскаржена протягом 2-х місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.

                Головуючий :

                Судді :